Сонячні краєвиди, сонячні жінки
4 березня 2021 року у «Хлібні» Національного заповіднику «Софія Київська» відбулось відкриття виставки творів видатного українського живописця Миколи Глущенка (1901-1977) з фондів Дирекції художніх виставок України.
Як зазначено ав анонсі виставки: "Слова, винесені на афішу виставки, взяті з коротенького відгуку української письменниці Софії Яблонської про персональну виставку Глущенка, яка 1934 року проходила у Львові. «Сонячні краєвиди, сонячні жінки — так мало в нас цього сонця, будь-ласка, дихайте ним…» , — закликала вона глядачів. Ця давня і, здавалося б, випадкова характеристика якнайкраще окреслює творче кредо митця, рису, що вирізняє його з-поміж усіх інших художників.
Журналісти нашої доби часто акцентують той факт, що Глущенко був ще й радянським розвідником. Щоб завоювати читацьку увагу, одні намагаються створити яскраву інтригу довкола «радянського Джеймса Бонда з України», інші — навпаки — завісу таємничості. А дехто не проти й кинути тінь на незалежну творчу особистість та живописну розкутість митця: мовляв, коли більшість художників заганяли у прокрустове ложе соцреалізму, обраним влада дозволяла творчу свободу.
Оглядаючи довгий творчий шлях М. Глущенка, можна зробити беззаперечний висновок: він насамперед був художником, яскравою і своєрідною творчою індивідуальністю. І саме це було і є головною причиною інтересу глядачів, колекціонерів, мистецтвознавців в Україні та закордоном. Цей інтерес супроводжував художника і в берлінський період (1919-1925 рр.), і у Франції (1925-1936 оо.), де він став одним з найпомітніших представників Еколь де Парі, а потім і в Україні, куди він 1944 року повернувся назавжди.
На цій виставці представлені твори М. Глушенка 1950-х – 1970-х років з фондової збірки Дирекції художніх виставок України. Історія саме цієї колекції також є цікавою і показовою, як для розуміння творчої практики митця, так і природи його мистецтва загалом.
Після смерті Глущенка в 1977 році у його майстерні виявили величезну кількість робіт. Більшість з них були передані українським музеям, певна кількість залишилась у Дирекції.
Десятки картин, етюдів та незакінчених робіт красномовно свідчать про метод митця, а точніше — про абсолютну стихію творення, нескінчений творчий процес, в якому художник перебував безперервно. В одному з інтерв’ю на запитання «Що вас найбільше приваблює у вашій роботі?» Глущенко відповів: «Сама робота, процес творчості. Я повинен малювати кожного дня. Як дихати, ходити, мислити…»
Дякую Володимиру Собцову за запрошення на виставку, оскільки зміг познайомитись з творчістю видатного українського живописця та з чудовими людьми, які роблять все можливе задля збереження та популяризації його робіт.
В першу чергу маю на увазі пані Ольгу Говдю , яка є директором Дирекції художніх виставок України, заслуженим працівником культури України. Сподіваюсь найближчим часом зможемо записати інтерв'ю з пані Ольгою, щоб більше дізнатись про ДХВУ. А поки, друзі, викладаю вам загальну інформацію, яка міститься на сторінці ДХВУ.
"Дирекція художніх виставок України, з 1935 р., унікальний культурно-мистецький заклад, діяльність якого поєднує створення державного художнього фонду – скарбниці творів сучасного українського образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та виставкову і наукову роботу – активну популяризацію в Україні та за її межами кращих досягнень вітчизняного мистецтва. Директор – мистецтвознавець, заслужений працівник культури України – Говдя Ольга Петрівна. В Дирекції художніх виставок знаходиться багата колекція живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва, яка формувалася протягом 72 років. Ця збірка творів віддзеркалює все розмаїття українського мистецтва ХХ та початку ХХІ ст. і підтверджує надзвичайно високий художній рівень колекції. У фондах Дирекції знаходяться твори художників та майстрів народного мистецтва, які вже стали класикою образотворчості. Це твори Т.Яблонської, М.Глущенка, С.Шишка, В.Полтавця, В.Одайника, П.Сльоти, Є.Волобуєва, О.Лопухова, В.Карпанюка, М.Примаченко, М.Китриша, В.Омеляненка та багато інших. Фонди ДХВУ постійно поповнюються новими надходженнями."
"...З’являються нові періодичні проекти: «Мальовнича Україна» (щорічна, з 1994), «Щедрість рідної землі» до Великодня, «Україно, Україно, славний край козачий!», «Шляхами творчості», «Мистецькі родини», «Історичні постаті майбутнього» (раз на два роки), «Єдино моя Україно». Під грифом «Видатні художники ХХ століття» відбулися великі персональні виставки визначних майстрів українського мистецтва Т. Яблонської, С. Шишка, В. Пузиркова, В. Непийпива, В. Франчука, М. Глущенка. Дотримуючись традиції, до кожного проекту, ДХВУ видає друковану продукцію: афіші, запрошення, каталоги, буклети, тощо.
Не зважаючи на усі перепони: ДХВУ позбавили власного приміщення, людських умов праці, придатного фондосховища, центрального опалення, технічної підтримки – це все свідчення загального ставлення держчиновників до культури, яке, здається, не змінилось з часів воєнного комунізму, і геноциду культури, який ми день у день спостерігаємо, – співробітники продовжують працювати на ниві розвитку національного мистецтва. К.Мамаєва."
