Незламний до останнього кроку: українці закликають президента присвоїти звання Героя України Миколі Карпюку

На сайті Президента України з'явилася петиція з проханням присвоїти звання Героя України посмертно Миколі Карпюку, людині, яка пройшла російську в'язницю, повернулася додому і знову стала на захист України зі зброєю в руках. Ініціатором звернення виступила громадська організація "Платформа звільнення політв'язнів".

Якщо уважно подивитися на біографію Карпюка, стає зрозуміло, що це не просто життєпис однієї людини. Це фактично історія кількох десятиліть боротьби України за свободу, прожита від першого до останнього кроку. Він був одним із засновників УНА-УНСО, тобто стояв біля витоків організації ще тоді, коли незалежність тільки вчилася тримати удар. Далі була акція "Україна без Кучми", потім Помаранчева революція, а згодом Революція Гідності. Жодного разу Карпюк не опинився по той бік барикади і жодного разу не залишився вдома, коли країна виходила на вулицю.

Саме тому у 2014 році ним зацікавилися російські спецслужби. Карпюка затримали, вивезли і віддали під російський суд, який, як завжди у таких справах, знав вирок ще до початку засідання. Москва звинуватила українця у війні проти федеральних військ у Чечні, а суд у Грозному відміряв йому 22,5 року позбавлення волі. Цифра сама по собі красномовна: для 50-річного чоловіка такий строк означав довічне ув'язнення, просто без чесності це так назвати. Правозахисний центр "Меморіал" визнав Карпюка політичним в'язнем, і ця оцінка точно описала суть справи: судили не за злочин, а за те, ким він був.

Понад п'ять років російського ув'язнення закінчилися у вересні 2019 року, коли Карпюк повернувся в Україну в межах обміну. Здавалося б, людина, яка відсиділа за свою країну в чужій тюрмі, має повне моральне право на спокій. Хто б дорікнув йому, якби він обрав тишу? Але після початку повномасштабного вторгнення Микола Карпюк добровільно став до лав Збройних Сил України. Не за повісткою і не з обов'язку, а за власним рішенням.

19 вересня 2026 року він загинув у бою з російськими військами. Йому було 62 роки. Отже, Росія, яка свого часу не змогла зламати його у в'язниці, зрештою зустріла його вже на фронті, де він стояв зі зброєю проти тих самих людей, що колись виносили йому вирок.

Тепер питання, яке ставлять ініціатори петиції, звучить просто: що ще має зробити людина, щоб держава визнала її Героєм? Відповідь має дати процедура. Щоб петицію на сайті Президента розглянули, вона повинна протягом трьох місяців зібрати щонайменше 25 тисяч підписів. "Платформа звільнення політв'язнів" сподівається, що звернення отримає належну увагу і після проходження передбаченої процедури буде розглянуте Президентом України.

Автори петиції наголошують, що пам'ять про життєвий шлях і службу Миколи Карпюка Україні має залишитися частиною спільної історії країни. Його шлях від барикад Майдану через камеру в Грозному до окопу на фронті вже став такою історією. Підписи потрібні лише для того, щоб держава це офіційно визнала.