Вітчизняний чи Національний?

Як Ви помітили, я дуже негативно ставлюсь до вживання терміну "Вітчизна". Він мені віддає калькою з московитського пафосно-пропагандивного терміну "Отєчєство".

Але у московитів коренем цього слова є хоч позитивний термін "Отєц". А "Вітчизна" який має корінь - "вітчим"? Є звісно й інші версії походження цього слова, які губляться в тисячолітній історії розвитку української мови. Та й "вітчим" - це теж термін який не позначає обов'язково щось негативне. Але ж хочеться рідного, Батьківського... А ще краще Національного, тобто підкреслено державо- і націо- творчого, а не "етнічно-плебейського" ...

Ще така цікава деталь, що термін "Вітчизна" не зустрічається в класиків української літератури. Не зустрічав у Шевченка, Українки, Франка, тощо. У Котляревського є щось про "Любов к отчизні". Але не "Вітчизні", а чесна і відверта московитська калька "отчизна".

Здебільшого, термін "Вітчизна" почав з'являтися в українській мові після 1946 року, коли розгорталась московська пропаганда про "вєлікую отєчєствєнную". А з терміном Батьківщина воно в українській не звучало. "Національною" в поневоленній московсько-більшовицькими окупантами Україні теж назвати не можливо було - тому вчепились за "вітчизняна". До речі, в такому ракурсі і враховуючи суть та наслідки тої війни - для українців вона була точно "ВІТЧИМова" 

Тому для себе вирішив, що термін "вітчизняне", теж може бути корисним в тих випадках, коли пітрібно підкреслити пост-колоніальну і пост-тоталітарну суть явища, яке досі домінує, або тяжіє над Україною чи українцями. Тобто якийсь рудимент чи атавізм часів УРСР чи навіть "Малоросії".

Наприклад "вітчизняне законодавство" - в якому "УРСР" замінили на "Україна", "радянський народ" на "український народ", і вважають, що це вже щось суть "українське" стало 

Або ще, "вітчизняна педагогіка", яка досі тримається на ідеології зоологічного українофоба Антона Макаренка, та інших совково-виховних концепціях, совкових "мислітєлєй".

Або "вітчизняна культура", яка досі тримається на українських митцях, і тих їх творах, які були канонізовані ще в УРСР, і нічого нового проукраїнського-державницького, не пропускає.

Чи "вітчизняні чиновники", планктон, 70% якого тримається ще з часів коли держапаратом керували комуно-комітети, кучмізм і януковичевізм.

І так далі. Тому коли прочитаєте в мене, чи в когось приставку "вітчизняний", майте на увазі, що йдеться про якийсь атавізм совка, часів окупації України, пост-тоталітерне, або пост-колоніальне явище 

А якщо "вітчизняний" буде приставлено до чогось суто українського, витвореного в Незалежній Україні (чи заради Незалежності України) вільними людьми а не совєтськими рабами - то потрібно робити автору зауваження, щоб "вітчизняний" замінив на "український", чи на "національний".

"Національний" в такому випадку підкреслить, що це не просто український, а УКРАЇНО-ДЕРЖАВНИЦЬКИЙ феномен. Наприклад: Національно-визвольна війна, чи національна армія (коли її реформують, і вона перестане бути рабочє-крєстьянской), тощо. Так і з громадсько-політичними утвореннями. Є скаути які мають коріння з доСССРівських часів, такі як Пласт чи СУМ, а є "вітчизняні", фактично радянські піонери переназвані в "скаути". З політичними партіями така ж ситуація. Важко не визнати, що КПУ і Регіонали були саме "ВІТЧИЗНЯНИМИ" партіями  А ще є "вітчизняні" і національні громадські активісти і політики 

Будемо творити Національно-патріотичне виховання - чи погодимося на "Вітчизняно-патріотичне виховання"?