Сергій Пашинський заплатить фондам 500 мільйонів, хоча КПК такого не передбачає

Угода Сергія Пашинського з антикорупційною прокуратурою перетворила кримінальний процес на розподіл благодійних внесків, адресатів яких визначає не закон, а прокурор, пише Станіслав Броневицький.

Нагадаємо суть. Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з колишнім виконувачем обов'язків глави Адміністрації Президента у справі про заволодіння арештованими нафтопродуктами 2014 року. Як повідомляла Економічна правда, тюремного строку Пашинський не отримав. Натомість він має відшкодувати державі 600 мільйонів гривень частинами протягом 2,5 року, сплатити штраф у 850 тисяч гривень і ще 17 тисяч із забороною обіймати посади в органах влади на 1 рік. Але найбільше питань викликала інша частина угоди. Згідно з повідомленням САП, Пашинський зобов'язується перерахувати 400 мільйонів гривень благодійному фонду "Повернись живим" або протягом 6 місяців забезпечити постачання озброєння на цю суму за погодженим із фондом переліком. Ще 100 мільйонів гривень протягом 30 днів має отримати благодійний фонд "Спільнота Стерненка", безпосередньо на придбання озброєння для Сил оборони.

На хвилю критики відповіла колишня голова Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко. 25 вересня 2026 року в ефірі "Свобода Live" на Радіо Свобода вона пояснила, що суд не може сказати прокурору й обвинуваченому: "а давайте ви перерахуєте кошти не туди, а туди". Мовляв, таких повноважень у суду немає, бо сам факт благодійного платежу чи підтримки Збройних Сил є доброю волею учасників угоди, тобто прокурора й обвинуваченого.

Звучить переконливо, от тільки з доброю волею тут є проблема. Благодійність залишається добровільною рівно доти, доки від неї не залежить обсяг кримінально-правових наслідків для людини. А коли від суми "пожертви" залежить, сидітиме людина чи ні, про яку добру волю йдеться?

Тим більше що Кримінальний процесуальний кодекс України такої категорії, як благодійний внесок на користь приватного фонду, взагалі не знає. Натомість він передбачає відшкодування шкоди державі. Стаття 472 КПК, яка визначає зміст угоди про визнання винуватості, прямо вказує: в угоді зазначаються, серед іншого, умови часткового звільнення підозрюваного чи обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, завданих його кримінальним правопорушенням. Державі, а не фонду.

Цікаво, що "добра воля" з угоди має цілком недобровільні наслідки. Невиконання умов затвердженої угоди може стати підставою для скасування вироку, а умисне невиконання тягне відповідальність за статтею 389-1 Кримінального кодексу. САП, до речі, й сама попередила, що в разі невиконання звернеться до ВАКС із клопотанням про скасування вироку. Отже, перед нами вже не бажання людини підтримати ЗСУ, а майнове зобов'язання, забезпечене кримінально-процесуальним примусом. Звісно, допомога армії заслуговує на підтримку. Але саме тому вона має залишатися благодійністю, тобто вільним рішенням, яке людина може ухвалити до або після укладення угоди, а не предметом торгу щодо кримінальної відповідальності.

Є й друга тенденція, яка з'явилася в коментарях до справи: видавати перерахування коштів благодійним фондам за перерахування Силам оборони. Закон України "Про національну безпеку України" дає цьому поняттю чітке визначення. Сили оборони - це Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституція і закони покладають функції із забезпечення оборони держави. Жоден благодійний фонд, ні "Повернись живим", ні "Спільнота Стерненка", до цього переліку не входить. Тож прикриватися Силами оборони, коментуючи угоду Пашинського, немає жодних підстав. Чесніше написати як є: йдеться про перерахування коштів благодійним фондам, які визначив керівник САП Олександр Клименко.

А щодо того, наскільки учасники процесу вірять у благородство цієї схеми, Броневицький нагадує фразу, яку сам Пашинський кинув в одному із судових засідань: "нехай Стерненко собі новий Рендж купить". Коментарі, як кажуть, зайві.

Висновок юриста простий. Якщо фігурант за домовленістю з САП хоче займатися благодійністю, це його право, і він вільний робити це на власний розсуд, але поза межами кримінального процесу. У межах офіційного процесуального інституту, яким є угода про визнання винуватості, кошти мають перераховуватися виключно в межах і в спосіб, передбачені законом, і лише на адресу офіційних державних формувань.

Без шпильок Броневицький не обійшовся. Якщо Клименко бажає поділитися зі Стерненком грошима, радить він, то може відсипати їх із попередніх угод, а не змушувати ВАКС узаконювати вироками свої приватні домовленості. "По аеропорту, кажуть, хороша доля з шістьма нулями", - іронізує автор. А директору НАБУ Семену Кривоносу пропонує пожертвувати обухівські "капєйкі".

Питання ж залишається зовсім не іронічним. Якщо суд не може сказати, куди йдуть гроші, прокурор може обрати будь-який фонд, а закон знає лише державу, то хто саме в цій угоді вирішує, кому дістанеться пів мільярда?