У одеського санаторію "Молода гвардія" відбирають 11 га узбережжя під виглядом потреб оборони
У Верховній Раді зареєстрували законопроект №14342. Назва така нудна, що очі злипаються: "уточнення розміру земельної ділянки". От тільки за цим бюрократичним камуфляжем ховається спроба відібрати у санаторію "Молода гвардія" в Одесі одинадцять гектарів найсмачнішої землі. І не абиякої землі, а виключно прибережної зони. Там, де море, пляж, видовий ресторан і вартість квадратного метра зашкалює.
Офіційна легенда виглядає бездоганно патріотично: підтримка оборони та військово-морської освіти. Землю мовляв треба передати Військово-морському ліцею імені віце-адмірала Безкоровайного. Звучить так урочисто, що соромно навіть питання ставити. Але давайте поставимо.
Йдеться не про створення нового закладу під час війни, не про екстрену оборонну потребу. Цей ліцей Міністерства оборони існує з 2009 року. У нього є адреса в Одесі. Він працює. І раптом у 2025-му з'ясувалося, що йому терміново потрібні саме ці одинадцять гектарів прибережної зони? Саме зараз? Саме там?
Ініціатори законопроекту — народні депутати дев'ятого скликання. У списку Олександр Завітневич, Галина Третьякова, Соломія Бобровська, Максим Березін, Сергій Іонушас та інші. Документ активно проводять через профільні комітети. Тихо, акуратно, без зайвого галасу. Це не мертвий папірець у парламентському архіві — його справді просувають.
А тепер згадаймо 2023 рік. Тоді у публічному просторі з'явилася інформація про можливу приватизацію "Молодої гвардії". Джерела говорили про це прямо: санаторій не включений до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. Законодавство практично не перешкоджає продажу.
Фон для такого сценарію складався ідеально. Через повномасштабну війну санаторій фактично не працював. Державне фінансування звели до мінімуму. Підприємство показувало збитки. Об'єкт поступово занепадав. У медіа формували зручний наратив: "центр не функціонує", "державі не по кишені", "краще продати і отримати гроші".
Тоді плани не реалізували. Але логіка нікуди не зникла. І зараз ми бачимо перший юридичний крок класичної схеми. Спочатку забрати найцінніший шматок землі — одинадцять гектарів узбережжя. Потім "оптимізувати" те, що залишилося. А там уже можна говорити, що санаторій без прибережної зони не має сенсу, не окупається, тягне бюджет.
Питання залишається відкритим: кому насправді потрібні ці одинадцять гектарів одеського узбережжя? Військово-морському ліцею, який обходився без них п'ятнадцять років? Чи комусь іншому, хто дуже вміло користується патріотичним прикриттям воєнного часу?
Законопроект №14342 уже в комітетах. Час запитати у народних обранців, як саме одинадцять гектарів прибережної зони у санаторію допоможуть обороні країни.
