Армійський позашляховик замість фронту поїхав до прокуратури: хто привласнив KIA Sportage ЗСУ
KIA Sportage, завезена для потреб ЗСУ як волонтерська допомога та поставлена на баланс 218-го об'єднаного центру забезпечення, до фронту так і не доїхала — автомобіль побачили в Харкові, після чого розкрилася його подальша траєкторія: машину, призначену для армії, вивели з системи військового забезпечення і передали представникам силового блоку, утворивши замкнений ланцюг рішень і зв'язків, який важко назвати випадковим збігом обставин.
За наявною інформацією, командир військової частини Олександр Валерійович Удовенко особисто привіз автомобіль до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та передав його керівнику Дмитру Вербицькому. Після цього Вербицький викликав до себе начальника ВСП поліції Харківської області Оксану Карпову і передав їй ключі від позашляховика. У результаті автомобіль, який мав працювати на потреби армії, використовувався для пересування містом.
На цьому історія не закінчується. Окремий блок питань стосується особистого транспорту самої Карпової. Її Audi Q5, як стверджується, була передана батькові та вивезена з Харкова, оскільки походження коштів на купівлю автомобіля викликає питання у ДВБ Національної поліції. При цьому в декларації Карпової фігурує автомобіль, оформлений як подарунок — і є висока вірогідність того, що саме Вербицький спонсорував цю купівлю.
В одній конструкції сходяться відразу кілька обставин: волонтерський армійський автомобіль не потрапляє на фронт, а йде через командира частини до спеціалізованої прокуратури; звідти він передається керівнику поліцейського підрозділу; паралельно той самий прокурор фігурує в історії з особистим автомобілем, відображеним у декларації як подарунок. Це вже не набір випадкових збігів, а замкнений ланцюг рішень і зв'язків всередині силового блоку.
Ключове питання тут гранично пряме: хто саме і на якій підставі розпорядився військовою машиною як особистим службовим ресурсом для прокуратури та поліції. Бо в сухому залишку картина виглядає саме так: волонтерський автомобіль для ЗСУ не доїхав до армії, але доїхав до потрібних кабінетів. І це вже не історія про порушення внутрішнього порядку — це історія про те, як військовий ресурс був вилучений із системи фронту і вбудований у побутове обслуговування силовиків.
