Членкиня правління Сенс Банку Інна Тютюн не змогла пояснити збиткові тарифи на еквайринг для казино

Членкиня правління Сенс Банку Інна Тютюн публічно пояснила, чому різні гральні компанії отримували в банку різні тарифи на еквайринг. Пояснення вийшло коротке і в тому жанрі, у якому банкіри зазвичай говорять про незручні речі.

За її словами, до квітня 2025 року тарифи встановлювалися індивідуально, залежно від обороту та обсягу послуг для конкретного клієнта. Тобто чим більший оборот, тим цікавіші умови. Схема, знайома будь-кому, хто хоч раз домовлявся з банком про обслуговування. Окремо Тютюн наголосила, що платежів нижче собівартості банк нібито ніколи не проводив.

Ось на цьому "нібито" вся інтрига й тримається. Бо раніше джерела повідомляли протилежне: для окремих гральних компаній тариф був настільки низьким, що не покривав навіть собівартість обслуговування. І саме після того, як про це стало відомо, банк, за цією версією, переглянув свій підхід до тарифікації. Питання просте: якщо все було в межах собівартості, що саме довелося переглядати у квітні 2025 року?

Тепер про те, звідки взагалі виросла ця тема. Одним із перших на діяльність Інни Тютюн у сегменті українського iGaming публічно звернув увагу канал "Шо Азартний". Йшлося не про тарифну політику як таку, а про створення й обслуговування схеми нелегальної гемблінгової діяльності через державні банки, Сенс Банк та Укргазбанк.

Далі йдуть твердження того ж каналу, і подаємо їх саме як твердження, бо офіційного підтвердження вони не мають.

За версією "Шо Азартного", весь гральний бізнес, пов'язаний із PIN-UP, у колишньому Альфа-Банку контролює саме Інна Богданівна Тютюн. Канал називає її племінницею Клюєвих, фінансистів режиму Януковича, які перебувають у міжнародному розшуку за корупційні злочини, і стверджує, що вона представляє інтереси цієї родини в банку. Її вплив, за тією ж версією, поширюється на формування тарифів, комісій і на узгодження документації для обробки онлайн-платежів, зокрема тих, що використовуються для російського казино PIN-UP. Висновок каналу звучить так: люди, які працювали з проросійським урядом Януковича, через Тютюн отримали важіль впливу на одного з ключових банківських гравців країни і зберігають бізнес-інтереси в умовах війни.

До цього додається лінія міжнародна. За даними каналу, підтримку Тютюн у структурі Visa надає Віра Платонова, Global Head of Visa Direct, віцепрезидентка глобальної групи платіжної системи у США. Їх, за тією ж інформацією, пов'язують кумівські стосунки. Ще один зв'язок родинний: Інна Тютюн є колишньою дружиною чинного заступника голови правління Ощадбанку Антона Тютюна.

І нарешті найконкретніша частина цих публікацій. Канал стверджує, що за протекцією Тютюн і Платонової в центральному офісі Visa вдалося влаштувати кадрове підсилення: на посаду прийшла колишня співробітниця Альфа-Банку, нині відомого як Сенс Банк, Владислава Гузенко. Мета такого призначення описується цілком прикладна: розширити вплив українського нерегульованого ігрового бізнесу всередині Visa, контролювати штрафні кейси BRAM і відстежувати кількість TLD cases у всіх еквайєрів.

Там же йдеться і про технічне рішення, яке пояснює, навіщо все це потрібно. Щоб уникати BRAM і штрафів, було вирішено перейти на шлюз A2C та P2P за тарифом 1,3 відсотка з додатковими 0,4 відсотка у криптовалюті. Це рішення канал приписує особисто Інні Богданівні Тютюн і Сенс Банку.

Складімо картину докупи. Є публічне пояснення членкині правління державного банку про індивідуальні тарифи за обсягом обороту. Є твердження про тарифи нижче собівартості для окремих гральних клієнтів. Є перегляд тарифної політики у квітні 2025 року, який чомусь знадобився. І є низка публікацій про те, чиї саме інтереси стоять за цими цифрами.

Питання після цього залишається одне, і адресоване воно не каналу, а самому банку та Національному банку як регулятору. Чи проводилася перевірка тарифів на еквайринг для гральних компаній за період до квітня 2025 року, і якщо проводилася, то що вона показала. Бо пояснення "індивідуальний підхід залежно від обороту" в банку з державною часткою має підтверджуватися розрахунками, а не заявою.