Угода чи вистава? Чи може таємна “угода Байрака” поховати гучну “справу Сенниченка”?
До нашої редакційної пошти надійшов документ, який може стати важливою ланкою у гучному корупційному розслідуванні, відомому як "справа Сенниченка". Нагадаємо, що раніше ми писали про схеми, у яких, за версією слідства, великі державні підприємства України використовувалися для збагачення вузького кола осіб. Тепер у нас на руках обвинувальний акт і судове рішення щодо одного з фігурантів справи — Сергія Байрака, який погодився на угоду з правосуддям.
Цей документ — не просто сухі рядки юридичного тексту. Це майже сценарій кримінального трилера: таємні зустрічі в розкішних ресторанах, добре продумані маніпуляції з контрактами, мільйони, що витікають з державної скарбниці, і, звісно, спроба "відкупитися" від реального покарання, зробивши ставку на співпрацю зі слідством.
Фігуранти та ролі: хто є хто у цій історії
У центрі сюжету — Дмитро Сенниченко, колишній голова Фонду державного майна України. За версією слідства, він зібрав навколо себе групу "перевірених" людей, які через державні підприємства, такі як АТ "ОПЗ" (Одеський припортовий завод), реалізували схему, що завдала країні багатомільйонних збитків.
Головний бенефіціар схеми — компанія "Агро Газ Трейдінг", яка отримувала контракти на переробку газу на ОПЗ.
Конкуренція? Відкриті тендери? Забудьте. Все вирішувалося у вузькому колі, і щойно на горизонті з’являлися вигідніші пропозиції, їх просто "зачищали".
Сергій Байрак, фігурант, що опинився у центрі нашого документа, виконував роль посередника. Його завданням було координувати зв’язки між потрібними людьми, забезпечувати "правильні" призначення до Наглядової ради ОПЗ і створювати умови, за яких "Агро Газ Трейдінг" продовжував вигравати контракти на умовах, менш вигідних для держави.
Результат — 554 млн грн збитків для державного бюджету.
Угода з правосуддям: Байрак здає "босів"?
18 листопада 2024 року прокурор САП та Байрак уклали угоду (угоду про визнання винуватості).
Формально все було зроблено за законом: він визнав свою вину, пообіцяв співпрацювати зі слідством і отримав такий вирок:
5 років позбавлення волі зі штрафом 8500 грн
Іспитовий строк – 1 рік
Зобов’язання повернути державі 100 000 грн як компенсацію завданих збитків
Це суха версія. Насправді угода виглядає досить дивно, особливо якщо придивитися до справи уважніше.
Суть кримінального провадження
Кримінальне провадження № 52024000000000486 від 20.09.2024 (виділене з попереднього провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020) розглядається у Вищому антикорупційному суді України.
Обвинувачений Сергій Ігорович Байрак (далі – "Обвинувачений") спочатку підозрювався у:
Участі в злочинній організації (ч. 2 ст. 255 Кримінального кодексу України)
Сприянні зловживанню владою посадовими особами АТ "ОПЗ" (ч. 5 ст. 27; ч. 4 ст. 28; ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України), що завдало шкоди інтересам держави.
За підсумками слухання (Ухвала від 26.11.2024), обвинувачення за ст. 255 було закрито (він звільнений від відповідальності за ч. 6 ст. 255), а провадження продовжено лише за ст. 364.
Зміст обвинувачення щодо зловживання владою (ст. 364 КК України)
Йдеться про ймовірне незаконне продовження та укладання договорів між АТ "ОПЗ" та ТОВ "Агро Газ Трейдінг" на менш вигідних умовах, ніж ті, що пропонував інший учасник відбору.
У результаті АТ "ОПЗ" зазнало збитків на суму 554 458 753,63 грн у період з 01.05.2020 по 31.10.2021.
За версією слідства, Обвинувачений, хоча не був посадовою особою ОПЗ, був учасником злочинної організації і сприяв зловживанню владою, зокрема через підбір і координацію ключових осіб (представників Фонду держмайна, керівництва ОПЗ тощо).
Кваліфікація дій Байрака за обвинувальним актом
Ч. 5 ст. 27 – Посібництво
Ч. 4 ст. 28 – Діяльність у складі організованої групи/злочинної організації
Ч. 2 ст. 364 – Зловживання владою, що спричинило тяжкі наслідки
Угода про визнання винуватості (Plea Bargain)
Прокурор САП і Обвинувачений (разом із захисником) підписали угоду про визнання винуватості 18.11.2024, яку згодом змінили (доповнили) 28.11.2024.
Угоду затвердив керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (заступник Генпрокурора).
Згідно з умовами угоди:
Байрак визнає себе винним у злочинах за статтями 27, 28, 364.
Зобов’язується співпрацювати зі слідством і давати правдиві показання проти інших фігурантів та у пов’язаних провадженнях.
Сторони узгодили покарання: 5 років позбавлення волі з 1-річним іспитовим строком і штрафом 8500 грн.
Добровільно компенсує 100 000 грн на спеціальний казначейський рахунок.
Суд у підсумку затвердив угоду, визнавши її такою, що відповідає КПК України та "суспільним інтересам".
Висновки щодо обставин справи та ролі учасників
Обвинувачений (Байрак С. І.)
Фігурував як посередник і координатор зв’язку між керівництвом Фонду держмайна та залученими особами.
Згідно з обвинуваченням, брав участь у злочинній організації, але був звільнений від відповідальності за ст. 255 Кримінального кодексу України на підставі ч. 6 ст. 255 (ймовірно, співпрацював зі слідством і сприяв розслідуванню щодо створення/діяльності організованої злочинної групи).
Основні посадові особи
У матеріалах фігурують посади та особи, пов’язані з Фондом державного майна України, АТ "ОПЗ", а також інші учасники, чиї дії, за версією слідства, завдали шкоди інтересам держави.
Важливий момент – завдано значних матеріальних збитків (понад 550 млн грн) у результаті укладання менш вигідних договорів та ухилення від відкритих конкурсів.
Роль ТОВ "Агро Газ Трейдінг"
ТОВ "Агро Газ Трейдінг" було "пріоритетним" контрагентом, з яким продовжували/укладали договори на переробку газу в готову продукцію на АТ "ОПЗ".
За версією слідства, саме з цим підприємством була погоджена злочинна змова, у результаті чого ціни на переробку були свідомо завищені порівняно з тими, які могли б бути, якби обрали іншого постачальника.
Публічно-правовий інтерес
Держава в особі АТ "ОПЗ" зазнала значних збитків, що стало підставою для кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою з тяжкими наслідками).
З урахуванням залучення Вищого антикорупційного суду, справа розглядається як важлива у сфері боротьби з корупцією та економічними злочинами проти інтересів держави.
Наскільки сумнівною виглядає законність угоди про визнання винуватості?
Нижче наведено кілька аспектів, які можуть викликати сумніви або принаймні потребують додаткової оцінки з точки зору законності та справедливості.
1. Неспівмірність покарання тяжкості злочину
Згідно з матеріалами справи, збитки від злочинної схеми перевищили 550 млн грн. Однак Обвинувачений, який відігравав ключову роль у координації та підборі учасників, у підсумку:
Звільнений від відповідальності за ст. 255 КК України (участь в організованій злочинній групі) на підставі ч. 6 ст. 255.
Отримав покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з яких 1 рік випробувального строку за залишеним обвинуваченням (ст. 364 КК України).
Отримав штраф 8500 грн та зобов’язання компенсувати лише 100 000 грн, хоча загальний збиток перевищує 550 млн грн.
На перший погляд, таке покарання може ставити під сумнів баланс між суспільними інтересами у протидії корупції та сумнівними вигодами для слідства від укладення угоди.
Правова орієнтація/аналогія:
Відповідно до ч. 4 ст. 469 Кримінального процесуального кодексу України, угода допустима у справах про тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини за умови, що обвинувачений реально сприяє викриттю інших співучасників. Судова практика часто виходить з того, що співпраця (викриття більш значущих фігурантів) "компенсує" пом’якшення покарання.
Позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) та постанови Пленуму ВСУ (зокрема, № 13 від 23.12.2005 та № 9 від 07.10.1994, з подальшими змінами) вказують, що при застосуванні ст. 75 КК України (умовне звільнення) необхідно оцінювати сукупність пом’якшувальних обставин і реальний ступінь участі особи.
2. Відсутність пояснення пропорційності відшкодування збитків
З тексту випливає, що Байрак С. І. компенсує лише 100 000 грн, у той час як загальний заподіяний збиток становить 554 млн грн.
Водночас стверджується, що основна фінансова вигода могла розподілятися між іншими учасниками.
Це ставить відкриті питання:
Яким чином буде стягнута решта суми збитків?
Чи не вийде так, що Обвинувачений, виконавши лише мінімальну компенсацію, фактично уникне подальшої майнової відповідальності?
3. «Добровільність» та «беззастережність» визнання вини, можливий процесуальний дисбаланс
Кримінальний процесуальний кодекс вимагає, щоб угода укладалася на добровільній основі без примусу. У тексті рішення суддя підтвердив відсутність примусу. Однак у подібних справах часто виникає питання, чи не була угода «вимушеною» через загрозу суворішого покарання.
Фактично, угоду було затверджено, і суд не виявив порушень. Проте в майбутньому захист або інші учасники можуть поставити під сумнів окремі умови угоди, особливо якщо Байрак С. І. дасть свідчення проти них.
4. Стандарти Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо процедур «plea bargain»
Рішення ЄСПЛ у справі «Нацвлішвілі та Тогоїдзе проти Грузії» (Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia, № 9043/05) підтверджує, що угоди про визнання вини сумісні з Конвенцією, якщо вони відповідають таким умовам:
Обвинувачений добровільно укладає угоду
Обвинувачений усвідомлює свої права та відмовляється від судового розгляду
Відсутнє порушення публічного інтересу
Застосовуючи ці стандарти до даної справи, можна сказати, що суд формально перевірив добровільність та вільне волевиявлення Обвинуваченого.
Однак питання «достатності» покарання залишається у площині національного права та дискреції національних судів.
5. Вплив на подальше розслідування щодо основних фігурантів
Угода значною мірою була обґрунтована тим, що Байрак С. І. зобов’язався співпрацювати з прокуратурою та давати викривальні свідчення щодо інших, більш важливих, «ключових» учасників схеми.
Публічний інтерес у такому компромісі полягає саме в тому, щоб отримати докази щодо організаторів корупційного механізму, який завдав багатомільйонних збитків.
Проте успіх подібних угод залежить від того, чи призведе співпраця до реальних обвинувальних вироків щодо осіб, які, за версією слідства, отримали основний матеріальний зиск, чи угода просто стане «рятувальним колом» для Обвинуваченого.
Якщо станеться другий варіант, то «цінність» угоди можна поставити під сумнів.
Загальні висновки щодо законності та доцільності угоди
Формальна відповідність КПК
Угоду було укладено відповідно до статей 469-476 КПК України (процедура угод про визнання винуватості).
Затверджено керівником САП, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 470 КПК щодо тяжких корупційних злочинів.
Суд перевірив добровільність та достатню ясність угоди.
Питання суспільної справедливості та ефективності
Покарання у вигляді 5 років позбавлення волі (умовно) з 1-річним випробувальним строком + штраф 8500 грн, при збитках у 554 млн грн, викликає сумніви щодо пропорційності масштабу злочину.
Таке пом’якшення покарання може бути виправдане (з юридичної точки зору) лише в тому випадку, якщо Обвинувачений дійсно надасть вагомі докази проти головних організаторів та вигодонабувачів.
Якщо Обвинувачений таких доказів не надасть, то виникне дуже багато питань до інших учасників угоди.
Подібна практика угод використовується і в європейських юрисдикціях; однак ключовий критерій – це реальний внесок обвинуваченого у викриття більш тяжких або більш високопоставлених співучасників.
Ризики оскарження законності угоди
Якщо у подальшому з’ясується, що Байрак С. І. не виконує умови угоди, наприклад:
Не відшкодовує збитки
Надає завідомо неправдиві свідчення
Уникає виконання зобов’язань
Тоді прокурор може звернутися до суду з клопотанням про її скасування в порядку ст. 476 КПК.
Якщо Обвинувачений добросовісно виконає угоду, вона, швидше за все, залишиться в силі; однак у очах громадськості вона все одно виглядатиме занадто «м’якою» щодо Обвинуваченого.
Важливо, щоб співпраця Байрака С. І. призвела до реальних результатів – притягнення до відповідальності «ключових» учасників. В іншому разі угода втратить сенс як механізм отримання критично важливих доказів.
Хоча потерпілий формально дав згоду на угоду, будь-які подальші цивільні позови (якщо будуть пред’явлені до інших фігурантів) повинні враховувати реальний збиток.
Не можна виключати, що частина збитків може бути стягнута з інших осіб, які отримали більший матеріальний зиск.
Посилання на судові прецеденти
Пленум Верховного Суду України у своїх постановах (зокрема, № 13 від 23.12.2005, № 7 від 03.06.2005, № 15 від 04.06.2010 тощо) неодноразово наголошував, що застосування ст. 75 КК України (звільнення з випробуванням) вимагає ретельної перевірки всіх обставин справи.
ЄСПЛ ("Нацвлішвілі та Тогоїдзе проти Грузії", № 9043/05) – допускає "угоди" за умови добровільності та захищеності прав обвинуваченого.
Якщо Обвинувачений ухиляється від виконання угоди, слід негайно ініціювати процедури скасування вироку та відновлення переслідування за повною санкцією ст. 364 КК України.
Підсумкова оцінка
Угода САП з Байраком є формально законною з точки зору вимог КПК (ст. 469-476), і, ймовірно, була затверджена Вищим антикорупційним судом, зважаючи на його «співпрацю зі слідством».
Сумнівна сторона угоди – це очевидний «дисбаланс» між тяжкістю злочину (який завдав багатомільйонних збитків) та максимально м'яким покаранням, а також незначною сумою добровільного відшкодування.
Справедливість такого компромісу може бути визнана обґрунтованою лише за умови, що свідчення Байрака С. І. дійсно цінні та можуть допомогти притягнути до відповідальності головних організаторів, з яких можна буде стягнути основну суму збитків.
Прецедентність (у контексті України) полягає в тому, що подібні угоди з обвинуваченими за «корупційними» статтями (особливо при великих збитках) завжди виглядають дуже сумнівно і викликають багато питань щодо суспільної справедливості.
Водночас, КПК допускає такий механізм, керуючись принципом більшої користі для розслідування та викриття масштабних корупційних схем.
Що далі?
Для звичайного громадянина все це виглядає як насмішка над правосуддям.
Загальна сума збитків у справі – 554 458 753,63 грн, але головний фігурант на цьому етапі розслідування виплатить лише 100 000 грн і відбудеться випробувальним терміном. Чи є це справедливістю?
Втім, прокуратура намагається переконати суспільство в іншому:
Байрак не просто так відбувся м'яким покаранням – він уклав угоду, отже, повинен здати більших гравців.
Справжнє питання в тому:
Наскільки цінною є його інформація?
Хто взагалі визначив її як «цінну»?
Чи справді його свідчення здатні відправити за ґрати реальних «босів», чи ж ми спостерігаємо просто зручний «вихід зі справи» для фігуранта, який зумів сторгуватися?
І головне питання залишається:
Чи приведе ця угода до реального прориву у розслідуванні «Справи Сенниченка»,
чи стане ще одним прикладом того, як корупція в Україні успішно пристосовується до будь-яких реформ?
У найближчі місяці можливі два сценарії:
Байрак дійсно дасть важливі свідчення, після чого правоохоронні органи вийдуть на нових фігурантів, і розслідування отримає розвиток.
Справа, як зазвичай, потоне у бюрократичній рутині, а його угода залишиться черговим епізодом «контрольованого правосуддя», про який швидко забудуть.
Зараз доля справи – на межі.
Це або стане першим кроком до викриття однієї з найбільших корупційних схем останніх років, або ж ще одним актом у виставі під назвою «боротьба з корупцією»,
де постраждалі – громадяни України – знову залишаться лише мовчазними свідками тріумфу корупції.
Редакція продовжить стежити за розвитком подій.
