Путін б'є по Лаврі, бо застряг у пастці власної жадності й дурості

Цієї ночі ворог подарував нам чергову безсонну ніч. Атакував Київ величезною кількістю шахедів і ракет. Та чим ця атака радикально відрізнялася від багатьох інших? Тим, що прилетіло по одній із найдавніших українських цінностей - по Печерській лаврі, а конкретно по Успенському собору.

Можна, звичайно, говорити, що зробили це ненавмисно. Можна говорити про випадкове влучання. Але скажімо чесно: росія давно наклала лапу на цю нашу святиню, давно тримала її у своєму полоні. І лише нещодавно Україні вдалося потихеньку повернути її собі, вигнавши московських попів. Бо до останнього часу, доки їх звідти не виселили, це була і резидентура, і місце, звідки реально координувалася діяльність російської розвідки. І слава богу, що це сталося.

Та важливіше інше - розібратися, наскільки ідеологічно для росії було важливо вдарити саме по цій нашій цінності.

Лаврі повернули Мазепу - і це був удар по москві

Головним моментом, напевно, є те, що в Лавру повернули те, чого їй по-справжньому бракувало. Їй повернули Мазепу. У двадцять п'ятому році в Лаврі встановили пам'ятник Мазепі, який уособлює повернення до наших історичних коренів, відмову від того нібито "спільного" з росією минулого. Ми говоримо: це наша цінність, це наш герой, ми його відновлюємо, і він складатиме найбільший діамант у короні наших церков.

Після встановлення пам'ятника Мазепі ми завдали росії потужного ідеологічного удару. Ми визнали, що більше не відмовлятимемося від цієї спадщини, від того, що ця людина зробила для України, для української церкви.

Чому не треба повторювати брехню про "НКВД і 1941-й"

Тут варто згадати історичні моменти, ті несуразиці, які чомусь зараз популяризують і вважають правильним у сфері інформаційної війни з росією. Мені здається, вкрай помилково намагатися нав'язувати ці патерни - мовляв, росія завдала нам удару в сорок першому, повторила у 2026-му. Скажімо чесно: це брехня.

Я слухав Портникова, який розпинався, розповідав, як НКВД замінувало Успенський собор і люто раділо в сорок першому, що він вибухнув. Це неправда.

У сорок першому НКВД насправді провело одну з найкращих спецоперацій у Києві. Було замінувано практично весь центр, замінована Лавра, заміновано все, що тільки можна було мінувати. І 20 вересня 1941 року під час однієї зі спецоперацій на оглядовому майданчику Печерської лаври підірвали одного з великих німецьких генералів. Це був грандіозний успіх.

Після цього німці провели експертизу всіх приміщень. Перевірили все, що могли, і знайшли, що в Успенському соборі - величезне зібрання вибухівки. Тобто він був замінований по максимуму. Коли він вибухне, вони навіть не знали. Німці прямо на камеру - а камери там були встановлені - влаштували відеосет для своїх блогерів, закарбували той момент, коли його підірвали. Підірвали виключно з однієї причини: просто не могли його розмінувати.

Це факт, який залишається фактом і кричить проти версії, що це нібито москвичі вкотре в сорок першому висадили в повітря українську цінність. Це брехня. Це була війна, де Україна опинилася між молотом і ковадлом. І наші цінності руйнувалися що з одного боку, що з іншого. Шукати тут більш винних немає сенсу. Але якщо йти по фактичній лінії, то, вибачте, Лавру все-таки підірвали німці.

Вулиця, за яку б'ються росіяни

Друге дуже важливе питання щодо Лаври: чому вона ідеологічно важлива і чому росіяни за неї так б'ються? Це вулиця, на якій вона стоїть.

Ніхто не звертає уваги, але приблизно до 2007 року ця вулиця мала назву Січневого повстання. Потім її перейменували на Івана Мазепи - бо саме Іван Мазепа вклав величезні кошти у відновлення Лаври, допоміг їй розбудуватися і всіляко підтримував церкву. Це було логічно, це було правильно. Це український герой, це представник нашого національного пантеону.

Тривало це недовго. У 2010-му, із приходом до влади Януковича, вулицю спробували перейменувати на Лаврську. І лише завдяки спротиву української громади її перейменували частково: частково - Лаврська, частково - Мазепи. Тобто вулиця Героїв Січневого повстання зараз складається з Лаврської та Мазепи. Питання, чи варто повернути Мазепі назву повністю, досі залишається доволі спірним.

Дзвінок про "мир" - і салют по місту тієї ж ночі

Та повернімося до ракетного удару. Що тут важливо зрозуміти і від чого варто відмовитися. Ми випускаємо з уваги той момент, що вчора у Дональда Фредовича був день народження. Вчора Путін спілкувався з ним близько години. Вчора вони говорили про мир.

Вчора Путін телефонував Трампу - і це пишеться в усіх російських ЗМІ - телефонував і просив зупинити Зеленського, зупинити Європу, зупинити війну. Путін, який розв'язав війну проти України, телефонував Трампу і просив зупинити Зеленського. Звучить, звісно, приголомшливо, але для російського мас-медіа це пройде на ура.

Інше питання - до нас. Наскільки ми взагалі сприймаємо цю реальність, яку вони формують? Коли в одній реальності Путін телефонує і просить Трампа зупинити війну, а того ж вечора, ніби влаштовуючи салют на день народження, руйнує найбільшу українську реліквію й обстрілює місто. Людина, говорячи про мир, завдає страшного ракетного удару. Ми всі чудово розуміємо: жодної розмови про мир не було. Те, про що зараз говорять російські ЗМІ, - підла, підступна брехня, яку вони поширюють щодня.

Єдина правда: у Путіна великі проблеми

Єдина правда, що залишається, - у Путіна насправді дуже великі проблеми. Усі його останні удари по Києву, по Україні - хаотичні, несистемні, не несуть жодної жорсткої воєнної цілі, не переслідують жодного стратегічного збитку.

Подивіться - це хаос. Багато хто зараз натягує версію, що там ідеться про обстріл. Публікують фотографії, скажімо, Михайла Федорова, який стоїть біля будинку, куди цієї ночі прилетіло, - мовляв, іде обстріл будинків, де живуть наші можновладці. Ну, давайте чесно: всі адреси наших небожителів, мешканців печерських пагорбів, усім росіянам чудово відомі. Вони можуть бити по них із дуже високою точністю. Вони цього просто не роблять.

Так само мені відомі адреси наших військових заводів. Знову ж таки чесно: ми всі рано чи пізно були в цій колонії під назвою Радянський Союз, і ми чудово знаємо, де розташований кожен оборонний об'єкт. Кожен. Знаємо, скільки в ньому поверхів, знаємо ступінь складності - все знаємо. Тому, коли ми зараз дивимося на удари росіян, мусимо зрозуміти: це не удари по цілях, не удари по військових цілях. Вони несуть або ідеологічний підтекст, або переслідують зовсім інші цілі.

А ціль зараз лише одна - змусити українців вимагати від Зеленського зупинки війни. Бо в Путіна немає ні воєнної можливості це зробити, ні економічної, ні фізичної. Путін насправді застряг у пастці власної жадності, дурості й нічого зробити не може. Ніхто не може допомогти йому зупинити цю війну, окрім нього самого. А він цього робити не хоче.