Фонд під управлінням КУА Олександра Кірімова володів 70% фінкомпанії Done

Венчурний фонд "КАСЛ", активами якого управляє компанія з управління активами "Бонум Груп" Олександра Кірімова, у 2024-2025 роках володів 70% фінансової компанії "Саплай Чейн Фінанс", тієї самої, що стоїть за продуктом Done і випустила облігації на 180 млн гривень, пише Absolution Leaks. Це не чутки і не анонімні джерела, а дані Національного банку. І вони говорять про те, що контрольний пакет компанії, обличчям якої публіка звикла бачити Дмитра Ривкіна, тривалий час належав зовсім не Ривкіну.

Цю історію легко пропустити, бо всю увагу зараз забрав інший сюжет. Як писав Антикор, через "Кристалбанк" ішли перекази групи Ривкіна та Антона Скоробогатова до швейцарської Done Switzerland AG. Ця компанія раніше називалася Alltag und Gerätetechnik, а Ривкін фігурував серед її керівників з правом одноосібного підпису. До капіталу швейцарської фірми внесли криптовалюту трьома пакетами: 504 376, 504 415 і 511 512 USDT, тобто разом 1 520 303 USDT. Звідки ці гроші і кому належать випущені під них швейцарські акції, досі не розкрито. Публічного рішення Нацбанку чи суду, яке визнало б ці операції незаконними, теж немає.

Сам "Кристалбанк" при цьому гігантом не назвеш. На початок 2026 року його чисті активи становили близько 2,9 млрд гривень, 2025 рік банк закрив зі збитком у 43 млн, а співвідношення витрат до доходів сягнуло 109%. Тобто банк витрачав більше, ніж заробляв. До того ж Нацбанк уже мав до нього претензії саме у сфері фінансового моніторингу, тобто там, де банк зобов'язаний помічати підозрілі потоки.

Але поки всі рахують USDT, у реєстрах лежить питання, від якого залежить усе інше: чиї гроші насправді стоять за фінансовою компанією, яка позичає в людей.

Почати варто з того, що таке Done. Продукт фінансує імпорт з Китаю, Гонконгу, Європи і Туреччини для малого й середнього бізнесу. Схема проста: Done сам купує товар у виробника від імені клієнта, оплачує фабриці, організовує доставку, розмитнення і зберігання. Клієнт вносить аванс близько 40%, решту 60% покриває Done, а право власності на товар переходить до клієнта лише після повного розрахунку. Група працює через чотири юридичні особи: ТОВ "ДАНН." в Україні, Done Polska у Польщі, Done Global Dış Ticaret у Туреччині і вже згадану Done Switzerland AG.

Гроші для цих угод дає саме "Саплай Чейн Фінанс", яку на ринку скорочено називають SCF. Ліцензію фінансової компанії на кредитування вона отримала від Нацбанку 26 березня 2024 року. У рекламному матеріалі на Forbes розповідали, що Ривкін придбав цю компанію і почав залучати зовнішні кошти для фінансування торговельних угод. Ривкін відповідав за фінансову архітектуру, Скоробогатов за торгівлю і логістику. А у 2025 році SCF вийшла на публічний ринок з облігаціями на 180 млн гривень. Публічна пропозиція облігацій серії В тривала з 1 по 21 вересня 2025 року, номінал одного папера становив 1 000 гривень. І ключова деталь, яку в рекламних текстах не підкреслюють: облігації незабезпечені. Купити їх міг будь-який інвестор.

Тепер уявіть такого інвестора. Він вкладає власні гроші в незабезпечені папери компанії, бо довіряє людині, яка в інтерв'ю розповідає про нуль дефолтів навіть у 2022 році і про прозору логістику. А за даними регулятора, 70% цієї компанії в той самий період тримає не ця людина, а венчурний фонд під управлінням чужої КУА.

Цікаво, що на початку 2026 року картина в документах самої компанії змінилася. 9 лютого 2026 року SCF зменшила статутний капітал до 20 млн гривень, і це довелося відобразити в доповненні до проспекту облігацій. Після цього Ривкін прямо володіє 90% компанії, а фонд "КАСЛ" лише 10%. Але найпромовистіше інше: у тому самому документі Ривкіна названо кінцевим бенефіціаром усіх 100%, причому 10% він тримає опосередковано, саме через "КАСЛ". Тобто фонд, яким управляє КУА Кірімова, офіційно виявився обгорткою для частки самого Ривкіна.

Буденне пояснення в такої конструкції існує. Інститути спільного інвестування в Україні не платять податку на прибуток, тож власники бізнесу роками користуються венчурними фондами як податковою парасолькою. Проте тоді виникає наступне запитання. Якщо фонд був лише парасолькою, чому під нею стояли саме 70%, а не скромна частка? І чому ця парасолька щоразу виявляється з того самого магазину?

Бо фонд "КАСЛ" у біографії Ривкіна з'являється не вперше. У колишній компанії Ривкіна ТОВ "Транспортна компанія "Січ" засновники змінювали один одного, наче чергові на посту: спершу фонд "Скайфол", далі "КАСЛ", потім "АКС Капітал" і "Блум Інвест". Щонайменше три з них, а саме "КАСЛ", "АКС Капітал" і "Блум Інвест", перебувають в управлінні тієї самої "Бонум Груп" Олександра Кірімова. Отже, йдеться вже не про одну випадкову частку в одній компанії, а про повторюваний маршрут, яким бізнес Ривкіна проходить через фонди однієї КУА.

А сама "Січ" заслуговує окремої уваги. За 2022 рік компанія показала 144 млн гривень виручки і 91 млн чистого прибутку. Працівників у неї при цьому було п'ятеро. Уявіть собі п'ятьох людей, які за рік заробляють для компанії 91 млн чистими, і спробуйте зрозуміти, що саме вони возили. Статутний капітал "Січі" роздули з 5 тисяч до 144 млн гривень, тобто рівно до тієї суми, яку показала виручка. Основний вид діяльності теж переписали: замість "оренди нерухомості" компанія стала займатися "вантажними перевезеннями". А в Шевченківському районному суді Києва щодо неї фігурує кримінальне провадження у справі № 761/7023/22.

Тож запитання до Done звучить зовсім не риторично. Навіщо компанії, яка позиціонує себе як швейцарський фінтех з виходом на польський і турецький ринки, українська КУА як основний співвласник фінансового партнера? Чому фонди "Бонум Груп" Олександра Кірімова по черзі заходять у компанії Ривкіна, від транспортної "Січі" з п'ятьма працівниками і мільйонними прибутками до фінкомпанії, яка позичала в публіки 180 млн гривень під незабезпечені облігації? І хто з тих, хто купував ці облігації восени 2025 року, знав, що більшість компанії тоді формально належала фонду, а не людині, яка розповідала про неї в рекламних інтерв'ю?

Поки відповіді немає, швейцарська вивіска Done прикриває дуже київську конструкцію: кредит бере компанія Ривкіна, частку тримає фонд Кірімова, а ризик незабезпечених облігацій несуть ті, кому про цю конструкцію просто не розповіли.