Василь Астіон із плівок НАБУ тримав 20% банку, а реєстр НБУ мовчить шість років
У межах операції "Форест Гамп" оприлюднені записи, де фігуранти обговорюють 150 мільйонів гривень застави за ексміністра енергетики Германа Галущенка, і серед голосів на цих плівках є один, якого співрозмовники називають коротко і по-домашньому - "Вася"; за даними "Української правди", це дніпровський бізнесмен Василь Астіон, пише телеграм-канал Absolution Lab.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура описала його роль у злочинній організації без жодних евфемізмів: Астіон "відповідав за судовий супровід усіх рішень, аби суди ухвалювали їх в інтересах учасників угруповання". Тобто не касир, як поспішили написати телеграм-канали в перші години після відео. Судовий смотрящий бригади Столара і Микитася. Різниця тут принципова, і її варто проговорити до кінця: касир носить мішки з готівкою, а смотрящий носить судові рішення, і саме друге, а не перше, робить схему можливою взагалі. Гроші без ухвали - це просто гроші. Ухвала без грошей - це вже актив.
Але найцікавіше в цій історії те, чого досі не сказало жодне з опублікованих розслідувань. А саме: хто такий Василь Астіон не в переказі детективів, а в офіційних документах банківського нагляду.
Дев'ять дев'яносто дев'ять
Василь Астіон і його брат Євген через закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Генезис Капітал" володіють кожен по 9,99% акцій АТ "Банк "Український Капітал". Разом - 19,98%. Майже п'ята частина фінансової установи з чинною ліцензією Національного банку України.
Уявіть на секунду цю конструкцію. Двоє рідних братів. Один фонд. Два однакових пакети, кожен з яких зупиняється рівно за одну соту відсотка до круглої цифри. Це не збіг і не наслідок ділення активу на двох за принципом "тобі половина, мені половина". Це інженерна робота.
Річ у тім, що саме з десяти відсотків у банківському законодавстві починається так звана істотна участь. Перетнув поріг - і ти вже не просто акціонер, а власник істотної участі, набуття якої треба погоджувати з регулятором, з усіма похідними процедурами перевірки. Не перетнув - і формально ти ніхто, звичайний міноритарій, до якого в Національного банку немає ні питань, ні підстав ці питання ставити.
Два брати по 9,99% - і жоден із них формально не істотний. Разом вони контролюють майже двадцять відсотків банку, поокремо не контролюють нічого. Класичний обхід порогового регулювання, зроблений акуратно, з розумінням, де саме проходить межа. І питання, яке напрошується само собою: невже для регулятора двоє рідних братів з однієї родини, які тримають свої пакети через один і той самий інвестиційний фонд, - це двоє випадкових незнайомців, що зійшлися на одному активі за збігом обставин?
Хто ще був у кімнаті
Офіційні дані Національного банку про структуру власності "Українського Капіталу" датовані 31 січня 2020 року. Картина там така. Бєлашов С. В. разом із сім'єю - 44,87% опосередковано. Бєлашова Л. І. - 20,00%. Кива Наталія Іванівна - 20,00%. Федорович Є. І. - 11,40%. Астіон Євген Миколайович - 9,99%. Астіон Василь Миколайович - 9,99%. Кива Владислав М. - 4,13%, і він же голова правління банку до 20 січня 2020 року. І нарешті Тіхомірова Л. В. - 3,01%.
Останнє прізвище в цьому переліку виглядає найскромнішим за часткою і найцікавішим за суттю. Тіхомірова - бізнес-партнерка Віталія Хомутинніка. Того самого Хомутинніка, який є партнером Астіонів по "Каскад-Групу" і "Дніпро Агро Альянсу". Тобто в структурі власності маленького київського банку раптом проступає цілком упізнаваний дніпровський контур, де всі один одному партнери, свояки і співвласники, а формальні відсотки розкладені так, щоб жодна окрема цифра не привертала уваги.
Зверніть увагу і на дату. Структуру опубліковано 31 січня 2020 року - через одинадцять днів після того, як Владислав Кива залишив крісло голови правління. Одинадцять днів. Запам'ятайте це число, воно ще знадобиться.
Шість років тиші
А тепер про аномалію, заради якої, власне, і варто було все це піднімати. Актуальна структура власності АТ "Банк "Український Капітал" публічно не оновлюється з 31 січня 2020 року. Шість років. Шість років у країні, де банківський нагляд навчився за тиждень виводити з ринку установи за порушення значно менш екзотичні.
На сторінці банківського нагляду НБУ сьогодні вказані інші кінцеві власники істотної участі: Бєлашов, Бєлашова, Злидар, Кива. Астіонів там уже немає. Але офіційного файлу структури власності, який би зафіксував цю зміну, в архіві Національного банку немає теж. Тобто прізвища на сайті змінилися, а документа, який пояснює, коли і як вони змінилися, не існує.
Куди поділися 19,98% банку? Кому їх продали? За скільки? Чи погоджувалося відчуження в Національному банку і чи взагалі хтось про нього повідомляв? У деклараціях НАЗК братів Астіонів за 2020-2023 роки жодного продажу цих пакетів не зафіксовано. Тобто за офіційними паперами вони їх не продавали. За офіційним сайтом регулятора - вже не володіють. Хтось із двох джерел бреше, і обидва належать державі.
Одинадцять днів, три дні, тридцять днів
Тепер найцікавіше. Подивімося, що відбувалося з Астіонами на зламі 2023 і 2024 років, і не окремими епізодами, а в календарній послідовності, бо саме послідовність тут і є змістом.
29 грудня 2023 року Національний банк анулював усі ліцензії ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", фінансової компанії, яка на сто відсотків належала Астіонам. Підстава формулювалася сухо: відмова у проведенні перевірки. Тобто регулятор прийшов, його не пустили, і він зробив те, що мав зробити.
Через одинадцять днів, 9 січня 2024 року, Бюро економічної безпеки і Генеральна прокуратура оголосили Василю Астіону підозру в ухиленні від сплати податків на 61,4 мільйона гривень. Здавалося б, машина запрацювала.
Ще через три дні суддя Сайдуллаєв із Жовтневого райсуду Дніпра знизив заставу в шістдесят один раз: із 61,4 мільйона гривень до одного мільйона. Не на чверть, не вдвічі. У шістдесят один раз. Це той рівень судової щедрості, який заведено називати технічним рішенням, і той самий тип рішень, за супровід яких, за версією САП, Астіон і відповідав у злочинній організації.
Ще через місяць, у лютому 2024 року, Антимонопольний комітет України дозволив Астіонам через "Фінгруп" придбати "ДК Каскад" і "Інтер Вей Капітал" у Віталія Хомутинніка. Людині з чинною підозрою в багатомільйонному ухиленні від податків держава дозволяє купувати нові активи.
А в березні 2025 року саму справу Астіона тихо закрили - через закінчення строку.
Складіть це докупи. Один державний орган забирає ліцензію у фінансової компанії. Другий за одинадцять днів оголошує підозру її бенефіціару. Третій за три дні знижує йому заставу в шістдесят один раз. Четвертий за тридцять днів дозволяє йому купити нові компанії. П'ятий за рік закриває справу за строками давності. І весь цей час у братів на руках - майже двадцять відсотків банку з ліцензією Національного банку, про який той самий Національний банк шість років не публікує актуальної структури власності.
У серпні 2026 року з'являються плівки НАБУ, і Василь Астіон постає на них судовим смотрящим бригади Столара. Виявляється, це була не смуга везіння. Це була послуга, яку надавали йому за тим самим прейскурантом, за яким він надавав її іншим.
Питання, на які має відповісти Пишний
Зі всього цього випливає цілком конкретний перелік того, що Національний банк зобов'язаний пояснити публічно, а не листом на десять абзаців про банківську таємницю.
Хто сьогодні є власником тих 19,98% АТ "Банк "Український Капітал", які раніше були записані на братів Астіонів? Коли, кому і за яку суму продані ці пакети, і чи погоджувалося відчуження з регулятором, як того вимагає закон? Скільки повідомлень про підозрілі фінансові операції цей банк подав до Держфінмоніторингу за період з 2020 по 2026 рік - не в переказі, а цифрою? Чи проходили через його кореспондентські рахунки кошти, пов'язані з ТОВ "Тетрас Оптіма", "Гіран Констракт", "Скайт Рітейл" і "Пелет Сервіс", тобто з тими самими компаніями, через які легалізували 150 мільйонів для застави Галущенка? І, нарешті, головне: чому в грудні 2023 року Національний банк вирішив зачистити "Фінгруп Фактор", але не запустив паралельної перевірки "Українського Капіталу", де ті самі бенефіціари тримали п'яту частину акцій?
Чому питання ставлять не тому банку
Для наочності поставте поруч дві установи.
"Сенс Банк", через який офіційно легалізували ті самі 150 мільйонів, з 2025 року по травень 2026-го подав до Держфінмоніторингу понад 589 узагальнених матеріалів. Результат відомий: топменеджерів "Сенсу" - Гладищенка, Ступака, Снігур - включили до числа фігурантів "Форест Гампу", їхні прізвища знає тепер уся країна, а наглядову раду банку відвідали з обшуками.
І "Український Капітал". Банк, майже п'ятою частиною якого володіли брати Астіони. Банк, про власників якого публічний реєстр мовчить шість років поспіль. Банк, чий співвласник за версією слідства був судовим смотрящим тієї самої групи, що збирала заставу. Його не згадав досі взагалі ніхто. Ні детективи в публічній частині, ні розслідувачі, ні депутати, які так натхненно викликали голову НБУ на трибуну.
Виходить парадокс, у якому і полягає вся вітчизняна логіка нагляду. Банк, який справно звітував про підозрілі операції, отримав фігурантів і обшуки. Банк, про який немає навіть оновленого файлу структури власності, не отримав жодного питання. Бо питання ставлять там, де є документи. А там, де документів немає шість років, ставити їх ніби й нема до чого.
Два місяці між словом і голосом
І остання деталь, яка закриває цю історію краще за будь-який висновок.
12 червня Василь Астіон сказав "Економічній правді": "Не знайомий з Галущенком, з його адвокатами, і до мене ніхто з пропозицією допомоги у внесенні застави не звертався".
Через два місяці його голос зазвучав на плівках НАБУ, а роль судового смотрящого була описана в постанові ВАКС.
Два місяці. Рівно стільки живе в Україні заперечення, зроблене людині з мікрофоном, перш ніж його спростує людина зі слухавкою.
