Внутрішній фронт: як місцеві феодали годуються з війни від Одеси до прифронтового Харкова

Поки на сході країна щодня платить за незалежність життями, у кабінетах обласних адміністрацій та міських рад давно триває інша війна: тиха, ситна, без окопів. Її лінія фронту проходить не по Донбасу, а по відомостях казначейства, і ті, хто тримає цей внутрішній фронт, надійно захищені від мобілізації, пише Контроль.UA.

Механіка проста до банальності. Децентралізація, яку подавали як тріумф народовладдя, віддала регіонам великі гроші, але забула додати до них жорсткий контроль. А гроші без контролю поводяться однаково незалежно від широти: перетворюються на джерело збагачення для тих, хто опинився ближче до розподілу. Масштабні розслідування НАБУ, САП і СБУ останніх років малюють географію, від якої стає незатишно: корупція однаково впевнено почувається і в глибокому тилу, і за кілька десятків кілометрів від передової.

Почати варто з Одеси, бо Одеса це не місто, це діагноз. Роками вона лишається одним із головних епіцентрів топкорупції, і НАБУ описує тут не окремі епізоди, а повноцінну злочинну організацію, що трималася за все одразу: від забудови узбережжя до закупівель комунальників. У центрі композиції міський голова Геннадій Труханов, фігурант такої кількості проваджень, що їх можна плутати. Найгучніше з них це історія заводу "Краян", де міськрада викупила адмінбудівлю за ціною, завищеною рівно вдвічі, і подарувала бюджету збитки понад 92 мільйони гривень. Паралельно Труханов згадується у справі про незаконне заволодіння майновим комплексом стратегічного аеропорту "Одеса": коли апетит доходить до злітних смуг, зупинятися вже якось несерйозно.

Але мер, за версією слідства, тут радше вітрина. Справжніми "тіньовими господарями Одеси" НАБУ називає бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Боруховича, відомого як Грановський. Схема, яку їм інкримінують, елегантна у своїй відвертості: створити злочинну організацію, яка системно підкуповує чиновників міськради та віцемерів, і через цих куплених людей отримати контроль і над забудовою міста, і над коштами місцевого бюджету. Мер підписує, місто мовчить, гроші течуть у потрібному напрямку.

Дніпропетровщина показала, як виглядає та сама логіка, але з масштабом, від якого перехоплює подих. Тут ідеться вже не про мільйони, а про мільярди. Ексголова обласної військової адміністрації Валентин Резніченко став фігурантом розслідування НАБУ після того, як журналісти помітили дрібницю: під час повномасштабного вторгнення ОВА спрямувала понад півтора мільярда гривень на ремонт доріг одній-єдиній компанії "Будінвест Інжиніринг". Компанії, співвласницею якої виявилася Каріна Шультц, а вже її з очільником ОВА поєднували не лише спільні інтереси, а й дружба та роль його фітнес-тренерки. Схема класична: завищити вартість матеріалів і робіт, а різницю вивести через мережу фірм-прокладок. Резніченка зрештою звільнили з посади і повідомили про підозру, але сам факт того, що півтора мільярда бюджетних гривень у розпал війни поїхали в бік фітнес-тренерки, промовляє сам за себе.

Запоріжжя додало до цієї галереї найцинічніший експонат. У прифронтовому регіоні корупція дісталася туди, куди, здавалося б, не повинна була дотягнутися ніколи: до гуманітарної допомоги. Ексголова Запорізької ОВА Олександр Старух, його колишня заступниця Злата Некрасова та екссекретар міськради Анатолій Куртєв стали фігурантами масштабних обшуків НАБУ і СБУ у 2022 та 2023 роках. Підозра звучить так, що не хочеться вірити: розкрадання цілих вагонів гуманітарки з продовольством, ліками та одягом, яка потім спокійно продавалася через місцеві супермаркети, зокрема "АТБ" і "Сільпо". Офіційних вироків поки що немає, але посади втратили всі учасники історії, а в Куртєва НАБУ зафіксувало незадекларовані мільйонні статки. Допомога, зібрана світом для людей під обстрілами, перетворилася на товар на полиці. Кому це потрібно було пояснювати, той усе зрозумів і без пояснень.

Захід країни, який довго вважав себе тиловим і чистим, у цій картині виглядає не краще. Тилові західні області стали зручними хабами для схем, пов'язаних із перетином кордону через систему "Шлях", гуманітарними автомобілями та розподілом землі для релокованого бізнесу. На Тернопільщині НАБУ взяло "на гарячому" ексголову обласної ради Михайла Головка, коли той отримував хабар понад 600 тисяч гривень. Гроші вимагалися не в олігарха, а в місцевого підприємця-волонтера, і всього лише за підписи під актами виконаних робіт з будівництва інфраструктурних об'єктів. На Хмельниччині відзначився народний депутат Сергій Лабазюк: політик начебто національного рівня, але його корупційний інтерес виявився цілком заземленим на регіон. Його затримали за спробу підкупу топчиновників Міністерства відновлення, щоб підконтрольні йому компанії безперешкодно отримували багатомільйонні підряди на відбудову інфраструктури.

Харків замикає цей маршрут по-своєму страшно. Місто, яке щодня потрапляє під обстріли, стало майданчиком для наживи саме на тому, що обстріли руйнують. У квітні 2024 року НАБУ викрило організовану групу на чолі з директором департаменту капітального будівництва Харківської ОВА Сергієм Завадою та колишнім радником Адміністрації президента. Схема паразитувала на людському горі: 15,2 мільйона гривень розікрали на закупівлі вікон для відновлення житлових будинків Харківщини, зруйнованих обстрілами. Вікна купували через підставну фірму за цінами, завищеними в кілька разів. Хтось вставляв шибки у розбиті війною квартири, а хтось на цих самих шибках робив собі статок.

За всім цим строкатим переліком прізвищ і сум ховається на диво одноманітна механіка. Скрізь працює той самий набір інструментів. Перший: свій підрядник. Тендери виграють не найкращі, а найближчі, компанії, записані на родичів, друзів чи, як ми щойно бачили, фітнес-тренерів очільників ОВА і мерій. Другий: війна як зручна ширма. Воєнний стан дозволив спрощені процедури закупівель без конкурсу, і цією форткою скористалися, щоб купувати за завищеними цінами все підряд, від вікон до асфальту. Третій, найглибший: зрощення криміналу і влади, коли обраний мер є лише фасадом, а справжні рішення ухвалюють тіньові бізнесмени, як то показала Одеса.

Активізація НАБУ і САП у регіонах дає підстави для обережного оптимізму: багаторічний імунітет місцевих феодалів починає тріщати. Але тішитися рано. Без реформи судової системи і без реальної прозорості у витрачанні коштів на місцях корупція поводиться як гідра з давнього міфу: відрубуєш одну голову, а на її місці виростають дві. І доки суд лишається найслабшою ланкою, кожне гучне викриття ризикує стати не вироком системі, а лише тимчасовою незручністю для чергового феодала.