Енергоатом закупив німецьку систему гідравлічного затягування різьб за 36 млн грн: нова технологія чи стара схема з новим фасадом?
27 жовтня державна компанія «Енергоатом» уклала контракт на постачання системи гідравлічного затягування різьбових з’єднань FCM60 виробництва INOS (Німеччина). Вартість угоди — 744 тис. євро, або 36,21 млн грн. Постачальник — створена лише кілька місяців тому фірма AV Industrieeinrichtungen GmbH. Закупівля пройшла без конкуренції: на тендер прийшов лише один учасник.
На перший погляд — чергове технічне оновлення. Насправді ж маємо дуже характерний для української енергетики сюжет: специфічна конкуренція, новостворені компанії-посередники, незрозумілі аванси та дивні зв’язки з росією.
Що купують і для чого
Система FCM60 — це комплекс обладнання для демонтажу та монтажу критичних різьбових вузлів на енергоблоках. В атомній енергетиці точне затягування болтів — питання безпеки. Комплект включає гідравлічні насоси, спецінструмент, все необхідне для сервісу фланцевих з’єднань.
Поставка — на Південноукраїнську АЕС. Гарантія — 5 років. Оплата — 30% авансу (спочатку аванс не передбачався), решта — протягом 6 місяців після постачання.
Новостворений дилер, що одразу отримує державний підряд
Компанія-переможець AV Industrieeinrichtungen GmbH з’явилася у квітні 2025 року. Уже у вересні вона стала «єдиним офіційним дилером INOS в Україні» — і менш ніж за місяць виграла тендер.
Власники фірми:
Андрій Панченко — володіє українським ТОВ «Атланттех», яке також працює з INOS.
Валерій Журавінський — у 2019 році балотувався до Верховної Ради від «Слуги народу».
За умовами тендера учасник мав підтвердити досвід аналогічних поставок. Доказ — договір 2025 року з німецькою компанією Venga GmbH на частотні перетворювачі. Така історія постачань — надзвичайно «молода», але замовника це не збентежило.
Анонімні «запити» і зміна правил під одного гравця
Хід торгів показує, що під учасника умови коригували:
Спочатку аванс не передбачався — після звернення невідомої особи з’являється 30% авансу.
Ця ж анонімна структура просила перенести кінцевий строк подачі документів — замовник відмовив, пославшись на терміни.
Забезпечення пропозиції — 362 тис. грн.
Таким чином, для новоствореної компанії з невеликим досвідом було зроблено фінансово комфортні умови.
Тонкий запах російського сліду
Головний момент, що заслуговує на пильну увагу: виробник обладнання, INOS GmbH & Co. KG (Німеччина), має ідентичні контактні дані з російською компанією «Сервисная Компания Интра». Ці контакти дублюються на обох сайтах.
Далі — цікавіше. У 2025 році, вже після повномасштабного вторгнення, «Сервисная Компания Интра» виступала заявником у декларації відповідності на продукцію INOS на російському ринку.
Власники російської компанії:
Сергій Терентьєв
Ігор Вітковський
Олександр Шилов
Двоє з них — під санкціями РНБО України з 2023 року через діяльність їхньої іншої структури «Интра Тул-М».
Тобто німецький бренд, через новостворену українсько-німецьку фірму, технологічно і комерційно перетинається з російськими бенефіціарами, які працюють під санкціями.
Чому це важливо
Ми говоримо про державне підприємство стратегічного рівня, яке працює з критичним обладнанням атомних станцій. Постачальник — фірма зі скромною історією, створена за кілька місяців до тендера. Виробник — з потенційним російським ланцюжком впливу і сертифікації після 2022 року. Процедура — без конкуренції. Аванс — з’явився раптово.
Це не прямий доказ порушень, але всі ознаки ризикової закупівлі:
новий посередник замість прямого контракту з виробником;
коригування умов тендера «під учасника»;
відсутність конкурентів;
сліди на російському ринку після санкцій;
наявність у ланцюгу осіб під санкціями РНБО.
Питання, які мають поставити слідчі та регулятори
Чому «Енергоатом» не закупив обладнання напряму у виробника?
Хто і навіщо домігся введення авансу?
Чому відсутність конкуренції не стала причиною відміни тендера?
Яким є реальний зв’язок між INOS та російською «Интрой»?
Чи міг санкційний вплив поширюватися на технічну або сервісну частину обладнання?
Ця історія — не вирок, а тривожний сигнал. Україна не може дозволити собі російські технологічні тіні в атомній енергетиці. І тим паче не може дозволити новим «прокладкам» отримувати доступ до стратегічних контрактів під гаслом «европейський виробник».
Завжди варто пам’ятати, що енергетика — це не просто інфраструктура. Це нервова система держави. Будь-які ризикові зв’язки тут — питання національної безпеки.
Далі — питання до контролюючих органів. І до тих, хто має сміливість ставити незручні запитання.
