Анкорідж 2025: Парадокс незавершених переговорів

Сучасні міжнародні кризи демонструють дивовижну закономірність: переговорні процеси тривають роками, проте не призводять до стійких рішень. Чи це провал дипломатії, чи закономірний наслідок структурних змін у міжнародній системі?

Аналіз останнього десятиліття конфліктів переконливо свідчить: традиційна дипломатія, розроблена для світу без ядерної зброї, трансформувалася в щось принципово інше — протокол керування ризиками. Це не про досягнення миру, а про запобігання неконтрольованій ескалації за умов, коли жодна зі сторін не може досягти остаточної воєнної перемоги без катастрофічних наслідків.

Нова геометрія сили: три кити сучасної рівноваги

Ядерний паритет як стеля конфлікту

Ядерна зброя створила абсолютну верхню межу ескалації. Це не означає кінець війн, але кардинально змінює їхню логіку. Конфлікт між ядерними державами неминуче набуває характеру обмеженої війни — із жорсткими рамками того, що можливо без переходу точки неповернення.

Історично війни завершувалися або переможною капітуляцією, або виснаженням однієї зі сторін. Ядерний паритет робить перший варіант ірраціональним, а другий — довготривалим процесом на виснаження.

Ресурсна витривалість як фактор часу

Критично важливою змінною стає ресурсна база учасників. Дефіцит природних ресурсів, енергоносіїв, продовольства скорочує операційний горизонт і примушує робити ставку на швидкі рішення. Навпаки, значні ресурсні запаси дозволяють вести довготривалу боротьбу на виснаження.

Це пояснює, чому сучасна Росія демонструє принципово іншу поведінку порівняно з міжвоєнною Німеччиною. Попри економічні санкції, РФ зберігає експорт енергоносіїв, мінеральних ресурсів, продовольства через альтернативні канали збуту (передусім Китай та країни Глобального Півдня). Це забезпечує мінімальну витривалість для ведення довготривалого конфлікту.

Асиметрія ризику між політичними системами

Автократичні режими з вузькою політичною відповідальністю демонструють вищу толерантність до ризику на межі катастрофи (brinkmanship), ніж демократичні коаліції, які потребують широкого консенсусу для прийняття рішень. Це створює асиметрію терпіння у кризових ситуаціях.

Контрфактичний експеримент: "Гітлер із ядерною бомбою"

Для кращого розуміння сучасної динаміки розглянемо альтернативний сценарій 1939 року за трьох варіантів:

Сценарій А: Ядерний паритет без ресурсних змін

Якби всі провідні актори 1939 року (Німеччина, Британія, Франція) мали ядерну зброю, конфлікт набув би форми затяжної боротьби з блокадами, економічними війнами та серією дипломатичних раундів. Переговори були б неминучими, але капітуляція — малоймовірною.

Сценарій Б: Ядерна Німеччина з історичними ресурсними обмеженнями

Навіть під ядерною парасолькою Третій Райх не мав би довготривалої витривалості через хронічний дефіцит нафти, металу та залежність від імпорту. Дефіцит скорочує часовий бюджет примусу — режим змушений або швидко досягати цілей, або йти на поступки.

Сценарій В: "Гітлер у Кремлі" — паритет плюс ресурсна база

Найнебезпечніша комбінація: ядерний паритет плюс великі природні ресурси. Це дає можливість вести довготривалу обмежену війну, періодично підвищуючи ціну для противника, використовуючи переговори як інструмент економії сил та протокол безпеки.

Саме цю модель ми спостерігаємо сьогодні.

Чому "гарантії поза НАТО" — гарантія майбутньої війни

Коли Україні пропонують "безпекові гарантії поза колективною обороною", це створює керовану вразливість. Агресор зберігає можливість продовжувати тиск, тоді як союзників зобов'язує лише політична риторика без автоматичних механізмів відповіді.

За відсутності перевіряльних зобов'язань і швидкого реагування будь-яка пауза в насильстві перетворюється на інтервал між етапами агресії. Історія XX століття переконливо доводить: автократичні режими сприймають дипломатичні паузи як час для накопичення сил та підготовки наступного раунду примусу.

Як зрушити рівновагу: три важелі впливу

1. Звуження ресурсної бази агресора

Ефективні санкції мають блокувати не абстрактні "технології", а конкретні канали монетизації експорту:

• Вторинні санкції проти банків-посередників та трейдингових компаній
• Контроль страхування, фрахту та перевалки товарів
• Дисципліна цінових стель на енергоносії
• Перекриття "тіньового флоту" та сірих логістичних маршрутів

Просте правило: менше готівкового потоку — менше бюджету для довгої війни.

2. Підвищення очікуваної ціни агресії

Створення передбачуваної драбини відповідей на агресивні дії, що залишається під ядерною межею, але є достатньо болісною:

• Далекобійні системи ураження та сучасна ППО
• Захист критичної інфраструктури
• Оприлюднені протоколи відповіді на конкретні види ескалації

3. Архітектура безпеки з суб'єктністю жертви агресії

Не чергові меморандуми, а конкретні механізми захисту: автоматичні санкції, зброя, участь союзників. Все решта — ілюзія.

• Автоматичні тригери військової допомоги
• Багатостороння імплементація зобов'язань
• Умовність, прив'язана до територіальної цілісності

Висновки: математика сучасного миру

Аналіз структурних факторів призводить до трьох ключових висновків:

По-перше, переговори в умовах ядерного паритету неминучі, але їхня мета радикально змінилася. Це не пошук компромісного миру, а протокол безпеки для запобігання неконтрольованій ескалації.

По-друге, стійкість агресивних режимів визначається не ідеологією чи військовою силою, а комбінацією ядерного паритету та ресурсної витривалості. Без тиску на обидві змінні дипломатія перетворюється на ритуал без результату.

По-третє, "вічний мир" із режимами, що мають ядерну зброю та великі ресурси, є гарантією війни в найближчому майбутньому. Такі режими сприймають дипломатичні паузи як час для підготовки наступної фази примусу.

Отже, замість ілюзорних пошуків "остаточного мирного договору" міжнародна спільнота має зосередитися на тривалому стримуванні через економічний тиск, військову допомогу жертвам агресії та створення автоматичних механізмів колективної відповіді.

Розуміння цієї нової математики міжнародних відносин — перший крок до формування реалістичної політики безпеки в умовах ядерного століття. Альтернатива — нескінченні раунди переговорів, що лише маскують підготовку до наступної війни.