Три рази в СІЗО, постріл у людину і 150 мільярдів для ЗСУ: хто такий Сергій Пашинський
Повномасштабна війна зробила торгівлю зброєю найприбутковішим бізнесом в Україні пише Comments.ua. І чим масштабніший постачальник - тим менше про нього відомо: в умовах воєнного стану інформація закрита, причому не лише ціни і номенклатура, а й біографії людей, які на цьому заробляють. Яскравим прикладом такої закритості є екс-нардеп, а нині голова Асоціації оборонної промисловості України Сергій Пашинський - людина, якій за час війни вдалося стати, за даними The New York Times, творцем найбільшої приватної мережі постачання зброї для Міністерства оборони.
Від педагога до банківських схем
Уродженець Рівненської області після здобуття педагогічної освіти осів у столиці. Майже все десятиліття 1990-х залишається "білою плямою" у його біографії. Вперше Пашинський засвітився на виборах 1998 року - як президент ЗАТ "Торговий дім банку Україна", структури одного з найбільших тодішніх агробанків країни, що займалася лізингом імпортної агротехніки.
Того ж 1998-го банк "Україна" почав розвалюватись - скандал, правоохоронці, банкрутство. За версією, яку тоді обговорювали, до виведення коштів з банку на власні фірми через різні канали був причетний лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук. Одним із каналів нібито й відповідав Пашинський: ЗАТ "Торговий дім" у підсумку заборгувало банку 200 млн грн - на тодішній курс близько 100 млн доларів.
1999-го Пашинський вже обіймав посаду заступника голови державного Ощадбанку - і, як кажуть злі язики, просунув його туди саме Медведчук. Восени 2002-го офіційні звинувачення у розкраданні 4 млн доларів при виплаті вкладів радянської доби відправили Пашинського до Лук'янівського СІЗО. У лютому 2003 року він вийшов на підписку про невиїзд - і, за даними "Української правди", від наступного арешту його прикривала тоді народний депутат Юлія Тимошенко, в чию команду він на той момент входив. Зрештою у 2004-му справу закрили через недоведеність.
Нардеп, Укроборонпром і перші гроші на зброї
З третьої спроби Пашинський став народним депутатом від "Батьківщини" і залишався у Верховній Раді до березня 2014-го, коли на три місяці очолив адміністрацію президента при в. о. президента Олександрі Турчинові. Справжній щасливий квиток він витяг пізніше того ж 2014-го - коли разом із черговим входженням до ВР очолив наглядову раду державного "Укроборонпрому". За два наступні роки він заклав основи свого впливу в українському ВПК.
Вплив розподілявся по чіткій схемі. Люди Пашинського контролювали бронетанковий напрям і логістику, включаючи Житомирський бронетанковий завод - формально державне підприємство у складі Укроборонпрому. Структури Олега Гладковського (Свинарчука) - давнього бізнес-партнера Порошенка і тодішнього заступника секретаря РНБО - заробляли на інших закупівлях, зокрема автомобілях "Богдан" для Міноборони. Попри різну політичну приналежність, дві ці групи діяли у плотній кооперації, ділячи сфери впливу в Укроборонпромі.
Схема з Житомирським бронетанковим заводом отримала детальний опис у розслідуванні журналу "Нове Время" 2018 року під назвою "Служили два товаришi". За версією журналістів, завод закуповував через польського посередника Wtorplast списані радянські БМП-1 у чеської компанії Excalibur Army - за ціною металобрухту, близько 20-25 тис. євро за машину. У Польщі їх розбирали: шасі окремо, башту окремо, ввозили в Україну як запчастини, на заводі збирали назад - і кожна така "модернізована" БМП обходилась українському бюджету вже більш ніж у 205 тисяч доларів. Джерела журналістів прямо називали Пашинського кінцевим бенефіціаром схеми. Він довго судився з виданням - і у 2020 році програв.
Нафтопродукти Курченка, Хімікус і ще два СІЗО
Паралельно з думськими схемами йшли і кримінальні сюжети. 2015-го директор Житомирської кондитерської фабрики публічно звинуватив Пашинського у спробі рейдерського захоплення підприємства - справа дійшла до НАБУ, але розслідування нічим не завершилось. Того ж 2015-го прізвище політика з'явилось у справі про 97 тисяч тонн нафтопродуктів, раніше вилучених у олігарха часів Януковича Сергія Курченка. Майно вартістю 1,1 млрд грн було продано за 850 млн - і ці гроші поклали до підконтрольного бізнесмену Сергію Тищенку "Фортуна-банку" під 1% річних. Тищенка вважали наближеним до Пашинського.
31 грудня 2016 року біля села Хлепчо на Київщині стався інцидент із стріляниною. Місцевий житель В'ячеслав Хімікус отримав вогнепальне поранення в ногу. Пашинський, тоді ще нардеп, стверджував: Хімікус напав на нього, він вистрілив для самозахисту з положення лежачи. Хімікус розповідав інше: конфлікт почався через дорожню ситуацію, нардеп першим погрожував пістолетом, він вдарив його пляшкою - і тоді отримав кулю. Судова експертиза побічно підтвердила слова потерпілого: стрілець у момент пострілу стояв прямо, а не лежав.
У жовтні 2019-го - вже після того як Пашинський залишив парламент - Печерський районний суд відправив його до СІЗО вдруге. Рішення публічно підтримав президент Зеленський. У грудні його перевели під домашній арешт, у березні 2021-го справу закрили після того, як Хімікус відмовився від позовних вимог.
Третій СІЗО стався у лютому 2024-го - і цього разу причиною стала "забута" справа нафтопродуктів Курченка 2015 року. Сам Пашинський заявив, що поновлення старої справи - результат тиску людей, які хотіли укласти контракти з МО на 240 млн євро за завищеними цінами, а він цього не дозволив. Як би там не було, Вищий антикорупційний суд заарештував його із заставою 272,5 млн грн - гроші були внесені вже наступного дня, 27 лютого. У лютому 2025-го НАБУ повідомило про завершення слідства: розкрадання оцінили у 817 млн грн, злочинна група - сім осіб, серед них топ-чиновник Адміністрації президента. Прізвищ не названо. Вину взяв на себе Тищенко.
32 000 відсотків за три роки
Поки тривали суди, росла і "Українська бронетехніка". Засноване у 2001 році як підприємство з виробництва упаковки, у 2015-му воно змінило назву і переорієнтувалося на зброю - розробляло бронеавтомобілі "Варта" і "Новатор". Згодом до номенклатури додалися міномети калібром 60, 81, 82 і 120 мм з об'ємом виробництва до 100 одиниць і 20 тисяч мін на місяць, 122-мм снаряди для гаубиць "Гвоздика", боєприпаси для БПЛА та самі БПЛА. А також бронемашина "Камрат".
Виручка компанії у 2021 році - 103 млн грн. За підсумками 2023-го - вже 32,4 млрд грн. Приріст - 32 000 відсотків за три роки. За 2022-2024 роки сумарна виручка перевищила 103,7 млрд грн - рівно в тисячу разів більше, ніж у 2021-му. Виручка лише за 2024-й - не нижче 58 млрд грн. Дізнатися точну суму за 2025 рік неможливо: Постановою КМУ №1257 від 3 жовтня 2025 року Кабмін обмежив доступ до інформації про компанію в публічних реєстрах. Тієї ж постановою фактично засекречено всі відносини держави з ТОВ "Українська бронетехніка".
The New York Times ще 2023 року назвав "Українську бронетехніку" найбільшим приватним постачальником Міноборони і прямо пов'язав її зростання з мережею зв'язків Пашинського. За словами журналіста Володимира Бойка, нардеп монополізував постачання до ЗСУ мінометів, гранатометів і боєприпасів до них - і на цю монополію намагався зазіхнути екс-голова НАБУ Артем Ситник.
Офіційно компанією володіє Микола Кузьма - колишній помічник Пашинського. Слідчі НАБУ та САП вважають реальним власником самого Пашинського. Компанія будь-який зв'язок із нардепом заперечує. При цьому саме "Українська бронетехніка" сплатила 62,5 млн грн із 272,5 млн грн застави, внесеної за Пашинського у лютому 2024-го.
Закрито, засекречено, під питанням
Нинішнє становище Пашинського з боку виглядає цілком стабільним. Інформація про доходи "Української бронетехніки" закрита постановою Кабміну. Вину за нафтопродукти Курченка взяв Тищенко. Сам нардеп виграє в судах проти західних ЗМІ, які писали про закупівлю зброї за завищеними цінами.
Але кілька питань залишаються відкритими. Телеграм-канал Absolution Leaks стверджує, що "Українська бронетехніка" могла використовувати для виробництва бронемашин "Варта" комплектуючі з Росії - підтвердити або спростувати це наразі неможливо, але сам факт такого звинувачення здатний спровокувати розслідування. Окремо - 520 млн грн боргів за договорами з МО, за якими зараз тривають судові засідання. І судовий спір із Міноборони на 123 млн грн у 2024 році.
Прозорість оборонних витрат - це не лише журналістська вимога, а і питання ефективності: чим менше зловживань, тим більше реальної зброї на фронті. Саме тому кейс "Української бронетехніки", засекречений разом зі всіма відносинами з державою, залишається одним із найважливіших відкритих питань українського ВПК.
