Уряд та медіа - дві інституції до яких найбільше недовіри у суспільстві

За даними Edelman's Trust Barometer, рівень доведення до медіа у 2020 році вийшов на найнижчий рівень з 2012 року. Трішки вище рівня довіри до медіа, рівень довіру до уряду (політиків).

У реальних вимірах, знову ж за даними Edelman's Trust Barometer, цей рейтинг можна представити так:

• Бізнес - 61 пункт
• Громадські обєднання - 57 пунктів
• Уряд (політики) - 53 пункти
• Медіа - 51

Цікавіше виглядає рейтинг компетентності та етичності.

• Бізнесу тут пророчать більшу етичність та стабільну компетентність.
• Зростає рівень етичності громадського сектору, але падає компетентність.
• Медіа втрачають компетентність, але стають більш етичними.
• Уряду пророчать більшу етичність і невеличкий + в компетенції.

Це все надзвичайно цікаво, особливо якщо пригадати іншу піраміду, в якій за дивним збігом так само по полюсам розташувалися НГО, уряд та бізнес, а медіа ніби виступають як комунікаційний майданчик.

Певним чином це доводить, що модель дієва. Але нас цікавить не це!

Дуже важливо, що саме рівень компетенції стає тим чинником на якому вибудовується довіра у суспільстві, і тим менше рівень довіри - чим більш корупційним виявляється інститут і, тим менше рівень компетенції він має!

Також рівень на пряму компетентності пов'язаний і з такими чинниками як брехня та відповідальність!

Чим більший рівень брехні в інституції і менше відповідальності - тим менше компетенція і навпаки.

Ну і: чим більш важлива роль в житті суспільства в інституції, тим більш вона некомпетентна!

Причина того, що найменш компетентними виступають органи влади (та політики) полягає перш за все в кумівстві!

Головне завдання політиків та можновладців сьогодні не підвищувати рівень послуг і як наслідок рівень заробітку, а сприяти тому, щоб знання про їх корупційні схеми не стали публічно відомими!

Саме тому на місця беруть не компетентних, а тих хто буде мовчки допомогати красти, роблячи вигляд, що працює на суспільство.

В бізнесі звичайно теж можна взяти на посаду кума, але ж через те, що від цього зменшаться прибутки (а вони зменшаться) ця модель не працює і в реальному професійному бізнесі кумів як і друзів нема.

Таким чином графік довіри пояснюється дуже і дуже просто.

Що ще цікаво - бізнес чесно декларує свої наміри - прибуток.

НГО завмерли між прірвою брехні про можливість працювати на благо суспільства безкоштовно, і декларацією свого бажання отримувати платню за добрі справи.

Медіа брешуть, що непідкупні, хоча на сьогодні це просто смішно. 

Уряд відверто бреше, що його наміри виконувати свої посадові обовязки за дріб'язкову платню.

Ну і на останок ще одна моя спроба трактувати цей графік: він відображає рівень достатку кожної з інституцій.

Більш за всіх заробляються політики, за ними йдуть медіа, бізнес, і замикають колону НГО. І знову ж таки така побудова співпадає з етичністю кожної з інституцій.

Можна звичайно ще трактувати цю модель виходячи із впливу: чим більший вплив мають інституції в суспільстві тим менш вони етичні, але говорити про це не етично.

Хоча...