Відень - острів Тортуга української корупції
Влітку 2025 року Володимир Зеленський прилетів до Відня і попросив австрійців видати своїх гостей. «Колишні чиновники, експолітики та олігархи переховуються в Австрії від українського правосуддя», — сказав він. Австрія вислухала. Ніхто не поїхав.
Статистика фіксує масштаб проблеми без прикрас. Від початку 2023 року Україна надіслала до Відня 27 запитів на екстрадицію. Задоволений один — і то не за корупційний злочин. У той самий час Польща у 2024 році видала 47 осіб, Німеччина — 12. Відень залишається одноосібно. Австрійські суди посилаються на ризики, пов'язані з війною. Правозахисники називають це юридичним лицемірством.
За даними українських антикорупційних органів, у Австрії переховуються щонайменше 20 осіб, яких розшукують в Україні за тяжкі економічні злочини. Деякі з них живуть там роками, деякі прилетіли за лічені тижні чи дні до або після початку повномасштабного вторгнення. Їхні імена, справи та маршрути втечі складають портрет системи, в якій гроші, адвокати і нейтралітет Австрії перемагають українське правосуддя.
Перший і найстарший
Дмитро Фірташ прибув до Відня у березні 2014 року не за власним бажанням. Його заарештували просто на вулиці за ордером ФБР — через кілька тижнів після втечі Януковича, вірним фінансистом якого Фірташ був. Американці обвинуватили його у змові зі сплати хабарів на 18,5 млн доларів індійським чиновникам заради ліцензій на видобуток титану для поставок Boeing. Через тиждень слідчого ізолятора він вийшов під заставу 125 мільйонів євро — рекордну для Австрії. Гроші вніс Василій Анісімов, російський мільярдер і партнер путінського друга Аркадія Ротенберга.
З того дня минуло понад десять років. Фірташ нікуди не поїхав.
Він проживає у Гітцінгу — 13-му районі Відня, в елітному особняку на Глорієттегасе поруч із Шенбрунном. Звідти він керує Group DF: хімічні заводи, азотні добрива, двадцять колишніх обласних газових компаній, титанові активи, телеканал «Інтер». Для Відня він давно не прибулець. Centragas Holding, через яку він колись контролював 50% RosUkrEnergo — спільного з «Газпромом» посередника в торгівлі газом — зареєстрована в австрійській столиці ще з 2004 року.
Міністерство юстиції США характеризувало Фірташа як «вищий ешелон асоціатів російської організованої злочинності» і пов'язувало його з Семеном Могилевичем. У дипломатичних телеграмах, оприлюднених WikiLeaks, Фірташ сам визнав контакти з Могилевичем.
Юридична кампанія з порятунку від американського правосуддя тривала 11 років і завершилася повною перемогою. У листопаді 2024 року Регіональний суд Відня визнав за Фірташем «абсолютний імунітет» на підставі акредитації... Білорусі. У 2021 році режим Лукашенка оформив його «радником Постійного представництва Білорусі при ЮНІДО» у Відні. Ні ЮНІДО, ні австрійський МЗС не визнали цю акредитацію. Австрійське МЗС попереджало, що ця схема перетворить Австрію на «притулок для мільйонерів-шахраїв, мафії та наркобаронів». Суд все одно вирішив на користь імунітету.
10 грудня 2025 року Вищий регіональний суд Відня остаточно заблокував екстрадицію до США. Прокуратура пропустила строк подання апеляції. Справа, на яку Вашингтон витратив понад десятиліття, закрита. На Фірташа накладені санкції України — з 2021 року за постачання титану російському ВПК, поновлені Зеленським у лютому 2026 року. Санкції Великобританії з листопада 2024 року — за відмивання «сотень мільйонів фунтів» з України. НАБУ у 2023 році оголосило йому підозру у розкраданні коштів газотранспортної системи на 18 млрд гривень. Все це не заважає йому жити у Відні.
Агробарон у котеджному містечку
Олег Бахматюк виїхав раніше за всіх. У листопаді 2019 року НАБУ оголосило його в розшук у справі про привласнення 1,2 млрд гривень стабілізаційного кредиту НБУ, виданого його банку VAB перед самим банкрутством. У 2020 році Вищий антикорупційний суд виніс рішення про заочний арешт.
Бахматюк до Відня не ховається — він звідти керує. Його аграрна група Ukrlandfarming, один з найбільших агрохолдингів країни, управляється із австрійської столиці вже шість років. Мешкає він не в самому Відні, а за двадцять хвилин їзди від нього — у котеджному містечку Фонтана з власним гольф-клубом та озером.
Він є одним із найбільших боржників перед НБУ: за підрахунками часів Валерії Гонтаревої — 10,9 млрд гривень рефінансування. Бахматюк заперечує всі звинувачення, вважає справу НАБУ «особистим конфліктом» і роками обіцяє повернутися. 2023 рік поставив у цій темі чіткий знак: австрійський суд відмовив у його екстрадиції до України.
Ресторатор, якого попередили
Дмитро Федотенков покинув Київ у січні 2022 року — приблизно за місяць до вторгнення. Спочатку полетів до Барселони, потім оселився у Відні. Колишній власник Укрбуду Максим Микитась заявив пряко: «Його попередили куратори з Російської Федерації». Сам Федотенков у австрійському журналі DATUM пояснив свій переїзд тягою до «мирної і соціально стабільної країни з надзвичайно низькою корупцією».
У Відні він відкрив щонайменше вісім ресторанів і барів, інвестувавши, за оцінками, близько 10 мільйонів євро. Піцерія Buffalino, ізраїльський Rubi, грецький Iris, кафе La Jolie на Юденплаці, нічний клуб Ziizuu на Рінгштрассе, японський Funky Izakaya. Піцерію він придбав майже за 2 мільйони євро.
Федотенков — співвласник FM Group і мережі Tarantino Family, що налічувала понад 70 закладів в Україні та Росії. У Москві ресторани працювали через структури, пов'язані з інвестиційною групою «Россіум» мільярдера Романа Авдєєва. Слідчі виявили зв'язки з Московським кредитним банком, що перебуває під міжнародними санкціями. Під час обшуку офісів FM Group у Києві 1 червня 2022 року — вже після початку повномасштабної війни — знайшли документи про перекази коштів до Росії через кіпрські офшори і російську SIM-картку.
У травні 2023 року ДБР і Генпрокуратура повідомили Федотенкову про підозру в організації рейдерського захоплення Укрбуду. Відкриті провадження за статтями про підрив національної безпеки та фінансування агресора. 21 липня 2023 року Печерський суд видав заочний ордер на арешт. Матеріали передані Інтерполу та австрійській поліції. До санкційного списку РНБО він не потрапив. Більшість його віденських ресторанів до кінця 2024 року закрилася.
Екс-голова НБУ з видом на спа
6 жовтня 2022 року Верховна Рада звільнила Кирила Шевченка з посади голови Національного банку. Того ж дня НАБУ і САП повідомили йому про підозру у розкраданні понад 200 мільйонів гривень «Укргазбанку» — ще в період, коли він там керував. За два дні до відставки Шевченко поїхав за кордон. Офіційна причина — стан здоров'я.
Журналісти «Української правди» знайшли його у Відні. Він мешкав у будинку колишнього заможного класу австрійської столиці — з власним спа-салоном, великим басейном і фітнес-центром на першому поверсі. У листопаді 2022 року Шевченка оголосили в міжнародний розшук. У грудні ВАКС заочно заарештував його. Австрійський суд відмовив у екстрадиції у лютому 2024 року.
У Відні Шевченка зафіксували разом із колишнім народним депутатом Олександром Грановським — також фігурантом розслідування НАБУ, також у міжнародному розшуку. Обидва пили каву в ресторані Momoya. Обидва лишалися вільними людьми.
Власник банку з відеозв'язком
Микола Лагун, колишній власник Delta Bank, виїхав до Відня у червні 2022 року. На судових засіданнях в Україні він з'являвся по відеозв'язку і пояснював свою відсутність поганим здоров'ям. У жовтні 2023 року ВАКС видав ордер на його арешт у справі про розкрадання понад 80 мільйонів євро. Лагун входить до числа найбільших боржників перед НБУ — 8 млрд гривень рефінансування.
Втеча з фальшивим паспортом
Геннадій Боголюбов, колишній співвласник ПриватБанку, втік з України у червні 2024 року. Маршрут, який розкрили слідчі, мав усі ознаки кримінального трилера. Він прибув на Київський залізничний вокзал інкогніто — на машині дружини, колишнього першого заступника міністра закордонних справ. На кордоні пред'явив паспорт на ім'я мешканця Волинської області, який зовні схожий на Боголюбова. Пропустив його через кордон прикордонник, котрий зараз перебуває під вартою за організацію цього VIP-виходу.
Боголюбов вже за шістдесят, має більше трьох неповнолітніх дітей. Юридично він міг виїхати і легально — але, очевидно, вирішив не ризикувати. У листопаді 2025 року британський суд зобов'язав Боголюбова та Коломойського повернути $3 млрд, привласнених з ПриватБанку. Відповіді у Лондоні вони не давали жодного разу за вісім років розгляду справи. Австрійський притулок Боголюбову полегшила і дружина — її призначили представником України при Віденських міжнародних організаціях, що дало родині законні підстави для перебування у Відні.
«Наглядач за судами» в кав'ярні
Олександр Грановський — народний депутат восьмого скликання від «Блоку Петра Порошенка» — залишив Україну ще наприкінці 2019 року. Журналісти «Схем» встановили, що у 2019 ж році він отримав репатріаційну візу до Ізраїлю. Відень став наступним прихистком.
У жовтні 2022 року НАБУ і САП повідомили Грановському підозру в організації корупційної схеми на Одеському припортовому заводі: держпідприємство продавало мінеральні добрива заздалегідь визначеній приватній компанії за заниженими цінами, яка їх одразу ж перепродавала за ринковими. Держава недоотримала 93,3 млн гривень. Грановський у розшуку — національному та міжнародному.
У Відні він пив каву разом із ексголовою НБУ Кирилом Шевченком у ресторані Momoya — фотографію опублікував журналіст «Главкому». Так утворилась одна з найколоритніших сцен «батальйону Відень»: двоє фігурантів НАБУ, двоє людей в міжнародному розшуку, двоє в елегантному центрі австрійської столиці — з кавою. В Україні тим часом ВАКС обирав їм заочні запобіжні заходи.
Справа Грановського по Одеському припортовому заводі досі в судовій стадії. У вересні 2024 року ВАКС дав дозвіл на спеціальне розслідування. У 2025 році апеляційна палата повернула повідомлення про підозру, яку слідчий суддя встиг скасувати. Грановський лишається за кордоном.
Суддя, що не пам'ятає через який кордон виїжджав
Олександр Тупицький — колишній голова Конституційного суду України — виїхав у березні 2022 року. Офіційно кордон він не перетинав. За даними «Схем» і ДБР, він скористався послугами організованого злочинного угруповання, яке нелегально переправляло військовозобов'язаних через закарпатський кордон. Разом із ним виїхали ще двоє супутників — одні зафіксовані угорськими прикордонниками, коли українські їх не бачили. Прикордонника, який пропустив автомобіль, засудили до 4,5 років — але умовно.
У Відні Тупицького журналісти зустріли вже у березні 2022-го — він виходив із готелю Stefanie в центрі міста. Наступного разу він давав коментарі кореспонденту «Батальйону Відень» просто на вулиці австрійської столиці. На запитання, чому саме Відень, відповів: «Ну, а яка різниця, Відень чи не Відень?». Кордон, через який виїжджав, не пам'ятав.
До Відня він прибув уже з довгим кримінальним хвостом: підозра у підкупі свідка, надання завідомо неправдивих показань у справі про захоплення активів заводу у Зугресі, незаконне втручання в автоматизовану систему КСУ, купівля земельної ділянки в окупованому Криму. У грудні 2021 року США ввели санкції проти Тупицького та його дружини за «серйозні корупційні дії». У травні 2022-го Тупицький оголошений в міжнародний розшук. У липні того ж року заочно арештований.
У 2025 році Верховний суд скасував указ Зеленського про його звільнення з КСУ — і Тупицький судився з Офісом президента за зарплату і поновлення. Виграв: Офіс зобов'язаний сплатити йому 908 гривень судового збору.
Контрабандист в оборонці
Сєяр Куршутов — персонаж, відомий у тіньовому секторі ще з довоєнних часів. У 2021 році РНБО внесло його до санкційного списку як одного з організаторів контрабандних схем. За даними волонтера Георгія Туки, Куршутов може мати громадянство Росії і в'їздив до окупованого Криму з боку Росії за російським паспортом. У 2024 році — коли більшість контрабандистів зі списку 2021 року автоматично вийшли з-під санкцій через неподовження — вийшов і Куршутов.
Зараз він живе у Відні разом із дружиною. Паралельно, за розслідуваннями порталів «Коментарі» і РБК-Україна, пов'язані з ним компанії постачали дрони для Агенції оборонних закупівель і Держспецзв'язку — втричі завищуючи ціни. БЕБ у березні 2025 року відкрило кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 ККУ. Зв'язок із контрактами проходить через мережу підставних директорів і довірену особу родини.
Ще один «послуги» Куршутова, про які йдеться у публікаціях: за даними народного депутата Ігоря Мосійчука, саме він організував нелегальний виїзд Геннадія Боголюбова з України у 2024 році — заплативши прикордоннику 200 тисяч доларів.
«Вантаж 200»
Денис Комарницький, депутат Київської міської ради, втік з України у лютому 2025 року. Спосіб, який він обрав, виходить за межі звичайної корупційної логіки. За даними DerStandard, він перетнув кордон у складі військового конвою, замаскованого під «Вантаж 200» — українське позначення перевезення тіл загиблих солдатів. Його знайшли у Відні в одному з елітних районів. Комарницького підозрюють у розкраданні мільйонів.
Нардеп з 1,5 тонни готівки
Дмитро Ісаєнко — народний депутат дев'ятого скликання від ОПЗЖ, обраний за так званою «квотою Медведчука-Столара» — є, мабуть, найдокладніше задокументованим членом «батальйону Відень» серед діючих парламентарів.
Офіційна біографія Ісаєнка стверджує, що він «все життя працював службовцем та чиновником — жодного дня в бізнесі». Насправді він є фактичним власником девелоперської групи Perfect Group, одного з лідерів ринку столичного регіону. Групі належать житлові комплекси на Печерську, Позняках, в Оболоні — у тому числі ЖК «Stanford» на терені підприємства оборонно-промислового комплексу «Радар». Ісаєнко роками цей зв'язок заперечував. Журналісти Bihus.Info зафіксували, як він підключався до засідань парламентського комітету у светрі з логотипом Perfect Group.
Його декларація 2019 року — документ, що потребує спеціального сейфу. Ісаєнко задекларував готівку на суму 151,34 млн гривень: 17 млн грн та 5 мільйонів доларів. За розрахунками журналістів, вага цієї суми у сторублевих банкнотах склала б 1,5 тонни.
У березні 2023 року НАБУ та САП повідомили Ісаєнку про підозру в організації схеми заволодіння 8 гектарами державної землі під Києвом, де розташований Держбудкомбінат Верховної Ради. Реальна вартість ділянки — понад 525 млн грн, але через підконтрольного директора й неконкурентний аукціон пайова участь держави у інвестиційному договорі була визначена у 300 млн. Справу передано до ВАКС. Ісаєнко лишається депутатом і у липні 2025 року проголосував за скандальний закон №12414, що обмежив повноваження НАБУ та САП.
Паралельно, у серпні 2024 року, пов'язана з ним особа без конкурсу призначена головним спеціалістом з технагляду за будівництвом військових об'єктів у Міноборони.
Мистецтво як прикриття
Дмитро Аксьонов — не українець, а власник російського девелоперського холдингу RDI Group. Але його присутність у Відні є частиною ширшої картини того, як австрійська столиця служила інтересам пострадянських еліт.
Протягом десяти років він був головним акціонером і головою правління ярмарку сучасного мистецтва ViennaContemporary — головного культурного майданчика Центрально-Східної Європи. За цей час частка російських галерей на ярмарку досягала 20%. Ярмарок спонсорував Аксьонов-премію Russian Art Focus Prize, а його заходи активно використовувалися для кулуарних перемовин між російськими бізнесменами та політиками. По суті, ViennaContemporary під керівництвом Аксьонова функціонував як «м'яка сила» Москви в серці Відня.
Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Аксьонова попросили залишити ярмарок. Ярмарок 2022 року відбувся під новим керівництвом і з фокусом на Україну — фактично повна зміна вектора. Втім, сам механізм, який дозволяв російському капіталу роками формувати «культурний порядок денний» в Австрії, залишається показовим: Відень не просто приймає, він надає інструменти для впливу.
Другий ряд
Слідчі та журналісти зафіксували у Відні й цілий другий ряд менш гучних, але не менш промовистих персонажів. Серед них — колишній народний депутат кількох скликань Дмитро Андрієвський, чиї бізнес-інтереси пов'язані з концерном «Київпідземдорстрой» та «Інтеко-Холдинг» і чиє ім'я фігурує в матеріалах про представників української еліти, що оселилися у Відні.
Денис Чернишов, колишній заступник міністра юстиції, оголошений у розшук, — помічений у Відні разом із Шевченком. Ігор Гужва, засновник проросійського сайту «Страна.ua», що виїхав ще у 2017 році, — зустрічався у Відні з Олегом Бахматюком. Олександр Волков, соратник Кучми часів 1990-х, — також зафіксований журналістами в австрійській столиці. Авто компанії сина екскерівника Верховної Ради Івана Литвина — теж у кадрі. Журналіст «Батальйону Відень» узагальнив побачене просто: проїжджаючи однією з центральних вулиць Відня, майже неможливо не зустріти хоча б одну машину преміум-класу на українських номерах.
Постскриптум
Відень — місто організацій, як написав один американський дослідник про систему, в якій обертається Фірташ. Штаб-квартири ОБСЄ, МАГАТЕ, ЮНІДО, ОПЕК. Австрійський нейтралітет, витонченість місцевих юридичних фірм, банківська дискретність, культурна близькість для вихідців з Галичини. Усе це разом перетворює Відень не просто на зручне місто для проживання, а на функціональний щит.
У проміжку між 2022 і 2026 роками ця система продемонструвала свою ефективність. Жоден з перелічених тут людей — ні Фірташ, ні Бахматюк, ні Шевченко, ні Лагун, ні Боголюбов — не повернувся до України за власною волею. Жоден не повернувся і примусово. Польща видала 47 осіб. Австрія — одну. І не за корупцію.
