Політична адаптація: хто і як фінансує нові проекти на базі спадку ОПЗЖ
Після офіційної заборони партії «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) її впливові представники не лише не залишили велику політику, а й успішно адаптувалися до нових реалій. Об'єднавшись у депутатську групу «Платформа за життя та мир» (ПЗЖМ), колишні лідери проросійського крила парламенту змінили публічну риторику, продовжуючи зберігати суттєвий вплив на ухвалення державних рішень. Про це повідомляє видання «Телеграф».
Радикальна зміна курсу: від Мінських угод до антиросійських законопроєктів
Колишні стовпи «проросійської» політики в Україні демонструють кардинальну зміну позиції:
Юрій Бойко: Раніше відомий просуванням російської мови та імплементацією Мінських угод, сьогодні він є соавтором законопроєкту про «Духовний гімн України». Він голосував за визнання дій РФ геноцидом та підтримку статусу країни-спонсора тероризму. За поточну каденцію він став співавтором 154 законопроєктів, 65 з яких уже стали законами.
Сергій Льовочкін: Політик, який роками будував кар'єру на проросійській повістці та темі «Великої Перемоги», нині ставить підписи під антиросійськими зверненнями. Втім, активність законотворця залишається мінімальною — за всю каденцію він не ініціював жодного власного проєкту.
Нестор Шуфрич: Фігурант справи про державну зраду, який раніше був активним прихильником Мінських домовленостей, тепер подає ініціативи щодо захисту журналістів, постраждалих від агресії РФ. Паралельно він просуває популістські проєкти: заморозку тарифів, списання боргів та призупинення санкцій РНБО на час судових розглядів.
Політичний «золотий голос» влади
Депутатська група ПЗЖМ стала критично важливою для монобільшості. За словами нардепа Ярослава Юрчишина, «Слуга народу» самотужки збирає лише 160–180 голосів, тоді як голоси колишніх членів ОПЗЖ стають вирішальними для проходження спірних ініціатив. Яскравим прикладом стало голосування за законопроєкт №12414, який обмежує незалежність НАБУ та САП. Попри заперечення представників влади щодо залежності від цієї групи, парламентська математика свідчить про зворотне.
Виборча перспектива: 8–12% і нові проєкти
Політологи Петро Олещук та Ігор Рейтерович прогнозують, що лідери колишньої ОПЗЖ навряд чи особисто очолюватимуть виборчі списки на наступних виборах. Ймовірно, вони оберуть роль «тіньових» центрів впливу — фінансових та організаційних донорів нових політичних проєктів.
За оцінками експертів, потенційний електорат таких сил в Україні становить 8–12%. Фактично, колишня ОПЗЖ не припинила свого існування — вона здійснила ребрендинг, законсервувала свій вплив на парламентські процеси та вже активно готує ґрунт для повернення у владу в новій політичній оболонці
