Велика гра Мінцифри: «PlayCity» як дзеркало української цифрової корупції

21 березня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про створення нового державного агентства — PlayCity. Воно замінить ліквідовану Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) і буде підпорядковане Міністерству цифрової трансформації. Отже, контроль над ігровою сферою отримає Михайло Федоров — людина, репутація якої останнім часом викликає все більше тривожних питань.

Створення PlayCity викликало бурю емоцій — від іронічної підтримки до щирого обурення. Та за яскравою вивіскою може ховатися значно більше, ніж просто зміна назви. Розберімося, що насправді стоїть за цим рішенням.

PlayCity: косметичний ремонт чи нова епоха?

Офіційно PlayCity позиціонується як крок уперед у регулюванні грального ринку. Серед озвучених цілей — цифровізація видачі ліцензій, впровадження онлайн-моніторингу ставок та боротьба з нелегальними операторами. За заявами в соцмережах та медіа, очікується, що це принесе державі до 10 мільярдів гривень податків щороку, відкриє ринок для міжнародних компаній і виведе індустрію з тіні.

Звучить переконливо, але поки що це лише концепція без конкретного наповнення. Реалізація амбітних планів — складне завдання з багатьма невідомими.

Історія грального ринку в Україні умовно ділиться на три етапи. Перший — хаотичний старт після легалізації у 2020 році: ліцензії роздавали направо й наліво, а податки були мізерними. Другий — боротьба зі схемами ухилення та скандали навколо КРАІЛ, включно з корупційними підозрами та зв’язками з Росією. І ось починається третій етап — з PlayCity, який мав би стати етапом прозорості та порядку.

Але чи зможе команда Федорова виправдати ці очікування, враховуючи тягар минулого?

Михайло Федоров: від «Дії» до PlayCity

Михайло Федоров — міністр цифрової трансформації — вже кілька років перебуває в центрі уваги. Його головний проєкт — портал «Дія» — став символом цифрової України. Але водночас і об’єктом серйозних підозр.

З моменту запуску «Дії» всі платежі на платформі контролювала єдина компанія — фінансова структура «Єдиний Простір». Журналістські розслідування, зокрема публікація «Економічної правди» 2023 року, вказують на зв’язки цієї компанії з російським капіталом. Її номінальний власник Ігор Зотько, за даними слідства, діяв в інтересах російського банкіра Ігоря Фісуна, а далі — простежуються зв’язки з родиною прем’єр-міністра РФ Мішустіна.

Ба більше, екскерівники КРАІЛ та сам Зотько були заарештовані за обвинуваченням у державній зраді та відмиванні російських коштів. Згідно з матеріалами справи, через програмне забезпечення, вбудоване в українську інфраструктуру, росіяни не лише збирали персональні дані українців, а й відстежували пересування ЗСУ.

Це вже не просто корупція — це загроза національній безпеці. І все це, за словами джерел, відбувалося за мовчазної згоди, а можливо — й за участі самого Федорова.

Тепер той самий Федоров отримує ще більше влади — вже в сфері азартних ігор. Це випадковість чи продовження старої гри під новою вивіскою?

Росіяни в грі: від «Дії» до казино

Зв’язки українського грального ринку з Росією — не новина. Ще у 2023 році аналітики з Royal United Services Institute відзначали: індустрія азартних ігор в Україні стала несподіваним, але дієвим каналом російського впливу.

Нелегальні казино — на кшталт Pin-Up — мають прямі зв’язки з російським бізнесом і, зокрема, з родичами Мішустіна. Через «Дію» та пов’язані платіжні системи росіяни могли не лише відмивати гроші, а й отримувати доступ до критично важливої інформації.

Постає питання: чи щось зміниться з приходом PlayCity? Поки немає гарантій, що цифровізація ліцензування справді зупинить проникнення «брудного» капіталу. Хто перевірятиме нових операторів? Як зупинити створення дзеркальних сайтів, через які легальні компанії ухиляються від податків? І головне — як уникнути повторення сценарію, де ключові фігури регулятора опиняються за ґратами за зв’язки з ворогом?

Репутаційні ризики і силове протистояння

Для Мінцифри проєкт PlayCity — не лише амбітна ініціатива, а й потенційна бомба уповільненої дії. Оператори, які звикли працювати в тіні, вже вкладають мільйони у дискредитацію міністерства — про це свідчать дописи в соцмережах та джерела в уряді.

Додайте сюди «апетити» силовиків, які традиційно вважають гральний ринок своїм «годівничком». Боротьба за контроль буде жорсткою, і репутація Мінцифри ризикує постраждати серйозно.

Чому PlayCity, а не ГрайМісто?

Окрема історія — назва. Чому англійською? У країні, де мова стала символом самобутності, вибір PlayCity замість, скажімо, ГрайМісто виглядає щонайменше дивно. Так, це дрібниця на тлі системних проблем — але вона символічна. Невже навіть у таких деталях Україна досі озирається на Захід, а не творить своє?

Шанс чи пастка?

PlayCity може стати новим початком для українського грального ринку — якщо Мінцифра зуміє побудувати прозору систему, подолати корупцію і вичистити російський слід.

Але поки що запитань більше, ніж відповідей. Минуле Федорова та скандали довкола «Дії» наштовхують на думку, що за новою обгорткою можуть ховатися старі схеми. Головне — аби через кілька років нові керівники PlayCity не повторили долю своїх попередників із КРАІЛ — з арештами, держзрадою та мільйонами російських грошей.