Ринок без правил: як інфошахраї і медіа-рекетири поділили українців
Скандал навколо Каті Крипто і Лачена - не про двох конкретних людей. Це симптом системи, яка існує в Україні давно і почувається чудово. Система, де одні легально продають повітря, а інші легально погрожують це повітря зіпсувати. І ні ті, ні інші нікому нічого не винні - бо закону, який би їх зупинив, просто немає.
Правова діра завширшки в мільярд
Уявіть простий бізнес. Ви продаєте курс "як заробити на крипті". На рекламній сторінці - учні з результатами x100 за тиждень, свободою і пляжем. В оферті, яку ніхто не читає, дрібним шрифтом: "послуги мають інформаційний характер і не гарантують прибутку". Клієнт купив, нічого не заробив, іде скаржитися. І тут з'ясовується: скаржитися нема куди.
Довести шахрайство за ст. 190 КК можна лише якщо є умисел на заволодіння чужим майном обманом. Але продавець нічого не "заволодів обманом" - клієнт сам підписав договір, де все написано. Що написано дрібним шрифтом після яскравих обіцянок на лендінгу - це вже питання інтерпретації, а не кримінального права. Захист прав споживачів теоретично існує, але інфопослуги - окрема сіра зона, де навіть визначення "що саме купив клієнт" лишається розмитим.
Крипторинок додає ще один шар непрозорості. НБУ, НКЦПФР та інші регулятори переконані, що складна правова природа криптовалют не дає змоги визнати їх ані грошовими коштами, ані валютою, ані електронними грошима, ані цінними паперами. Тобто навчання торгівлі активом, який юридично не існує, регулюється рівно ніяк. Продавець курсу з крипти діє в правовому вакуумі - і це не баг, це фіча.
Результат передбачуваний. У 2023 році в Україні відкрито понад 82 000 кримінальних проваджень за статтею про шахрайство - найбільший показник за 11 років. Але переважна більшість цих справ - класичні схеми: фішинг, підробні сайти, крадіжка паролів. Інфобізнес у цю статистику майже не потрапляє. Не тому що чистий. А тому що навчився оформляти себе так, щоб не потрапляти.
Telegram як зброя
З іншого боку тієї самої системи - медіа-рекет. Його логіка проста: великий канал з довірливою аудиторією - це актив, який можна монетизувати по-різному. Одним способом - продавати рекламу. Іншим - продавати мовчання.
За даними розслідування Железняка, реальні заробітки власників анонімних телеграм-каналів-мільйонників сягають мільйонів гривень на місяць, більшість з яких не декларуються. Механіка відома: спочатку канал збирає аудиторію на корисному контенті - новини, аналітика, резонансні теми. Потім ця аудиторія стає зброєю. Замовна публікація, хвиля репостів у менших каналах, бот-атаки для імітації суспільного осуду - і через тиждень будь-яка людина без політичного даху перетворюється на публічного злочинця. Без суду, без доказів, без права на відповідь.
Моніторинг Інституту масової інформації зафіксував: найпопулярніші новинні телеграм-канали України неякісно інформують аудиторію, велика частина дописів є недостовірними, а також розміщуються маніпулятивні матеріали і джинса. Це не висновок про якийсь конкретний канал. Це системний висновок про середовище.
Аудиторія українських користувачів Telegram за рік зросла з 75% до 81%. Telegram - основне медіасередовище країни в умовах війни. Платформа, де немає редакційних стандартів, немає зовнішньої модерації і немає відповідальності за контент. Дуров вихваляється прибутком в 547 мільйонів доларів на рік - і жодного цента з цих грошей не йде на верифікацію того, що публікують його канали.
Чому поліція сліпа
Питання про те, чому правоохоронна система не бачить ні інфошахрайства, ні медіа-рекету, має кілька відповідей. Одні з них технічні, інші - набагато цікавіші.
Технічна відповідь: довести умисел в інфобізнесі складно, справи трудомісткі, вироків мало, прокуратура не зацікавлена у витратних процесах з непередбачуваним результатом. Це правда. Але не вся.
Цікавіша відповідь: значна частина великих телеграм-каналів - не анонімна в тому сенсі, що за ними стоять конкретні люди з конкретними зв'язками. Так, канали "Times of Ukraine" та "Україна online" належать Арутюняну та Тимащуку, "Інсайдер" - Сахарову, "Реальна війна" - Климовцю. І власники каналів, які заробляють мільйони на непрозорій рекламі і замовних матеріалах, як правило, мають достатньо зв'язків, щоб уникати уваги слідства. Шухніна у своєму відео сама це артикулює: схема працює проти тих, хто "не пов'язаний з владою і офісом президента". Це не параноя - це опис реального механізму захисту.
Медіа-рекет процвітає ще й тому, що його жертви мовчать. Платять - і мовчать. Тому що публічний скандал завдає більше збитків, ніж виплата. Тому що довести вимагання через посередників без прямого контакту з організатором юридично складно. І тому що звернення до поліції означає публічність, яка сама по собі є зброєю в руках шантажиста.
Два продукти одного ринку
Інфошахрай і медіа-рекетир - це не антагоністи. Це партнери по екосистемі, які іноді сваряться через розподіл прибутку.
Перший існує завдяки відсутності регулювання освітнього ринку і правовій сірості крипти. Другий - завдяки відсутності стандартів для платформ і медіа-відповідальності. Обидва монетизують довіру аудиторії - один через продаж мрій, інший через продаж погроз. І обидва діють абсолютно легально - доки їхні шляхи не перетинаються і доки жертва не починає говорити публічно.
Публічність - єдиний інструмент захисту, який зараз існує. Але він же є і зброєю нападу. Тому відрізнити щире викриття від добре зіграного перформансу стає дедалі складніше - особливо коли обидва виглядають однаково і розганяються за однаковими схемами.
Поки в Україні не з'являться три речі - регулювання інфопослуг з реальною відповідальністю за неправдиву рекламу, стандарти верифікації для великих платформ і незалежна слідча практика щодо медіа-вимагання - ця екосистема нікуди не дінеться. Вона буде просто масштабуватись. І наступна Катя Крипто, і наступний Лачин вже готуються до своїх дебютів - на тих самих платформах, з тією самою аудиторією, за тими самими правилами.
Точніше - без правил. Що, власне, і є правилом.
