Як у Кривому Розі «провели воду» на 3 мільярди
Розділ 1. Війна як вікно можливостей
Після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року країна опинилася перед надзвичайною потребою — оперативного забезпечення водою мільйонів громадян. Це створило «ідеальний шторм» для маніпуляцій: висока суспільна значущість, поспіх, відсутність процедур тендерів і контрольних аудитів. Саме в цей момент на сцену вийшов один із фаворитів державного підряду — одеська компанія «Автомагістраль-Південь», тісно пов’язана з Юрієм Голиком — сірим кардиналом «Великого будівництва».
Факт 1. Завищення ціни будівництва — відсутність економічного обґрунтування
За 26 км водогону з річки Інгулець до Південного водосховища держава заплатила 7,7 млрд грн — без тендеру. Технічна експертиза підтверджує: третя насосна станція (НС-3) не потрібна. Її спорудження — 258 млн грн витрат на об'єкт, який не має жодного функціонального сенсу. У проєкті також відсутнє технічне обґрунтування використання чотирьох трубопроводів різного діаметру замість двох — це ще мінус 1,8 млрд грн. Додайте ще понад 370 млн грн переплати на логістиці піску, який везли за 260 км, замість дотримання нормативу в 80 км.
Сумарне завищення становить понад 3 млрд грн — 39% від вартості всього проєкту.
Факт 2. Відмивання коштів через фіктивні фірми
Згідно з ухвалою в реєстрі судових рішень (№12024000000000774 від 19.04.2024), поліція веде досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.364 КК України (зловживання владою в складі групи осіб). У справі фігурує «Автомагістраль-Південь» як замовник фіктивних послуг і постачальник продукції за завищеними цінами. Подальша легалізація коштів відбувалася через експорт «сільськогосподарської продукції» в Румунію, яку формально закуповували у підконтрольних «транзитних» структур. Сума легалізованих ресурсів — 187 млн грн. Заниження ПДВ — ще 20,5 млн грн.
Юридична кваліфікація: який це злочин?
1. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ):
Виконання явно неефективного проєкту, завищення вартості, ігнорування висновків експертизи — ознаки службового зловживання.
2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 ККУ):
Переказ грошей через фіктивні фірми, оформлення псевдоекспорту, транзит коштів — класична схема легалізації коштів через конвертаційні центри.
3. Службове підроблення (ст. 366 ККУ):
Внесення недостовірних даних у акти виконаних робіт.
4. Ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ):
Заниження податкових зобов’язань шляхом оформлення фіктивних операцій.
Що роблять у світі в таких випадках?
ЄС: застосовують підхід «повернення активів» — від компанії стягується шкода (якщо є змова — штраф у подвійному розмірі) + заборона участі в публічних закупівлях.
США: аналогічні дії кваліфікуються як federal procurement fraud або racketeering, що передбачає не лише компенсацію, а й кримінальну відповідальність з термінами до 20 років.
Румунія, Італія, Латвія: автоматичне втручання антикорупційного агентства (типу DNA) + перевірка всіх бенефіціарів схеми.
Висновок: коли зловживання — легалізоване документами
Уся схема побудована з урахуванням формальної законності: є договори, експертизи, підписи, аудитори (навіть із згадкою про USAID). Але формальна процедура — не гарантія правомірності.
Наявні ознаки масштабного бюджетного розкрадання, здійсненого під виглядом допомоги у надзвичайній ситуації. І саме це — найцинічніше: коли катастрофа перетворюється на прибутковий кейс.
Розділ 2. Архітектор завищених проєктів: роль Юрія Голика
Юрій Голик — тіньовий координатор мільярдів
Юрій Голик — ключова фігура проєкту «Велике будівництво», колишній радник голови Дніпропетровської ОДА, куратор інфраструктурних наративів. Його ім’я з 2019 року незмінно фігурує поруч із масштабними державними контрактами, насамперед — із компанією «Автомагістраль-Південь», яку він особисто просував як «єдиного надійного підрядника».
За даними журналістських джерел, саме Голик лобіював включення фірми в критичні об’єкти після руйнування Каховської ГЕС. Його участь зафіксована в протоколах нарад, стенограмах погоджень і неформальних зустрічах, де відкидались альтернативи та нав’язувався наратив про «технічну необхідність» третьої насосної станції НС-3.
Внутрішній конфлікт інтересів
Факт: Голик водночас просував інтереси приватного підрядника й брав участь у формуванні державної політики в галузі інфраструктури.
Це — класичний приклад конфлікту інтересів, що відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», ст. 28, зобов’язує публічного службовця утриматись від участі в ухваленні рішень на користь афілійованих осіб.
Голик не мав жодного офіційного статусу в уряді, проте через свою медійну присутність, участь у зустрічах Мінінфраструктури та роль в «антикризових штабах» впливав на бюджетні рішення.
Аудитори, яких не існує: історія з USAID
У звітах чиновників неодноразово згадувалося, що смету водогону перевіряли незалежні аудитори, в тому числі — за проєктом USAID «Економічна підтримка України». Але:
Жодного публічного аудиторського звіту на сайті USAID не опубліковано.
Фірма, яка нібито проводила експертизу — ТОВ "СДМ Інжиніринг Україна" — пов’язана з тими самими підрядниками, що брали участь у розробці кошторисів.
У звіті Рахункової палати згадується, що аудит виявив порушення, але ці висновки не були взяті до уваги.
Таким чином, фраза «USAID перевірив» — не більш ніж інформаційний щит, що створює ілюзію прозорості. Сам факт присутності міжнародного партнера в комунікаціях не є підтвердженням законності або ринкової ціни.
Мовчання ОВА, міністерств і силовиків
Замовник: Служба відновлення інфраструктури у Дніпропетровській області. Ні в кого з посадовців не виникло питань щодо обґрунтування витрат.
Експертиза: Підписана попри наявні технічні висновки державних інститутів, які вказували на надлишковість об’єктів.
Правоохоронці: Справу почали лише в квітні 2024 року, через рік після укладання контрактів — лише після журналістських запитів.
Така мовчанка — свідчення інституційного паралічу, в якому нормативна імітація легалізує системне розкрадання.
Резюме: де-факто легалізована корупція під виглядом патріотичного будівництва
3+ млрд грн переплати — підтверджено технічними експертизами.
Конфлікт інтересів і змова — на рівні радників, проєктантів і підрядників.
Фіктивні контрагенти — зафіксовані в ухвалі суду, але не призвели до жодних вироків.
Документальне прикриття — наявне, як і позитивна комунікація у медіа.
Відповідальність держави — перекладена на плечі громадян, які сплачують за фіктивні душові кабіни, дизайнерські стелі й труби, які можна було не прокладати.
Розділ 3. Компанія «Автомагістраль-Південь»: монополіст державного асфальту і труб
Історія компанії: від асфальту до стратегічної води
ТОВ «Автомагістраль-Південь» — одеська будівельна компанія, що десятиліттями спеціалізувалась на дорожньому будівництві. Її ім’я стало широко відомим після старту президентської програми «Велике будівництво», де вона стала фактично першим і незамінним підрядником.
За даними Prozorro, у 2020–2024 роках компанія отримала понад 80 млрд грн держзамовлень, зокрема:
дороги М-05, М-06, Н-14;
аеропорт «Одеса»;
залізничні підходи;
проєкти у сфері водопостачання й мостобудування.
Її керівником і формальним власником є Олександр Бойко, одеський бізнесмен, який уникає публічності. Але компанію відкрито пов’язують з Юрієм Голиком, який просував «Автомагістраль» на всіх рівнях — від Мінінфраструктури до обласних адміністрацій.
Схема: як працює «шляхова монополія»
Підприємство має чітку, добре відпрацьовану модель заробітку на державі:
Отримання проєкту без конкурсу — через «надзвичайну ситуацію» або участь у «будівництві критичної інфраструктури».
Формування кошторису спільно з афілійованими проектувальниками — зокрема, НПО «Трансінжиніринг» (частий технічний партнер).
Завищення вартості матеріалів через «треті» фірми.
Закупівля через пов'язані структури — фіктивні посередники, такі як:
ТОВ «Шляховик-97» — постачальник труб, які закуповувалися через ланцюжок компаній;
інші «транзитні» підприємства, пов’язані з аграрною продукцією, що фактично використовувалися для легалізації прибутку.
Приклад: схема з трубами
Згідно з матеріалами досудового розслідування, «Автомагістраль-Південь»:
придбала труби у ТОВ «Шляховик-97», яке не є виробником, а лише посередником;
«Шляховик-97» купувало труби у заводів (в т.ч. польських), але з націнкою в 30–60%;
кошти за труби «осідали» на рахунках фіктивних компаній, зареєстрованих на підставних осіб;
далі проводилась «оплата» за агропродукцію (яка ніколи не поставлялася), і ця продукція експортувалася до пов’язаних фірм у Румунії — для створення легального сліду коштів.
Роль «Шляховика-97»
ТОВ «Шляховик-97» — маловідома фірма, яка в реальності:
не має виробничих потужностей;
не здійснює монтажних робіт;
не володіє транспортною або інженерною інфраструктурою.
Однак вона отримала контракти на сотні мільйонів гривень, виконуючи роль «прокладки» для переоцінки матеріалів і прокачки бюджетних грошей через легалізаційні схеми.
Велика географія: як працює компанія в регіонах
«Автомагістраль-Південь» — не лише одеський підрядник. Вона системно працює в:
Дніпропетровській області (всі ключові об’єкти будівництва після Каховської трагедії),
Київській області (проєкти відновлення доріг і мостів),
Львівській та Одеській (реконструкція трас міжнародного значення).
Практично скрізь вона отримує контракти без конкуренції, користуючись статусом «перевіреного партнера держави».
Юридичний висновок
Якщо довести змову між проектантами, підрядником і державними службовцями, йдеться не лише про:
зловживання службовим становищем (364 ККУ),
легалізацію коштів (209 ККУ),
фіктивне підприємництво (205-1 ККУ),
створення організованої злочинної групи (ст. 255 ККУ), що координувала діяльність з метою системного привласнення бюджетних коштів.
Розділ 4. Аграрна прокладка: як через фіктивні агрокомпанії відмивали мільйони
Чому саме агросектор?
Україна — аграрна країна, і саме ця галузь часто використовується для відмивання коштів через:
слабку перевірку первинних документів;
значну кількість дрібних підприємств і ФОПів;
можливість заниження або завищення вартості продукції в залежності від партії, регіону та умов логістики;
складність верифікації реальних поставок (особливо при експорті зернових, технічних культур, овочів тощо).
Серед усіх секторів економіки агроекспорт — найменш прозорий у частині логістики, сертифікації та валютного контролю. Саме тому зловмисники обрали сценарій "аграрного експорту" як фінальний етап відмивання.
Механіка схеми
За даними слідства:
Фіктивна агрокомпанія (ФАК) укладає контракт із підконтрольною компанією на поставку агропродукції — кукурудзи, соняшника, борошна тощо.
Кошти, отримані з бюджету як плата за роботи «Автомагістралі-Південь», перераховуються ФАК під виглядом оплати за оренду техніки, складських приміщень або сільгосппродукцію.
Далі продукція нібито експортується за кордон — до Румунії, Польщі або Угорщини — за контрактами з компаніями, які або входять до тієї ж фінансової групи, або взагалі не існують фізично.
На цьому етапі створюється валютна виручка, яка або виводиться з країни, або повертається на інший рахунок в Україні, вже як "чистий" прибуток.
Ключові ознаки фіктивності
Відсутність земельного банку або активів у реєстрах.
Фінансова звітність без руху товарів (або мізерні залишки продукції з великими сумами контрактів).
Один або кілька співзасновників на десятки компаній — класичний «пул підставних осіб».
Однакові IP-адреси, місце реєстрації, шаблонні статути, послуги однієї бухгалтерії.
Приклад: «Конвертаційна сітка» для «Автомагістралі»
Слідство встановило, що компанія (назва зашифрована, але контекст вказує на «Автомагістраль-Південь») здійснила перерахування понад 2,6 млрд грн на компанії, які:
не мали ліцензій на виконання робіт або виробництво продукції;
зареєстровані незадовго до укладання договорів;
використовували однакові рахунки банків другого ешелону;
не мали працівників або мали одну особу – директора, бухгалтера і засновника в одній особі.
Ці компанії, згідно з даними ДФС, фігурують у численних розслідуваннях як "конвертаційні центри", тобто юридичні оболонки для перекидання коштів.
Румунський слід
Чому Румунія? Тому що:
низький рівень перевірки вантажів на кордоні (особливо у 2022–2023 рр., коли діяли пільгові логістичні коридори для українського зерна);
можливість оформлення експорту на тимчасові компанії без перевірки репутації;
використання румунських адрес як «паперових» одержувачів без фактичного вантажу (іноді — офісна оренда без складів і персоналу).
Ці обставини створили умови для створення псевдо-експорту, який легалізував «технічні» гроші через кордон.
Заниження ПДВ: подвійна вигода
Окрім легалізації, схема дозволяла масово занижувати податкові зобов’язання. За даними справи:
ПДВ було занижено на 20,5 млн грн, адже фіктивні ФОПи/ТОВки не сплачували податки, а «погашали» зобов’язання через взаємозаліки.
У результаті компанія отримувала дешевий "кеш" у вигляді відшкодування ПДВ, занижуючи фактичний прибуток і уникаючи оподаткування.
Висновок: класичний приклад «післябюджетного» відмивання
Цей кейс — зразок системної багатоступеневої схеми, в якій:
1-й рівень — завищення вартості;
2-й рівень — підставні субпідрядники;
3-й рівень — прокачка коштів через ФОПи та фіктивних юросіб;
4-й рівень — легалізація через «експорт» у дружню юрисдикцію (Румунія);
5-й рівень — виведення коштів у вигляді прибутку або ПДВ.
Ці схеми неможливі без участі чиновників, які:
погоджують проєкти;
затверджують ТЕО;
приймають на баланс об’єкти, побудовані на 30–40% дорожче, ніж це потрібно.
Розділ 5. Прикриття на всіх рівнях: як держава замилює очі аудитами і мовчить про злочин
Рахункова палата: бачимо, але нічого не робимо
У звіті Рахункової палати України, оприлюдненому в червні 2024 року, згадується перевірка об’єктів, що будувались у межах ліквідації наслідків руйнування Каховської ГЕС. У документі прямо вказано:
«ТОВ “Автомагістраль-Південь” на об'єкті “р. Інгулець – Південне водосховище” придбала за завищеними цінами на 112,7 млн грн труби діаметром 1000 мм».
Однак це єдиний факт, що названо прямим текстом, без висновків, без вимоги розслідування, без звернення до правоохоронних органів. Решта матеріалів або «узагальнені», або «рекомендовані до уточнення», що перетворює аудит на ритуальну процедуру без наслідків.
❗️Висновок: орган, покликаний забезпечити фінансову прозорість, фіксує порушення, але не запускає механізми відповідальності.
"Незалежні аудитори": на службі в підрядника
У комунікації проєкту неодноразово згадувався аудит від USAID. Але:
жоден звіт USAID щодо водогону не оприлюднено;
згадувана фірма ТОВ "СДМ Інжиніринг Україна" — приватна компанія, яка не має відношення до самого USAID, а просто брала участь у техніко-економічному аналізі документації на замовлення замовника;
жодного незалежного перехресного аудиту (наприклад, від Державної аудиторської служби або зовнішніх консультантів ЄС) не проводилося.
Натомість саме посилання на "USAID" використовується чиновниками як індульгенція, зокрема у фейсбук-дописах, телеефірах та публічних звітах обласних адміністрацій. Це маніпуляція довірою до міжнародного партнера — створення ефекту легітимності.
Реакція поліції: чому НАБУ осторонь?
Попри те, що в справі зафіксовані:
організовані фінансові схеми;
ознаки участі посадовців у зловживанні владою;
розкрадання в особливо великих розмірах (більше 3 млрд грн),
розслідування здійснює не НАБУ, а Головне слідче управління Нацполіції, яке не має повноважень для вивчення діяльності вищих посадових осіб.
❗️Згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України, якщо справа стосується заволодіння державними коштами у великих розмірах посадовими особами — її розслідує НАБУ.
Але НАБУ справу не приймає, що може свідчити або про саботаж, або про політичну «даховку» на високому рівні.
Публічне прикриття: «успішний» кейс у соцмережах
Паралельно з мовчанням правоохоронців і замовчуванням перевірок, в інформаційному просторі запускалась пропагандистська хвиля:
Офіційні сторінки обласних військових адміністрацій публікували відео з фразами «унікальний проєкт», «безпрецедентна швидкість», «інженерна перемога України».
Коментарі експертів, які ставили під сумнів доцільність НС-3 або чотирьох труб, не з’являлися в жодному з офіційних ЗМІ.
Сам Юрій Голик публічно писав, що «альтернатив немає» і «це єдиний спосіб дати воду місту».
❗️Риторика «швидко, тому дорого» стала виправданням неефективності, перетворивши корупцію на форму героїзму.
Висновок: держава оформлює злочин як досягнення
Система створила п’ятиступеневу модель прикриття:
Рішення уряду про термінове будівництво — без тендеру;
Затвердження технічного завдання через афілійованих проектантів;
Приватна експертиза від "незалежних" консультантів;
Аудитори, які "підтверджують" вартість, не надаючи звітів;
Комунікаційне прикриття через соцмережі та проурядові ЗМІ.
Це — не просто зловживання. Це інституційно зрежисована корупція, де учасники — на всіх рівнях: від місцевої ОВА до центральної виконавчої влади. І поки мовчить НАБУ — це мовчання системи про саму себе.
Розділ 6. Системна недовіра: чому ця схема — не просто корупція, а підрив державності
1. Корупція легалізована через структуру — отже, непокарана
Ключовий ризик цього кейсу — не в сумі крадіжки. І навіть не в тому, що 3 мільярди гривень могли піти на ЗСУ, укриття чи реабілітацію. Головна небезпека — в інституційному симулякрі, де все зроблено «згідно з процедурою»:
є проєкт і ТЕО;
є підписи експертів;
є схвалення аудиторів;
є "гуманітарна" мета — забезпечення водою.
Це означає, що корупція більше не виглядає як злочин. Вона виглядає як державна політика. Упакована в правильні слова, протоколи, грамотно оформлена. А тому — юридично невловима, а етично — неосудна.
2. Смерть контролю як класу: де було НАБУ, Рахункова палата, Мінфін?
Інститути контролю не просто не спрацювали — вони стали елементом прикриття:
НАБУ: проігнорувало наявність ознак змови та великого розкрадання — хоча саме такі справи входять до їхньої підслідності;
Рахункова палата: зафіксувала порушення, але не супроводжувала висновки запитами до прокуратури;
Державна аудиторська служба: не проводила незалежного перехресного аналізу;
USAID: використане як «бренд довіри» без його фактичної участі — і мовчить.
Це — смерть нагляду як функції. Він більше не діє як механізм стримування. Він діє як інструмент легітимації.
3. Руйнування довіри до міжнародної допомоги
Цей кейс може мати катастрофічні наслідки для подальшого фінансування інфраструктурних проєктів, особливо за участю міжнародних партнерів. Адже:
в комунікації постійно використовувались імена USAID, прозорість, звітність;
водночас — немає жодного публічного звіту, а об’єкт явно «перегрітий» кошторисно;
це може стати прецедентом для ревізій програм допомоги Україні, особливо в умовах поствоєнного відновлення.
Якщо після такого скандалу ніяких вироків не буде, Україна отримає репутацію країни, де навіть катастрофа може стати об’єктом маржі.
4. Знищення соціального контракту
Коли платник податків бачить, що:
гроші не йдуть на оборону;
чиновники безкарно збагачуються навіть під час війни;
опубліковані документи, кримінальні провадження, технічні експертизи — ні на що не впливають,
він починає вважати держава ворожою, або принаймні фіктивною. Це — розрив соціального контракту, на якому тримається лояльність громадян під час війни.
Що могло б зупинити подібне?
1. Перехресний аудит міжнародними структурами
незалежні ревізори з ЄС, USAID, JICA — не пов’язані з українськими підрядниками чи чиновниками;
обов’язкова публікація повних звітів;
open-data формат усіх кошторисів, змін проєкту та рішень.
2. Автоматична передача справ до НАБУ
з моменту виявлення обсягів завищення понад 50 млн грн — розслідування не може вести поліція;
автоматичне правило для критичної інфраструктури в умовах воєнного стану.
3. Заборона безтендерних процедур
навіть в умовах надзвичайної ситуації — публічне порівняння кошторисів мінімум трьох проєктантів;
публічна обов’язкова онлайн-дискусія з технічними експертами.
4. Реєстр пов’язаних осіб
всі експерти, аудитори, проєктанти мають декларувати зв’язки з підрядником;
публічна відповідальність за експертизу, яка пізніше визнана сумнівною.
Фінальний висновок: хто не розслідує — той співучасник
Ця історія — не лише про воду в Кривому Розі. Це історія про те, як під час війни формується нова олігархія — не з телеканалами, а з інфраструктурними схемами. Вона не кричить, не порушує закон напряму — вона будує його навколо себе. Під прикриттям героїзму, відновлення, допомоги.
І якщо не назвати це злочином — це стане нормою.
