Як торгiвля зруйнувала i вiдродила Китай: вiд Шовкового шляху до "одного поясу"

Протягом двох тисячолiть Китай то вiдчинявся свiтовi, то замикався в собi. Торгiвля для Пiднебесної була i джерелом могутностi, i каналом зовнiшнього вторгнення. 

Перший контакт: Китай i Рим — розiрванi простором

У II ст. до н.е. династiя Хань починає торгiвлю через Центральну Азiю — виникає Шовковий шлях. Рим купує шовк, Китай — срiбло. Прямих контактiв мiж iмперiями не було: маршрут складався з десяткiв посередникiв (парфи, кушани, согдiйцi).

У 166 р. н.е. китайськi джерела згадують посольство вiд "Аньтуна" — iмовiрно Марка Аврелiя. Але цей дипломатичний жест так i не став основою постiйного каналу.

Китай уже тодi мав складне ставлення до зовнiшнього свiту: торгiвля вважалася варварським заняттям, а iмператор — єдиним центром цивiлiзацiї.

Морська iмперiя, яку зупинили чиновники

У XV ст. династiя Мiн створює найпотужнiший флот у свiтi. Адмiрал Чжен Хе очолює 7 експедицiй до Iндiї, Аравiї, Африки. Китай мiг стати домiнантною морською державою.

Але в 1430-х роках конфуцiанська бюрократiя переконує iмператора згорнути цi проекти.

Будiвництво океанських суден забороняється. Флот Чжена Хе демонтується. Країна замикається в собi — держава боїться розгубити контроль i втратити iдеологiчну чистоту. У перспективi це коштує Китаю глобального лiдерства.

Контакт iз Заходом: спочатку торгiвля, потiм гармати

У XVI ст. до Китаю приходять португальцi, згодом голландцi й британцi. Торгiвля дозволена лише через порт Гуанчжоу. Встановлюється система "кохонгiв" — приватних китайських посередникiв з державною лiцензiєю.

Китай намагається контролювати цей обмiн, але Британiя вдається до контрабанди опiуму з Iндiї. У 1839 р. влада знищує партiї опiуму в Гуанчжоу — починається Перша опiумна вiйна.

Наслiдок: поразка, втрата Гонконгу, вiдкриття портiв, репарацiї. Друга опiумна вiйна (1856–1860) ще гiрша: британцi i французи доходять до Пекiна. Китай втрачає контроль над митницями, тарифами, валютою i навiть деякими мiстами.

"Столiття приниження" i розпад iмперiї

Китай перетворюється на напiвколонiю без формального завоювання. Його роздiляють на сфери впливу: Британiя, Францiя, Росiя, Японiя, Нiмеччина. Економiчна деградацiя, залежнiсть вiд iноземного капiталу, зростання соцiальної напруги.

Революцiя 1911 р. скидає монархiю, але не приносить стабiльностi. Країна занурюється в перiод вiйськових правителiв. Японiя окуповує Маньчжурiю, Тайвань, Пiвнiчний Китай.

Вiдновлення: Мао, iзоляцiя i Дэн Сяопiн

КНР постає у 1949 р. як держава, що винесла головний урок: слабкiсть веде до зовнiшнього контролю. Першi 30 рокiв — час iзоляцiї, реконсолiдацiї, нацiоналiзацiї промисловостi.

З 1978 р. Дэн Сяопiн вiдкриває Китай свiту, але — за своїми умовами. З'являються економiчнi зони, iноземнi iнвестори допускаються лише з контролем. Торгiвля тепер — не вiдчиненi дверi, а вибiркова система важелiв.

XXI столiття: Китай як глобальний гравець i новий дизайнер правил

Сьогоднi Китай має:

• глобальну логiстику ("Один пояс — один шлях"),
• власну фiнансову iнфраструктуру (банки, розрахунковi системи),
• нацiональну цифрову екосистему (WeChat, Alipay),
• здатнiсть диктувати умови торговим партнерам.

Торгiвля, яка колись зруйнувала iмперiю, стала тепер iнструментом м'якого тиску, розширення впливу й побудови альтернативного свiтового порядку.

Висновок

Китайський досвiд — це не просто iсторiя про шовк, опiум i флот. Це кейс того, як економiчнi процеси можуть стати зброєю — або оборонною, або наступальною.

Змiнивши парадигму — з об'єкта торгiвлi на суб'єкта її проектування — Китай зробив те, що не вдалося жоднiй iншiй постколонiальнiй державi. I саме це робить його гравцем, з яким XXI столiття доведеться рахуватись.