Почайна

Син захотів проїхатися знайомими маршрутами, вирішили відвідати Почайну. Мені повідомляли, що там почалися роботи, будується парк, і я хвилювалася, чи побачу там висаджені мною три роки тому їстівні каштани, взяті у Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України

Коли ми дістались, побачили купу вирубаних дерев. Прокладають дорогу, паркан вздовж річки з'явився. Поспілкувались з робітниками, вони пояснили, що майбутня доріжка саме для велосипедів. І будуть висаджені нові дерева і кущі.

Все це сприймалося мною з розумінням , але в голові також роїлися думки, скільки дерев саме зараз, що зрубали, пішли комусь на дрова...

Походили, каштанів вже не знайшла.

Коли працювала в саду, нам віддячували деревами. Все дарувалося друзям, висаджувалося у місті, нічого не брала в свій власний двір, бабуся картала за це.

Каштанів нема, урок є. І дуже хочеться, коли буде можливість отримати нові саджанці, посадити вже в себе.

Під кінець прогулянки на велосипедах побачила втішаючу картинку. Гарні квіти в незвичному для них місці.

Я везла з собою пеньок для клумби і щепу ( все що лишилось з дерев) для мульчування висаджених рослин, а тут від подиву спинилась і фотографувала.

Приємний бонус від невтішних з початку вражень.