В еру національних держав маємо зберігати Документальну пам'ять України
Я давно чекав можливість поспілкуватись з Миколою Івановичем Сенченком.
І не стільки через те, що це дуже відома людина - український учений у галузі обчислювальної техніки та книгознавства, директор Книжкової палати України імені Івана Федорова, доктор технічних наук. професор, заслужений діяч науки і техніки України, лідер Української консервативної партії, член Комітету з присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року», а в першу чергу через його глибинні знання, які на моє переконання наразі вкрай важливі для українського суспільства, для нас з вами задля розбудови України для людей.
І така зустріч відбулась. Ми домовились з Миколою Івановичем про серію інтерв'ю, в яких він поступово буде розповідати про свої наукові дослідження, монографії, напрацювання.
А для початку я попросив його просто розповісти про свій шлях, як він опинився на посаді директора Книжкової палати України, адже його перша освіта з зовсім іншої галузі.
У відповідь почув - "Я ніколи в житті не думав, що буду займатись видавничою сферою, книгами.. Хоча до них у мене тяга була з самого дитинства…"
Ми спілкувались з Миколою Івановичем майже 1,5 години. Але це того вартує. Він навіть про себе все ж таки трішки встиг розповісти. Вже не кажучи про ті факти, про які мало хто знає в Україні і в світі.
Впевнений, що вам буде теж цікаво дізнатись більше про них теж ..... Тому дуже раджу послухати це інтерв'ю. Але деякі моменти я все ж такі для привернення уваги рисками виділю...
Сенченко Микола Іванович служив на Камчатці і працював на станції слідкування за супутниками; в Харківському інституті інженерів комунального будівництва створив обчислювальний центр, який став одним з кращих ВУЗівських обчислювальних центрів радянського союзу; розробляв в Харкові автоматизовані системи управління вищою школою, був помічником голови мера Харкова Ведернікова Валентина...
Як вдалось за допомогою журналу "Перець" і Щербицького Володимира Васильовича добудувати і відкрити Центральну науково-технічну бібліотека Академії Наук України?
Хто були авторами ідеї присвоєння бібліотеці імені Володимира Івановича Вернадського і яких зусиль це вартувало?
Як київські торти і горілка з перцем допомагали створенню бібліотеки?
Чому бібліотека ім.Вернадського входить у шестірку найкращих бібліотек світу?
Книжковий фонд бібліотеки Вернадського має інкунабули - книжки 15 століття (книжка, памфлет або односторонній відтиск, видрукований в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їхній наклад був у межах 100—300 примірників.), палеотипи - книжки 16 століття (Палеотип — назва європейських друкованих книжок, випущених у світ з 1 січня 1501 до 1 січня 1551 рр. Палеотипи вважаються одними з найцінніших і найдавніших книжкових пам'яток, державним культурним надбанням), бібліотеку останнього польського короля Сигізмунда Августа Понятовського...
Як вдалось Миколі Івановичу і теперішньому генеральному директору наукової бібліотеки Дубровіній Любові Андріївній вперше в історії організувати у 1988 році виставку грецьких рукописів 14-17 століття рукописів в Афінах у Візантійському музеї?
Як у 1989 році було забезпечено перевезення 7 млн. книжок за 5-6 місяців?
Про проведення 10 жовтня 1989 року з нагоди відкриття нового приміщення бібліотеки Вернадського першої міжнародної бібліотечної конференції України в світі "Роль бібліотек у розвитку суспільства", на яку приїхали представники США, Канади, РФ, Казахстану, Німеччини, Греції та інших країн.
Про те, що бібліотека Вернадського є однією з найбільших в Європі за площею приміщень, як єдиного бібліотечного комплексу. Для порівняння, площа приміщень бібліотеки Британського музею становить 42 тисячі квадратних метрів, а Національної бібліотеки Німеччини у Франкфурті 44 тисяч квадратних метра.
Розповідаючи про Книжкову палату України Микола Сенченка звернув увагу на те, що: "Деякі депутати не знають історії і сьогодні вважають, що Книжкова палата – це вітвір Московії. Але вони не знають одну просто деталь, що створював російську книжкову палату Богдан Степанович Боднарський – українець, який два роки був директором Російської книжкової палати. По суті справи, Книжкова палата – це вітвир української інтелігенції того часу. І дуже добре, що вони так зробили. Чому? Тому що обов’язковий примірник, перший закон про який був підписаний 24 січня 1919 року. Цим законом по суті справи заставили усіх, хто видавав щось, один примірник присилати в Книжкову палату України. Всі видавництва повинні були це робити. Таким чином весь цей масив друкованої продукції на той період повинен був надсилатись до Книжкової палати. І це було дуже добре, тому що по суті справи сьогодні в Книжковій палаті зберігається документальна пам’ять країни, друкована документальна пам’ять України. При цьому незважаючи на те, що Книжкова палата була створена у 1919 році, ті люди, які творили Книжкову палату, вони збирали літературу, яка була надрукована і раніше у 1917 році, . І таким чином сьогодні в Книжкові палаті зберігається і книги, і газети, і журнали, починаючи з 1917 року. Сьогодні Книжковій палаті з дня створення 102 роки. І Російську Книжкову палату і Українську Книжкову палату створювала українська інтелігенція."
Про те, що Національний центр ISSN в Україні розпочав роботу 11 березня 2021 року і його функції виконуватиме Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова". Функціонування Національного центру ISSN в Україні організовано на виконання Постанови Кабінету Міністрів України та робочої угоди, підписаної Міжнародним центром ISSN та Державною науковою установою "Книжкова палата України імені Івана Федорова" в 2020 р.
Який вклад колективу Книжкової палати України у запровадження в Україні для класифікації документів в установах та організаціях Універсальної десяткової класифікації як міжнародної класифікаційної системи і припинення використання Бібліотечно-бібліографічної класифікації?
Про те, що Універсальну десяткова класифікація українською мовою подано на державну премію.
Останню частину інтерв'ю вирішив викласти майже дослівно, оскільки дуже сподіваюсь, що слова Миколи Сенченка прочитають ті люди, від яких залежить наразі Чи буде Україна мати документальну пам'ять.
Микола Сенченко: "Сьогодні наступила ера національних держав...
Наступ ТНК по суті справи направлений на знищення держави, як такої, що ми і спостерігаємо на території України.
І тому сьогодні наступила ера націоналістів. Але націоналістів яких? Які є україноцентристами.
Що я вкладаю в це поняття? Це люди, які хочуть розбудовувати свою країну, на своїй території, які є патріотами цієї країни, і не сваряться зі своїми сусідами.
Націоналіст – це той, який хоче, щоб усі його корисні копалини належали тим націям, які живуть на цій території, щоб не було ТНК, а це і газ, і вугілля, і золото, і титан і багато чого іншого…. Воно ж сьогодні не належить Україні. Його сьогодні видобуває хто завгодно.
Сьогодні повинні прийти до влади націоналісти, тобто патріоти держави, які хочуть побудувати свою країну.
Я не знаю, сьогодні Верховна рада.... є у них це завдання?
Якщо це будуть націоналісти, вони будуть думати як зберегти свою документальну пам’ять. Як зберегти документальну пам’ять України, якою є державний архів друкованої продукції Книжкової палати України, адже це історія країни, день за днем.
Візьміть газету 17 року, 20, 22, 39 року і ви побачити все це. 45 рік. Роки війни.
До речі.. я завжди навожу приклад. Харків, де знаходилась Книжкова палата України двічі переходив від німців до радянських військ і навпаки. І що? Жодної газети не спалили німці. Жодної книжки не вкрали німці. Жодного журналу не вивезли. Там, де знаходилась Книжкова палата, була комендатура німецька. На першому поверсі комендатура, на другому поверсі був архів газетних фондів. Незважаючи на холод – жодної газети не спалили. До речи директора, який був у роки війни директором Книжкової палати, он був членом ОУН, після цього його фактично посадили в тюрму і він був вбитий.
Документальна пам’ять України.... Сьогодні коштів на електроенергію, на опалення Книжкової палати, на систему кондиціонування повітря не виділяється зовсім. Немає навіть такої статті – «виділити на електроенергію». А нам треба на електроенергію приблизно 2,5 млн. грн., щоб ми могли зберігати в чудовому стані газети. Фонд Книжкової палати унікальний.
Може хтось сказати бібліотека Вернадського також зберігає документальну пам’ять....
Але ці люди мабуть не знають історію своєї країни. Чому? У 1964 році бібліотека Вернадського горіла. Ії підпалив такий український, я б його назвав, «кат українського народу» Погружальський, який підпаливши ці книги, знищив 250 тисяч книг саме українських. Ось і порахуйте. Якщо всього було видано 1 млн. книжок, то 250 тисяч книжок, що було спалено, це четверта частина книжок, яких тепер немає в бібліотеці Вернадського. Друге. Було затоплено газети 39 років у бібліотеці Вернадського. Єдиний фонд газет 30-х років зберігається в Книжковій палаті України. А це і голодомор, це і КДБ… І взагалі кожна країна світу, для того щоб зберегти свою документальну пам’ять, вона зберігає ії в декількох місцях. Оптимально це три.
Таким чином документальна пам’ять, я не випадково вживаю це слово, тому що документ – це і книжка, і газета, і журнал, і листівка, і плакат – це все документи. І документи, які характеризують Україну як націю, вони зберігаються в Книжковій палаті України.
Я не розумію тих людей, це абсолютно не українці, кочівники, які себе бачать сьогодні тут, щоб щось нахапати і втекти закордон і думають, що там вони будуть жити. Да будуть вони прибирати за корінними націями, за тими людьми, які там живуть. Я знаю як це робиться в Польщі, . Треба будувати свою Україну.
Державний комітет телебачення та радіомовлення, яким керує Олег Ігоревич Наливайко, Верховна рада повинна прийняти бюджет.... Але жодного разу ми не отримали, я не знаю з чиєї подачі, грошей на електроенергію, на опалення. Чому? Я не знаю чому. Тому що мабуть державний комітет телебачення та радіомовлення думає тільки про телебачення та і радіомовлення, а не думає про те, що у них є Книжкова палата України. Це перша інстанція. І безумовно міністр культури і інформаційної політики, якому підпорядковано комітет, пан Ткаченко теж має задуматись про те, що у нього є така установа як Книжкова палата."
vid:1]
