Рішення, яким хвалилася Ірина Мудра, зняло 338 млн боргу з Васюника та Івченка
Ексвисокопосадовиця Офісу Президента Ірина Мудра 10 червня 2026 року розповіла своєму коханцю Максиму Микитасю, що "вирішила" справу про банкрутство у Львові й разом із причетними "поміняла банкротну практику", пише Володимир Бойко.
Розмова зафіксована в протоколі негласних слідчих дій НАБУ, який увійшов до 5-томного клопотання про запобіжний захід у кримінальному провадженні щодо Мудрої та Микитася. Сама Мудра в розмові не називає ні компанії, ні номера справи, ні прізвищ тих, кому стала в пригоді. Вона говорить про "один суд Львовский", про банкрутство, де "вызнают физических лиц, типа, ответственных за банкротство", і про апеляцію, яку "плюсанули полностью". А далі звучить фраза, заради якої варто було вмикати техніку: "Мы поменяли практику вообще банкротную. Полностью изменили практику".
То кому ж насправді допомогла Мудра?
Відповідь підказав телеграм-канал "Карты, деньги, офшора", який зіставив дату, предмет і результат. Того ж 10 червня 2026 року Західний апеляційний господарський суд у Львові оголосив вступну та резолютивну частину постанови у справі № 909/1059/17 (909/356/25). Це справа про банкрутство приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Енерго-Проект". Кредитор, ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс", вимагав покласти на 13 колишніх власників, керівників і пов'язаних осіб субсидіарну відповідальність за доведення компанії до банкрутства, тобто стягнути з них солідарно 338 131 699,85 гривні непогашених боргів.
Господарський суд Івано-Франківської області 19 листопада 2025 року цей позов задовольнив повністю. Але апеляція розглядала 3 окремі скарги від 12 відповідачів, і задовольнила всі три. Рішення першої інстанції скасували, у позові відмовили, арешти з майна зняли. Мудра казала "плюсанули полностью", і саме так воно й сталося.
Уявіть собі компанію, яка отримує кредит на 5 685 720 доларів "на поповнення обігових коштів". Так і було: 23 червня 2011 року "Енерго-Проект" уклав кредитний договір із АТ "Єврогазбанк", а 30 червня отримав гроші. Того ж дня валюту продали, а всі 45,4 млн гривень пішли двома платежами на ТОВ "Трускавецьінвест" і ТОВ "Есенсе" як оплата за частку в ТОВ "Інвестиційно-інноваційний центр "Аквітанс". Тобто кредит на обігові кошти за один день перетворився на частку в компанії, у якої, за даними ліквідатора, не було жодного майна. У грудні 2011 року "Енерго-Проект" із "Аквітанса" вже вийшов, а надходжень за цю частку в банківських виписках ліквідатор не знайшов.
Ще раніше, у липні 2011 року, "Енерго-Проект" вийшов зі складу учасників самого "Есенсе" та ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни". Їхніми власниками стала кіпрська компанія Hildigan Holdings Limited. Грошей за ці частки в банківських виписках банкрута теж немає. Кіпрська компанія, своєю чергою, належала люксембурзькій ROYAL HOSPITALITY GROUP S.A., а директорами люксембурзької структури суд називає одразу 4 відповідачів цієї справи.
Далі була історія з простим векселем "Есенсе" на 27,15 млн гривень під 20% річних. Строк його погашення 25 квітня 2012 року перенесли з 2012-го на 2017-й. Коли "Есенсе" зрештою збанкрутувало, вимоги "Енерго-Проекту" за цим векселем визнали на 53,86 млн гривень, але не заплатили ні копійки: у 2019 році їх просто визнали погашеними через брак майна. А з вересня 2014 по лютий 2015 року "Енерго-Проект" перерахував 806 800 гривень ФОП Лопушанській А.А., яка тоді ж володіла 100% акцій товариства, з призначенням "повернення безвідсоткової фінансової допомоги". Договору, на який посилався платіж, ліквідатор не знайшов, як і самого надходження цієї "допомоги" на рахунки компанії.
У 2017 році компанія сама себе ліквідувала й пішла в банкрутство. З 338 млн гривень непогашених боргів понад 301,9 млн гривень становить основний борг перед правонаступником того самого "Єврогазбанку".
Постанова, як і належить, знеособлена: замість імен там "ОСОБА_1", "ОСОБА_10" і так до тринадцятого. Але знеособлення не стирає біографій, і суд сам залишив досить слідів, щоб імена проступили крізь цифри.
Почнемо з кредитора, який став боржником. Відповідач, якого суд описує як голову спостережної ради АТ "Єврогазбанк", володів 39,63% акцій банку. Ще 31,96% належало його дружині, 17,78% доньці. Тобто родина контролювала близько 89% банку, який видав кредит, і водночас її голова фігурує серед тих, кого обвинувачували в доведенні позичальника до банкрутства. Бенефіціаром "Єврогазбанку" Національний банк називав колишнього голову НАК "Нафтогаз України" Олексія Івченка, його дружину й доньку. Той самий "Льоша Мерседес", якого українці запам'ятали за любов до дорогих автомобілів за державний кошт.
Далі зять. Відповідач, який, за версією кредитора, у 2012 році працював начальником департаменту міжнародних ринків, капіталу та інвестицій "Єврогазбанку" і одружений із донькою голови спостережної ради. На підтвердження кредитор послався на сторінку Святошинської райдержадміністрації Києва про призначення Іллі Сагайдака. Тож ідеться про Іллю Сагайдака, колишнього заступника голови КМДА, у 2020 році призначеного заступником міністра інфраструктури. Його захист в апеляції приніс свідоцтво про шлюб від 30 серпня 2013 року, щоб довести: у 2011-2012 роках він ще не був зятем. Суд цей доказ не взяв до уваги, бо його подали із запізненням і без пояснень. Але й без цього доказу результат для родини виявився ідеальним.
Донька Івченка і дружина Сагайдака Ірина Сагайдак стала відповідачкою взагалі без жодної посади в компанії. Кредитор зв'язав її з банкрутом через родинні зв'язки та участь у 2006 році в ЗАТ "Українська промислова компанія "Добромиль". Для контексту: у 2016 році, за декларацією її чоловіка, Ірині Сагайдак належали 29 квартир, 15 гаражів, 8 будинків і 6 земельних ділянок.
Тепер другий полюс цієї конструкції. Відповідача, якого суд описує як батька мажоритарної акціонерки "Енерго-Проекту", голову мандатної комісії товариства з 2011 року й директора тієї самої люксембурзької компанії, канал "Карты, деньги, офшора" ідентифікує як колишнього віцепрем'єр-міністра Івана Васюника. Суд додає ще дві деталі. Перша: голова спостережної ради "Єврогазбанку" був "близьким другом" цього відповідача і його помічником як народного депутата. Друга: у 2006 році саме цей відповідач був співзасновником ЗАТ "Добромиль", а коли він вийшов, серед засновників лишилася жінка, яка до 13 грудня 2011 року володіла 63% "Енерго-Проекту". Суд її не називає, проте в досьє Васюника засновницею "Добромиля" значиться його дружина Леся. А ті самі 63% у грудні 2011 року перейшли до ФОП Лопушанської А.А., доньки цього відповідача, яка з квітня 2012 року до березня 2017 року одноосібно володіла компанією.
Виходить картина, у якій банк однієї родини кредитує компанію іншої родини, гроші того ж дня йдуть у корпоративні права без майна, частки перетікають на Кіпр, а в Люксембурзі обидві родини сидять за одним директорським столом. Ну а кредитором у фіналі залишається фонд, який успадкував вимоги того самого банку.
Відмова у стягненні 338 млн гривень означає не лише зникнення боргу, але й зняття арештів, які той самий Західний апеляційний господарський суд наклав 24 вересня 2025 року. Перелік цього майна пояснює, чому рішення було таким бажаним.
У Ірини Сагайдак звільнилися житловий будинок і земельні ділянки на Київщині, ще один будинок, 7 київських квартир, частка в ТОВ "Ботанік Віледж", а також Porsche 911 Turbo 1996 року, BMW X5 2021 року й Tesla Model S. В Олексія Івченка суд розблокував 10 земельних ділянок, 90% ТОВ "Атомікс Технолоджіс", ТОВ "Ботанік Гарден" і, для колекції, ЗАЗ-965А 1964 року випуску, тобто "Запорожець". Іллі Сагайдаку повернули 2 квартири, Land Rover Defender і Porsche Carrera 1990 року. ФОП Лопушанській А.А. дісталися назад 4 квартири, зокрема на 242,8 квадратного метра, житловий будинок на 708,2 квадратного метра, частки у 2 фірмах і BMW 740D 2023 року. У батька, якого ідентифікують як Васюника, зняли арешт із 100% ТОВ "Східноєвропейський колегіум територіальної державної служби та місцевого самоврядування" та 49% ТОВ "Гербурт". Цікаво, що серед відповідачів є й колишній голова правління "Енерго-Проекту", якому належить 100% івано-франківської "Агенції новин "Фіртка".
А тепер найцікавіше. Мудра розповідала Микитасю, що раніше за банкрутство банку відповідали "власники істотної участі", а тепер суд "сказал, что нихера, собственники за компанию не несут ответственности". Проте в самій постанові такого немає. Навпаки, апеляція прямо відкинула головний аргумент захисту, нібито у 2011-2012 роках субсидіарної відповідальності власників і пов'язаних осіб ще не існувало. Суд послався на Цивільний і Господарський кодекси, чинні з 2011 року, і визнав, що справа має розглядатися за Кодексом України з процедур банкрутства.
Відмову суд побудував інакше: на недоведеності. У матеріалах відокремленого провадження не було звіту ліквідатора від 14 березня 2025 року, не було статуту банкрута, від векселя була лише перша сторінка без індосаментів, висновок аудитора складено без кредитного договору, а договір позики на 806 800 гривень, за версією суду, міг бути законно знищений після спливу строків зберігання. Тобто тепер той, хто керував компанією і відповідав за її документи, може послатися на відсутність цих документів як на аргумент на свою користь. Окремо суд зазначив, що вплив Івченка, Сагайдака та інших на рішення компанії "достеменно" не встановлено, а родинні зв'язки й 29 квартир самі по собі нічого не доводять.
Отже, закон ніхто не переписував. Змінився стандарт доказування, і змінився настільки, що з 13 відповідачів не залишилося жодного винного. А чи варто сперечатися про формулювання, коли для конкретних людей результат саме такий, як описала Мудра?
Щоб дійти до цього результату, Мудра, за її власними словами, "уже так Ларису просила, ты не представляешь. Я уже там на, на коленях умоляла". Бойко ідентифікує цю Ларису як голову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ларису Рогач і стверджує, що Мудра систематично привозила їй подарунки з-за кордону, зокрема хусточки по 600 доларів. Сама ж "Лариса", за словами Мудрої, попереджала: "Это не простой вопрос, потому что меняется практика".
Постанову ухвалила колегія у складі головуючого судді Желік М.Б. та суддів Галушко Н.А. й Орищин Г.В. Остання деталь, яку легко пропустити: постанову ухвалено з окремою думкою головуючого судді. Тобто навіть у тій самій колегії один із трьох суддів із таким рішенням не погодився. Повний текст склали 22 червня 2026 року, через 12 днів після того, як у розмові з Мудрою все вже було "решено".
Микитась, почувши від Мудрої, що власники тепер не відповідають за борги своїх компаній, підсумував коротко: "Вообще бред". Мабуть, це єдина репліка в усій історії на 338 млн гривень, яка не потребує жодного знеособлення.
