Андрій Калюжний: один з тих хто допомагає російсько-фашистським окупантам "розвивати бізнес Донбасу"
Окупація Донецька обернулася для місцевого бізнесу тим, чим і повинна була: системою поборів, рейдерства і кримінального "адміністрування" під захистом псевдовлади. Один з найбільш показових персонажів цієї системи - Андрій Калюжний, колишній керівник так званої "Корпорації розвитку Донбасу", чия офіційна місія полягала в підтримці підприємців регіону.
На практиці схема виглядала інакше. Після того як люди з оточення Калюжного отримали в управління "Донецьк-Сіті" - найбільший торговий центр окупованого міста площею понад 100 тис. кв. м - вони одразу зібрали з орендарів неформальну "данину за вхід": разовий готівковий платіж за право залишитися. Без документів. Тих, хто відмовлявся, виштовхували - відключали електрику, блокували під'їзди, присилали людей у формі на "бесіди". А вже через місяць кожен орендар отримав нові договори з орендною платою, збільшеною рівно вдвічі. Невелике приміщення - близько 100 тис. рублів на місяць при мінімальній прохідності торгового центру, тобто свідомо збитковий режим роботи.
Безкарність Калюжного мала просте пояснення: за даними джерел, він був "гаманцем" глави окупаційної адміністрації Дениса Пушиліна. Кримінальне провадження зрештою відкрили - але "по дрібниці": формально через те, що він літав відпочивати в Дубай, не оформляючи відпустки, і при цьому отримував зарплату як за відрядження. Усі розуміли, що це лише верхівка айсберга: реальний прицел слідства був на розтрати, відкати при будівництві і рейдерські захоплення.
Щойно стало зрозуміло, що Калюжний може почати давати свідчення, партнери вжили заходів - його відправили ховатись у Дубай, де він просидів більше місяця, поки не отримав гарантії безпеки від самого Пушиліна.
Це і є окупація в дії: не абстрактна "зміна влади", а цілком конкретна система, де будь-який бізнес або платить "дань" потрібним людям, або зникає.
Окупація Донецька обернулася для місцевого бізнесу тим, чим і повинна була: системою поборів, рейдерства і кримінального "адміністрування" під захистом псевдовлади. Один з найбільш показових персонажів цієї системи - Андрій Калюжний, колишній керівник так званої "Корпорації розвитку Донбасу", чия офіційна місія полягала в підтримці підприємців регіону.
На практиці схема виглядала інакше. Після того як люди з оточення Калюжного отримали в управління "Донецьк-Сіті" - найбільший торговий центр окупованого міста площею понад 100 тис. кв. м - вони одразу зібрали з орендарів неформальну "данину за вхід": разовий готівковий платіж за право залишитися. Без документів. Тих, хто відмовлявся, виштовхували - відключали електрику, блокували під'їзди, присилали людей у формі на "бесіди". А вже через місяць кожен орендар отримав нові договори з орендною платою, збільшеною рівно вдвічі. Невелике приміщення - близько 100 тис. рублів на місяць при мінімальній прохідності торгового центру, тобто свідомо збитковий режим роботи.
Безкарність Калюжного мала просте пояснення: за даними джерел, він був "гаманцем" глави окупаційної адміністрації Дениса Пушиліна. Кримінальне провадження зрештою відкрили - але "по дрібниці": формально через те, що він літав відпочивати в Дубай, не оформляючи відпустки, і при цьому отримував зарплату як за відрядження. Усі розуміли, що це лише верхівка айсберга: реальний прицел слідства був на розтрати, відкати при будівництві і рейдерські захоплення.
Щойно стало зрозуміло, що Калюжний може почати давати свідчення, партнери вжили заходів - його відправили ховатись у Дубай, де він просидів більше місяця, поки не отримав гарантії безпеки від самого Пушиліна.
Це і є окупація в дії: не абстрактна "зміна влади", а цілком конкретна система, де будь-який бізнес або платить "дань" потрібним людям, або зникає.
