Михайло Ткач опинився під вартою у Відні, шукаючи генпрокурора-втікача Руслана Кравченка

Керівника відділу журналістських розслідувань "Української правди" Михайла Ткача затримали у Відні під час виконання редакційного завдання, пов'язаного з пошуком генерального прокурора-втікача Руслана Кравченка, пише Bankova Mail.

Редакція вважає це затримання незаконним. В "Українській правді" вимагають негайно звільнити журналіста і отримати офіційне пояснення, на якій підставі діяли австрійські правоохоронці. За заявою редакції, Ткача утримують під вартою, з ним працює адвокатка. Але зв'язку з самим Михайлом немає.

Ще тривожніше з другим членом знімальної групи. В Австрії Ткач перебував разом зі своїм колегою Ярославом Бондаренком, і де зараз Ярослав, у редакції не знають. "Наразі місцеперебування та доля Ярослава нам невідомі. Ми вимагаємо невідкладно встановити, де він перебуває, та переконатися, що він у безпеці", - йдеться в повідомленні "УП". Тобто громадянин України, журналіст, просто зник із поля зору посеред столиці Європейського Союзу.

Для цієї пари такий сценарій, до речі, не перший. У лютому 2024 року польська поліція вже затримувала Ткача і Бондаренка біля кордону з Білоруссю, коли вони знімали матеріал про транзит товарів з Росії та Білорусі. Тоді журналістів близько 4 годин тримали в комендатурі, обшукали машину, забрали телефони і картки пам'яті, допитували за участю спецслужб і не давали нікому зателефонувати. Частину відзнятого поляки видалили. Цікаво, що й тоді поліція спершу назвала інформацію про затримання фейком, а вже згодом визнала "заходи зі встановлення особи".

У Міністерстві закордонних справ на віденський інцидент відреагували. "Ми отримали інформацію про затримання Михайла Ткача. Посольство України в Австрії вже звернулося до австрійської сторони із запитом щодо пояснення обставин цього затримання. Консул вже в контакті з австрійськими колегами, офіційно звернувся із запитом на доступ до затриманого громадянина", - заявив речник МЗС Георгій Тихий. Отже, поки що держава навіть не має доступу до власного затриманого громадянина, а лише просить його.

Тепер про те, кого саме шукав Ткач. Руслан Кравченко подав заяву про відставку з посади генпрокурора 7 вересня, на тлі справи НАБУ і САП "Карфаген" про ймовірне "кришування" кол-центрів. Подавши заяву, він при цьому продовжив виконувати обов'язки. Його дружина Олександра виїхала з України 12 вересня через пункт пропуску Паланка на кордоні з Молдовою. Сам Кравченко перетнув кордон 14 вересня о 2:19 через пункт пропуску Шегині. Офіційно він був у закордонному відрядженні, термін якого сплив 18 вересня, але на роботу так і не повернувся. 21 вересня Кравченко подав заяву про звільнення з органів прокуратури, і її задовольнили того ж дня. Офіс генпрокурора тепер розслідує, як оформлювали те саме відрядження.

Знайшов Кравченка у Відні саме Ткач. За даними австрійського реєстру, подружжя Кравченків вказало однакове основне місце проживання: Jordangasse 7/12, у самому історичному центрі міста, біля палацу. От тільки квартира № 12 у цьому будинку виявилася не житлом, а офісом компанії CS Corporate Services GmbH, яка надає послуги юридичної адреси. Тобто колишній головний охоронець закону України, схоже, порушив закон навіть в Австрії, яка вимагає реєструвати реальне місце проживання. Навіщо? Найпростіше пояснення: сховати, де він насправді живе. І заодно закріпитися саме в австрійській столиці, яка підозрюваних в Україні громадян не видає. Прецедент є: у 2024 році Австрія відмовилася видати колишнього голову НБУ Кирила Шевченка, пославшись на те, що в Україні тривають бойові дії. Офіційного підтвердження, що Кравченко подав в Австрії заяву на політичний притулок чи отримав інший спеціальний статус, немає.

І от на цьому тлі затримують не втікача, а журналіста, який його шукав. Мимоволі напрошується версія, що Кравченко встиг наплести австрійцям, ніби за ним полюють злі терористи. Дуже хочеться побачити його на нарах. І всіх його заступників теж.

Знайшлися, утім, і ті, хто затримання виправдовує. Колаборант Кость Бондаренко дивується обуренню: "Як би ми не ставилися до Руслана Кравченка, але він перебуває під охороною австрійської влади. І представникам спецслужб Австрії, які охороняють Кравченка, байдуже, чи наближається до об'єкта, що охороняється, Поклад із пістолетом чи Ткач із мікрофоном. Інструкція одна й та сама. Ті, хто розробляв "журналістське завдання", цього не знали? Чи свідомо йшли на скандал?"

Логіка цікава, але вона спирається на припущення, якого ніхто не довів. А з якого дива Кравченко взагалі під охороною австрійських спецслужб? Він що, політичний біженець? Перед нами звичайний масштабний злодій, який попросив притулку від війни, а не від політичного переслідування. Чи він уже встиг стати великим інвестором в австрійську економіку? Чи, може, цінним інформатором? Якщо так, то це питання вже не до "Української правди", а до тих, хто цю цінність йому забезпечив.

Хоча в одному з Бондаренком важко не погодитися, тільки з протилежного боку. Шукати у Відні генпрокурора-втікача справді краще було б не Ткачу з мікрофоном, а представникам компетентних служб. Але поки ті мовчать, Кравченка шукають журналісти. І саме журналісти опиняються під вартою.