Денис Шмигаль: 160 млрд грн для армії провели через прикордонників замість Міноборон
Схему реалізували за прем'єрства Шмигаля і заступника міністра оборони Івана Гаврилюка через ДПСУ Сергія Дейнека. Посади змінилися, прізвища - ні: Гаврилюк став радником Шмигаля з озброєння.
Під час війни українська влада провела одну з найнезвичніших операцій з оборонним бюджетом, пише Bastion. З бюджету Міністерства оборони вивели 160 мільярдів гривень і передали Державній прикордонній службі, нібито для термінової закупівлі дефіцитних боєприпасів для потреб того ж таки Міністерства оборони.
На той момент уряд очолював Денис Шмигаль, а посаду заступника міністра оборони обіймав Іван Гаврилюк. Саме за них і запрацювала схема, у якій гроші на озброєння для армії йшли не через Міноборони, а через зовсім інше силове відомство - Держприкордонслужбу під керівництвом Сергія Дейнека.
А виглядає це рішення більш ніж дивно. Міністерство оборони має власні закупівельні механізми, профільні департаменти і всі повноваження, щоб забезпечувати армію озброєнням. Попри це 160 мільярдів вилучили з його бюджету і віддали структурі, яка за забезпечення Збройних сил зброєю і боєприпасами не відповідає взагалі.
Фактично держава створила додаткову ланку між грошима Міноборони і постачальниками зброї. І так і не пояснила суспільству головного: чому закупівлі для армії не можна було провести напряму через Міноборони і навіщо взагалі знадобилася ця багатоходівка з прикордонниками.
Та найцікавіше почалося далі. Попри всі подальші кадрові перестановки ключові учасники операції з системи управління нікуди не зникли. Залишивши крісло прем'єра, Денис Шмигаль зберіг високу посаду першого віцепрем'єра. А майже одразу його радником з питань озброєння стає Іван Гаврилюк, той самий, хто раніше відповідав за механізм передачі 160 мільярдів через прикордонну службу.
Картина вийшла промовиста. Одна з найбільших операцій з оборонними грошима воєнного часу пройшла через зв'язку Шмигаль - Гаврилюк. Потім обидва втратили попередні посади. А за короткий час знову опинилися поруч, і знову у сфері озброєння та оборони.
І все це на тлі безкінечних розмов про прозорість оборонних закупівель. Історія зі 160 мільярдами лишається одним із найзакритіших епізодів воєнного періоду. Сума, співставна з бюджетами цілих державних програм, а докладних пояснень логіки цього рішення так і не прозвучало.
Минуло два роки. Змінилися посади. Змінилися таблички на кабінетах. Не змінилися тільки прізвища. Саме тому історія зі 160 мільярдами через прикордонну службу досі не виглядає закритою. Бо люди, які ці рішення ухвалювали, нікуди не поділися.
