Юрій Іванющенко знову під вартою: ВАКС заочно заарештував "Юру Єнакіївського"
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 16 червня 2026 року ухвалила заочно взяти під варту колишнього народного депутата Юрія Іванющенка, відомого як "Юра Єнакіївський", пише Ірина Салій у виданні "Судовий репортер".
Підозру в співучасті у легалізації одержаних злочинним шляхом 18 гектарів на Кільцевій дорозі Київської області Іванющенку НАБУ повідомило ще у вересні 2025-го. Сам він не затриманий, розслідування ведеться заочно. І, як зазначає видання, інкримінований епізод далеко не найстрашніше і не найцікавіше з того, що цьому фігуранту свого часу приписували. Зате нова справа стала чудовою нагодою побачити, як живе колись всесильний нардеп, як дає собі раду з правоохоронцями, вибудовує стосунки з новою владою і зберігає активи в Україні. І яку роль у цьому грав убитий юрист Андрій Портнов.
Земляк президента і його апетити
Юрій Іванющенко - земляк Віктора Януковича, у кримінальних колах колись відомий ще й як "Юрец Малой". Вважається, що саме в перші роки президентства Януковича його група підім'яла під себе аеропорт "Жуляни", одеський "Сьомий кілометр", ринок "Столичний" під Києвом та інші ласі активи.
У 2012 році 157 гектарів землі біля межі з Києвом вилучили з користування державного агрокомбінату "Пуща-Водиця" і передали в оренду на 25 років ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" нібито під будівництво оптового ринку. Основним власником через лондонську компанію Goodlight Capital виступав сам Іванющенко. Ще близько 22% належало структурам "Столиця груп", співзасновницею якої є Владислава Молчанова.
Під час Революції гідності журналісти писали, що Іванющенко зводить собі палац у Конча-Заспі. Янукович утік, а сам Іванющенко офіційно покинув країну 15 грудня 2014 року рейсом "Київ - Ніцца" і більше не повертався. Його оголосили в розшук, намагалися інкримінувати розкрадання на закупівлях "Укрспирту" і "Держекоінвесту". Та вже в січні 2016-го суд за клопотанням адвоката зобов'язав прокурора закрити справу про розкрадання тих самих "кіотських мільярдів" - через його ж власну бездіяльність. Гарна школа.
Активи в Україні переоформили на інших людей, але багато що вказує: робилося це для відводу очей, а справжній господар лишався той самий. Так було і з "Столичним", у бенефіціарах якого з'явився Олександр Стельмах, котрого вважають номінальним власником частки групи Іванющенка.
Меморандум на 12 мільйонів і конфлікт, що переріс у війну
У січні 2019-го довірена особа Молчанової юрист Павло Герцог підписав зі Стельмахом меморандум про придбання "його" частки ринку - 54% статутного капіталу за 12 мільйонів доларів. Стельмах нібито отримав 3,5 мільйона авансу, але корпоративних прав не передав, грошей не повернув, вийшов з угоди і змінив менеджмент на підприємстві. "Столиця груп" відповіла кримінальною справою. Далі - судові спори, замовні публікації, спроби блокування і силового захоплення території ринку. Звична хореографія українського великого бізнесу.
На початку 2021 року, змінивши керівника ринку, Молчанова, за версією обвинувачення, реалізувала схему приватизації 18 гектарів фасадної частини ділянки, що виходить на Кільцеву дорогу - аби заблокувати спроби групи Іванющенка щось там будувати. Під керівництвом її людини "РСП "Столичний" дав згоду, щоб орендарем 157 гектарів державної землі замість нього стало ТОВ "Оілсі", яке нібито купило нерухомість на території ринку. Майже одразу "Оілсі" попросило ділянку поділити. Для 18 гектарів фасаду змінили призначення із забудови на сільськогосподарське, що дозволяло безоплатно приватизувати землю за схемою по два гектари. Заяви написали дев'ятеро людей.
А потім з'ясувалося, що вже у травні 2021-го всі дев'ятеро "формальних" власників видали довіреності на водія і помічницю Молчанової - з правом продажу землі без відома самих власників. За послугу їм нібито заплатили по 10 тисяч доларів. Про це детективи дізналися у рамках негласних слідчих дій у провадженні, зареєстрованому за заявою юриста Антона Ареф'єва, якого вважають довіреною особою Іванющенка. Знявши інформацію з електронних комунікаційних мереж, НАБУ дістало переписку, що засвідчила перебування підставних осіб у головному офісі "Столиця Груп" і отримання ними тих самих 10 тисяч.
Контраст вийшов промовистий. За висновками оціночно-земельної експертизи, ймовірна ринкова вартість кожної з дев'яти ділянок могла сягати 17-18 мільйонів гривень. "Фунти" ж отримали по 10 тисяч доларів, що в травні 2021-го дорівнювало 274 тисячам гривень. У переписках вони самі дивувалися: земля коштує сімнадцять мільйонів, а тобі дали десять тисяч - капець. А вже у 2025-му тих самих "фунтів" почали викликати на допити в НАБУ, приходити з обшуками, і кожному квапливо знаходили адвоката з готовим списком запитань і ще готовішим списком відповідей.
"Татаров дзвонив у суд"
Коли НАБУ оглянуло телефони і комп'ютери фігурантів, матеріал виявився багатий. Переписки свідчили, що учасники подій активно смикали за ниточки в правоохоронних органах і тягнули в посередники високопосадовців.
Сама Молчанова в цих діалогах декларувала себе цивілізованою інвесторкою: вона з партнером по "Столиця груп", литовським бізнесменом Раймондасом Туменасом, нібито прагне перетворити "Столичний" на один із кращих оптових ринків світу. А от опоненти, угруповання Єнакіївських, мовляв, оперують готівкою, яку спрямовують на фінансування терористів так званих "ДНР" і "ЛНР".
Активно використовувалися й ЗМІ. У січні 2021-го юрист Сергій Коровченко, якого в судових засіданнях називають цивільним чоловіком Молчанової, переслав їй файл "Кидок от Енакиевских" - схоже на заготовку публікації, що згодом вийшла на сайті "Апостроф" уже як авторська стаття. У телефоні Молчанової, за матеріалами НАБУ, знайшлася й переписка про придбання медіахолдингу "Апостроф" від імені довіреної особи.
24 травня 2021-го Молчанова звернулася до співвласника "Обозревателя" Юрія Бродського з проханням не публікувати матеріал про "тітушок", депутатський "дах" і вибухи на ринку. Вона апелювала до того, що його батько, політик Михайло Бродський, прекрасно знає ситуацію, і якщо вже дружить із Іваном (з контексту - з Іваном Аврамовим, бізнес-партнером Іванющенка), то має переконати друга не поводитися ницо. Бродський-молодший відмагався: позиція батька від початку не на її боці, бо це його друг, а допомогу в переговорах він не раз пропонував, та її проігнорували. Скінчиться, мовляв, усе одно консенсусом, питання лише в строках і збитках.
Молчанова шукала посередників наполегливо. У переписках фігурує спроба залучити нардепа Дмитра Ісаєнка, який надсилав їй "меморандум" протилежної сторони. Є листування з нардепом Миколою Тищенком, де вона викладала умови викупу частки. У березні 2021-го Молчанова надіслала Тищенку текст звернення до міністра юстиції Малюськи: суд поновив на посаді її людину, і міністра просили "не приймати одноосібно поспішних рішень", якщо надійдуть скарги від ексдиректора ринку Рустема Абдукадирова, котрого вважають довіреною особою Іванющенка.
Зверталася забудовниця й до голови СБУ - просила застосувати санкції проти Іванющенка та його довірених осіб: Івана Аврамова, Армена Саркісяна, Стельмаха, Баландіна, Абдукадирова, юриста Вадима Бондаря. У "методичці", знайденій у її переписках, Аврамова називали "чорним бухгалтером" ринку, а Саркісяна з Абдукадировим - відповідальними за силовий блок.
А коли в лютому 2021-го Шевченківський райсуд Києва скасував підозру Стельмаху, Молчанова вибухнула обуренням: підозру відмінили, бо, мовляв, Татаров особисто дзвонив у суд, тиснув на суддю і погрожував, а Президенту це нібито взагалі нецікаво. На телефоні адвоката Іванющенка Костянтина Баландіна теж знайшли переписку: справу по Стельмаху, писав він, "веде людина Татарова". А ще раніше, у липні 2020-го, Аврамов скаржився Баландіну, що "на другому поверсі" проти них щось репетирують.
Прізвище Татарова спливає й окремо. У травні 2021-го Молчанова з юристом Богданом Прокопенком із компанії "Атлас Лігал" правила довідку про ситуацію на ринку. Прокопенко уточнив, чи вставляти абзац про Татарова, і отримав вказівку зробити два варіанти - з ним і без. Той абзац звучав цілком конкретно: юридичну підтримку та адміністративний ресурс єнакіївському угрупованню надає Татаров Олег Юрійович. Тоді ж Молчанова надсилала список бажаних слідчо-розшукових дій абоненту, підписаному як Ігор Володимирович Клименко - на той час голова Національної поліції, нині міністр МВС. Не дочекавшись реакції на документ "Стельмах. Обшуки", вона мало не наказовим тоном поцікавилася, чи не треба це додатково обговорити "з шефом", маючи на увазі тодішнього міністра МВС Монастирського.
Портнов на дві сторони
Прізвище політика і юриста Андрія Портнова в цій історії звучить не раз. За інформацією НАБУ і САП, цивільний чоловік Молчанової Сергій Коровченко у 2006-2010 роках був парламентським помічником Портнова. Але, судячи з переписок, на боці Молчанової Портнов не грав - навпаки, вона з оточенням постійно повторювала, що він працює на Іванющенка.
У січні 2021-го у листуванні з російським абонентом "Саша Б" вона нарікала, що Портнов, воюючи з нею, підставляє самого Юру: особистий рахунок Портнов зводить із нею, а платить за це Іванющенко. Цю ж версію живили блогери. Анатолій Шарій у червні 2021-го прямо писав, що "товариш" розводить обидві воюючі сторони, бігає вирішувати в судах і по групі Іванющенка, і одночасно по Молчановій, а заінтересований лише тягнути процес якомога довше і дорожче. Молчанова коментувала: вони з "Портняшкою" на проєкті розсварилися. Олександр Дубінський, за її ж пересилками, ставив діагноз коротко - "Портнов працює". Коровченко погоджувався: сто відсотків.
Мирова угода і "гарант"
Переписки свідчать про головне: ініційовані сторонами кримінальні провадження були передусім інструментом тиску. І коли тиск себе вичерпав, сторони сіли за стіл.
15 липня 2021-го між ВМ і ЮІ в особі КБ нібито уклали мирову угоду. За версією обвинувачення, ініціали вказують на реальних учасників: ВМ - Влада Молчанова, ЮІ - Юрій Іванющенко, КБ - Костянтин Баландін. Ішлося про викуп Молчановою корпоративних прав ринку і підписання інвестиційного договору щодо забудови ділянки в 110 гектарів, причому Іванющенку обіцяли частину збудованих площ. Окремими пунктами прописали закриття всіх судових і кримінальних проваджень щодо РСП "Столичний", "очистку медіапростору від негативних публікацій" і те, що витрати несе сторона, яка ініціювала процес. Модерував підписання народний депутат Олесь Довгий, а поряд фігурував іще якийсь "гарант", чию особу так і не встановили. Промовиста деталь: при обшуку в Довгого детективи знайшли примірники меморандума і копії угод - тобто документи фейком не були.
І угода працювала. Уже у вересні 2021-го юрист Ареф'єв, якого вважають людиною Іванющенка, став виконавчим директором і власником 50% статутного капіталу ТОВ "Профальянс сервіс", ТОВ "Демол-Україна" і ТОВ "Ділвай" - саме тих компаній, на які оформили право власності на 18 гектарів фасаду. Ще 50% лишилося за людьми "Столиця груп". Власне, через це Іванющенку й інкримінують причетність до легалізації незаконно приватизованих ділянок через довірених осіб: на думку детективів, про це свідчать численні меморандуми й угоди щодо спільного інвестпроєкту, сторонами яких нібито були Молчанова та Іванющенко.
Далі взялися закривати взаємні кримінальні справи. 1 вересня 2023-го закрили провадження проти Стельмаха - офіційно через закінчення строку розслідування. Коровченко відрапортував Молчановій про перемогу, а та переслала витяг із реєстру Довгому з вдоволеним "фирма веников не вяжет". У жовтні 2023-го Довгий нагадував, що сторона покупця має закрити ще низку справ, тоді як продавець, нібито Іванющенко, свої зобов'язання вже виконав і закрив 13 кримінальних проваджень. А наприкінці листопада 2023-го Довгий пересилав Молчановій скриншот переписки з абонентом "Иван Иванович ЮВ", який допитувався про розшук Стельмаха, закриття справ і борг за електроенергію. Вважається, що це Іван Аврамов, а літери ЮВ вказують на зв'язок із Юрієм Володимировичем Іванющенком. Писав абонент, до речі, з американського номера.
Іронія в тому, що підозру Іванющенко отримав у провадженні, яке НАБУ зареєструвало за заявою його ж юриста Ареф'єва - щоб створити проблеми бізнес-партнерці по ринку. А підозрюваними згодом стали і Молчанова, і Іванющенко, і сам Ареф'єв-заявник, і адвокат Костянтин Баландін, і керівник фірми-орендаря "Оілсі" Юрій Цвігун, і ексначальник Головного управління Держгеокадастру в Київській області Микола Терещенко.
Сьогодні адвокати Іванющенка запевняють, що Ареф'єв ніколи його не представляв, а Баландін надавав йому послуги ще аж у 2014-му. Проте у квітні 2025-го НАБУ обшукало офіси обох і виявило масив листування, який свідчить, що Іванющенка вони обслуговували не один рік. На комп'ютері Баландіна знайшли довідку про спільний девелоперський проєкт зі "Столиця груп", де про дев'ять ділянок площею 18 гектарів сказано просто: власники - люди "Столиця груп" і "наш человек". Файл створив Ареф'єв, востаннє редагував Баландін у жовтні 2024-го.
Що ця кухня велася давно, видно і з інших знахідок. Ще 5 лютого 2021-го Баландін пересилав "план мероприятий", що включав зняття уваги з таких об'єктів, як "дім в Козині" та "Столичний", "правильну комунікацію" зі швейцарцями і планування слідчих дій, щоб "встановити відсутність перспектив притягнення до відповідальності ІЮВ та його оточення" - зі строком реалізації лютий-вересень 2021 року. А ще раніше, 17 листопада 2014-го, Баландін підготував у себе на комп'ютері текст відповіді Генпрокуратури про те, що причетність Іванющенка до низки проваджень не встановлена. Уже 19 листопада ця відповідь нібито з'явилася на офіційному бланку за підписом першого заступника начальника головного слідчого управління ГПУ. Зручно, коли потрібні документи народжуються у твоєму ж комп'ютері за два дні до офіційного підпису.
Фіналізував домовленості Олесь Довгий, який щільно комунікував із Баландіним: у березні-травні 2024-го він звітував Молчановій, що підписанти важкодоступні, що "наш гарант" знову включився, що "Костя" узгодив текст додаткової угоди, і нарешті 16 травня 2024-го - що угоду підписано. У телефоні Довгого знайшли контакти осіб, яких вважають представниками Іванющенка: "Аня ЮВ", "Костя юрист ЮВ", "Миша ЮВ", "Арсен ЮВ", "Иван Иванович ЮВ". 23 травня 2025-го на допиті Довгий підтвердив, що модерував угоду за участі Молчанової, а на запитання, чи другою стороною був Іванющенко, відповідати відмовився, відіславши слідство до самих сторін. 18-19 червня 2025-го Олесь Довгий склав депутатський мандат, пояснивши це неможливістю бути продуктивним у парламенті, після чого, за даними ЗМІ, виїхав із країни. У переписках, до слова, фігурувала цифра гонорару модератора і гаранта від покупця - 1,6 мільйона доларів. Чи отримав щось Довгий за клопоти, історія мовчить.
Де ж Юра Єнакіївський
Іванющенко й досі офіційно у всеукраїнському розшуку. Та останні роки, як видно з заяв адвокатів і доступних НАБУ переписок, велася клопітка робота з легалізації його становища. У 2017-му суд ЄС скасував рішення Ради ЄС про санкції проти нього. У 2019-му Інтерпол зняв його з розшуку. 25 січня 2022-го справу закрила прокуратура Швейцарії. Закрита, за словами захисників, і справа в Монако - хоча в НАБУ є інформація, що ще у 2001 році Іванющенка видворили з Монако за підозрою у зв'язках із російською організованою злочинністю.
У 2018-му бізнесмен Вадим Шульман подав на Іванющенка позов до Високого суду Лондона, стверджуючи, що у 2008 році в готелі в Монако вони домовилися про спільну справу на "7 кілометрі": Шульман нібито інвестував 21 мільйон доларів, а Іванющенко його обманув, нічого не збудував і грошей не повернув. Адвокати довели, що позов Лондону не підсудний, бо правочин укладений не в Британії, і суд справу припинив.
А далі - найцікавіше про "прописку". У 2019-му на телефоні Ареф'єва детективи знайшли його листування з британськими юристами Іванющенка, де той пояснював, що клієнт нерухомістю в Монако не володіє, карта резидента в нього закінчилася приблизно у 2014-му і він її не продовжив, а нерухомість належить дружині й дітям, де Іванющенко лише зупиняється. На пряме запитання, чи правда, що той живе в росії, Ареф'єв відповів, що так, більшість часу клієнт мешкає в рф, але підтвердити це документально вони не зможуть. У 2020-му Ареф'єв пересилав Баландіну договір оренди апартаментів в елітному комплексі "москва сіті" на кількасот квадратних метрів, де орендарем була третя особа, але прописувалося, що проживатиме саме Іванющенко з його датою народження. Була в переписках і довідка Інтерполу про російське громадянство Іванющенка. Щоправда, пізніше на запит НАБУ Інтерпол повідомив, що такою інформацією не володіє - імовірно, тому, що захист, за власним зізнанням у судах, провів величезну роботу, аби стерти дані про клієнта з бази Інтерполу.
Саму підозру у вересні 2025-го НАБУ і антикорупційна прокуратура одразу оформили за процедурою для особи, яка перебуває на окупованій території або в країні-агресорі, і опублікували на сайті Офісу генпрокурора та в "Урядовому кур'єрі". Адвокати наполягають, що клієнта належно не повідомили, що в росії він не мешкає і тим паче не за пропискою в окупованому Єнакієве на Донеччині. За їхньою версією, Іванющенко - громадянин Болгарії, живе в Євросоюзі, у Рокбрюн-Кап-Мартен на Лазурному березі Франції, у квартирі сина, постійно там лікується і здає аналізи, що нібито підтвердив лікар, який з 2018 року регулярно відвідує його за місцем проживання. До речі, у 2023-му журналіст Михайло Ткач відзняв Іванющенка в Монако і встановив комплекс, де той начебто мешкав - але, пояснюють захисники, від того помешкання до квартири у Франції лише десять хвилин автом. Суду подали два томи медичних документів про лікування у Франції з серпня 2020 по серпень 2025 року, квитанції сина за електроенергію, чеки з магазинів "Ашан" і свідчення двох сусідів. Медичні послуги Іванющенко отримував за болгарським паспортом, де прізвище записане як "Іванюштенко". А вже після підозри, у вересні 2025-го, син задекларував у МВС Франції, що надає батькові житло.
Понад півроку торгів за варту
Клопотання про запобіжний захід ВАКС розглядав загалом понад півроку. У жовтні 2025-го слідчий суддя Андрій Біцюк застосував до Іванющенка тримання під вартою, але апеляційна палата ухвалу скасувала, мовляв, підозрюваного належно не інформували про засідання. У лютому 2026-го захист відвів слідчого суддю Олега Федорова - після того, як у справу вступив адвокат Олександр Редутний, який нібито мав конфлікт інтересів із суддею, бо колись рецензував його дисертацію, захищену ще у 2002 році. Відвід задовольнили, хоч прокурор і доводив, що академічні зв'язки не є ознакою упередженості, а адвоката залучили саме задля штучних підстав для відводу. 19 березня 2026-го суддя Володимир Воронько у запобіжному заході відмовив: він не переконався, що Іванющенко справді мешкає в росії, бо договір оренди московської квартири датований ще 2020 роком і нотаріально не посвідчений, та й докази, на думку судді, не підтверджували зв'язку Іванющенка зі злочином.
Апеляційна палата з цим не погодилася. 16 червня 2026 року судді Глотов, Павлишин і Панаід ухвалили заочно взяти Іванющенка під варту. Проаналізувавши докази, вони дійшли висновку, що станом на вересень 2025-го в Монако він проживати не міг: Інтерпол офіційно повідомив, що з 2007 року Іванющенку заборонено там перебувати. Доказів громадянства Франції чи проживання в ній суд теж не побачив, бо медична документація свідчить про періодичні візити до лікаря, а не про життя в країні. Натомість колегія встановила, що Іванющенко є громадянином одразу кількох держав - України, Болгарії і росії - і користується їхніми паспортами, перетинаючи кордони. Бюро Інтерполу ОАЕ 29 березня 2026-го повідомило, що востаннє Іванющенко вилетів з Еміратів 24 березня 2025 року за російським паспортом, прямував до росії і більше не повертався. Врахувавши, що його поїздки в росію не мають логічного пояснення, а в цивільних справах він користувався адресою реєстрації в окупованому Єнакієве, суд вирішив: фактично Іванющенко перебуває на тимчасово окупованій території або в росії, з якою в умовах війни немає дипломатичних відносин. А отже - заочний арешт.
P.S. За інформацією НАБУ і САП, цивільний чоловік Владислави Молчанової – юрист Сергій Коровченко. У 2006-2010 роках він був парламентським помічником Андрія Портнова.
Але, судячи з переписок Молчанової, Портнов не грав не на її боці. Вона та її оточення постійно твердили, що Портов працює саме на Іванющенка.
28 січня 2021 року у листуванні з якимось російським абонентом «Саша Б» Молчанова писала: «Завтра будет в тысячу раз больше против Юры. Ми к этому стремимся?» (пересилає скриншот із телеграм-каналу «Инсайдер.Юа»)
Саша Б: Нет, конечно. Нужно прекращать и договариваться.
Молчанова: Пусть сегодня назначают дату и перестают… (нецензурно – займатися чимось). Просто Портнов, воюя со мной, подставляет Юру. У Портнова к нам личняк, а платит за это Юра.
Іншим разом Молчанова переслала синові повідомлення з каналу блогера Анатолія Шарія від 9 червня 2021-го:
«В бою за рынок «Столичный» наш товарищ разводит воюющих совершенно по классике. Он бегает решать в судах и по группе Иванющенко, и, ОДНОВРЕМЕННО, по второй стороне – Молчановой, которая завела туда Нацкорпус.
Правильно, умный теленок двух телок сосет, вот только знают ли воюющие стороны, что модный решала заинтересован тянуть как можно дольше как можно больше?
Могу назвать имена и суммы».
Зверху над скриншотом був коментар Молчанової: «Они с Портняшкой на нашем проекте разосрались. Детали при встрече».
Пізніше Молчанова пересилала Коровченку повідомлення з каналу Шарія від 20 червня 2021:
«Даже не знаю, как господин Иванющенко отнесся к тому, что при негласной, но крайне дорогой поддержке очень модного, но не очень грамотного юриста госпоже Молчановой удалось отбить рынок Столичный, но выглядит все очень и очень печально и даже несколько по-Шекспировски. Типа “Но ты меня добил ударом с тыла Вдвойне больней предательство твоё”».
Коровченко їй начебто відповів: «Как так? Так как ми банда, а не лохи»
Згодом Молчанова переслала Коровченку повідомлення з телеграм-каналу Олександра Дубінського з власним коментарем: «Дубинский написал Портнов работает». Коровченко відповів: «100%».
У 2021 році Коровченко надіслав Молчановій інформацію з сайту МВС про оголошення довіреної особи Іванющенка Стельмаха в розшук і судову ухвалу про дозвіл на його затримання. Коровченко прокоментував: «Портнов, он конечно… (нецензурна лексика – сильно допоміг). Прокурор тлумачить це так, що Коровченко мав на увазі, що допомога Портнова нічого не дала Іванющенку.
