Михайло Ткач повідомив про плюс 20 відсотків тому, хто внесе заставу за Ірину Мудру
За внесення застави за колишню заступницю керівника Офісу президента Ірину Мудру нібито пропонують додаткову винагороду в розмірі двадцяти відсотків від суми. Про це заявив журналіст Михайло Ткач, пославшись на джерела в бізнесових колах.
Формулювання в нього коротке: джерела інформують, що за внесення застави за Мудру пропонують плюс двадцять відсотків. Далі йде фраза, заради якої, власне, все й розповідалося. Ці двадцять відсотків, зауважує Ткач, згодом можна буде використати для внесення застави вже за того, хто погодиться дати гроші за Мудру. А можна буде й не використати. Як піде. За ситуацією.
Іронія тут гірка і абсолютно предметна, бо спирається на свіжий прецедент. 25 серпня Вищий антикорупційний суд обрав Мудрій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят діб з альтернативою застави в двадцять мільйонів гривень, хоча Спеціалізована антикорупційна прокуратура просила сто п'ятдесят мільйонів. Якщо рахувати від визначеної судом суми, обіцяна премія становить близько чотирьох мільйонів гривень.
А тепер згадаймо, за що саме Мудра опинилася під вартою. Їй інкримінують участь у злочинній організації, рейдерство і легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом. Епізод легалізації стосується рівно тих самих ста п'ятдесяти мільйонів готівки, які, за версією НАБУ і САП, провели через рахунки низки компаній, щоб внести заставу за ексміністра Германа Галущенка у справі "Мідас". Тобто внесення застави за одного фігуранта стало підставою для підозри тим, хто цю заставу організовував.
Уявіть тепер становище людини, до якої приходять з такою пропозицією. Їй кажуть: дайте двадцять мільйонів за жінку, яка сидить саме за те, що організувала чуже внесення застави. Ризик очевидний навіть тому, хто не читав жодного процесуального кодексу: походження грошей перевірятимуть, і перевірятимуть прискіпливо, бо після "Форест Гампа" не перевіряти вже незручно. Саме цей ризик і треба чимось компенсувати. Звідси двадцять відсотків зверху, які у нормальній економіці називалися б премією за ризик, а в цій історії виглядають як завбачливо відкладена сума на власну заставу.
Що в цій конструкції найпоказовіше. Не сума і не відсоток, а те, що механізм відтворюється по колу без жодних зусиль. Гроші шукають, гроші знаходять, гроші вносять, після чого шукають уже наступні гроші, тепер за того, хто вносив попередні. Ткач і сам не береться сказати, чи спрацює схема цього разу: погодиться хтось чи не погодиться, вистачить тих двадцяти відсотків чи не вистачить, залежить від ситуації.
Варто тримати в голові й те, що заяву зроблено з посиланням на джерела, а не на документ. Офіційного підтвердження, що комусь справді пропонували премію за внесення застави, публічно немає, і ВАКС таких обставин не встановлював. Але торік ті самі бізнесові кола вже переказували журналістам, як шукали гроші на заставу за Галущенка, і потім усе це знайшлося в матеріалах справи слово в слово.
