Як перетворити злиденність на процвітання: майстер-клас від Росстату

Російська пропаганда знову видала шедевр статистичної еквілібристики. На цей раз вирішили довести, що росіяни живуть багатше французів і німців. Рецепт простий: взяти несумісні показники, порівняти їх як однакові — і вуаля, "загниваючий Захід" програв черговий раунд невидимого змагання.

Схема виглядає бездоганно на перший погляд. Бідність у Росії — лише 7,2%, а у Франції аж 20,5%, в Німеччині взагалі 21,1%! Ось вона, перемога "русского міра" над декадентною Європою. Тільки от маленька деталь: ці цифри порівнюють не рівень життя, а принципово різні методології підрахунку.

У Росії "чертою бідності" вважають прожитковий мінімум — 16.821 карбованець. Це та сума, яка теоретично дозволяє не померти з голоду і холоду. В Європі використовують інший підхід: за межею бідності живе той, чий дохід становить менше 60% медіанного. Медіанний дохід — це та точка, де половина населення заробляє більше, а половина менше. Це показник не фізичного виживання, а соціальної інклюзії — здатності брати участь у нормальному житті суспільства.

Французька "черта бідності" — €1288 на місяць, або 119.080 рублів. Німецька — €1378, тобто 127.190 рублів. Різниця з російським прожитковим мінімумом семикратна. Якби застосувати європейську методологію до Росії, "за бортом" опинилися б не 7%, а за різними оцінками від чверті до половини населення.

Але справа не лише в абсолютних цифрах. Європейський підхід визнає: бідність — це не тільки про калорії і квадратні метри. Це про можливість жити гідно в контексті свого суспільства. Якщо ти не можеш дозволити собі те, що доступне більшості твоїх співгромадян — нову зимове взуття, відремонтувати пральну машину, оплатити дитині репетитора — ти бідний, навіть якщо формально не голодуєш.

Росстат же "хімічить" з прожитковим мінімумом як заманеться. Його підвищують або залишають незмінним залежно від того, які цифри потрібні владі для ілюстрації чергового "прориву". Методологія розрахунку непрозора і регулярно змінюється. Відповідно, змінюється і кількість "бідних" — не тому що люди стали жити краще, а тому що планку опустили нижче.

Ця маніпуляція — класичний прийом авторитарної пропаганди: створити ілюзію благополуччя через фальсифікацію порівнянь. Громадянам не кажуть, що середня зарплата в Німеччині в еквіваленті становить близько 350 тисяч рублів, а пенсія — понад 150 тисяч. Не нагадують, що європейці за свої податки отримують безкоштовну медицину, освіту, розвинену інфраструктуру. Не порівнюють купівельну спроможність — скільки годин треба працювати росіянину і німцю, щоб купити айфон чи автомобіль.

Натомість пропаганда береться за стару як світ тактику: створити ворожий образ "загниваючого Заходу", де начебто всі бідують і мерзнуть, щоб на цьому тлі власна злиденність виглядала не так катастрофічно. Якщо переконати людей, що сусіди живуть ще гірше, вони менше обурюватимуться власною бідністю і менше вимагатимуть від влади.

Ця техніка працює через підміну понять. Замість реального аналізу рівня життя пропонується гра в цифри, де можна довести що завгодно. Росстат каже — 7,2% бідних? Чудово, значить "на загальних зборах" ми процвітаємо. Те, що за цими 7,2% ховаються мільйони людей, які вважаються "не бідними" з доходом 17 тисяч рублів, про це можна не згадувати. Головне — красива цифра для заголовка.

А найстрашніше в цій маніпуляції не сама брехня, а те, що вона працює. Багато людей справді вірять, що якщо відсоток менший — значить, живемо краще. Не розуміють, що порівнюють несумірне. Не запитують, чому за офіційним "процвітанням" стоїть зростання споживчих кредитів, масова трудова міграція до Москви, виїзд освічених спеціалістів за кордон.

Російська влада давно зрозуміла: якщо не можеш покращити життя людей — покращ статистику. Якщо не можеш дати благополуччя — дай ілюзію, що інші живуть ще гірше. І продовжуй розповідати казки про те, як "ми розбагатіли", поки громадяни відраховують останні гроші на комунальні та рахують дні до зарплати.