Закулісні ігри на Банковій: чому Свириденко не пустили в «Нафтогаз» і до чого тут KSE
Нещодавнє неочікуване звільнення колишньої прем’єр-міністерки Юлії Свириденко запустило серію кулуарних маневрів у владних кабінетах. Аби врятувати ексчиновницю від публічного приниження та розрушити патовий клубок інтересів навколо Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», знадобилася класична кадрова комбінація за участю Тимофія Милованова.
Посол-«двобій» та битва за «Нафтогаз»
Після швидкої відставки Свириденко з посади прем'єр-міністра в Офісі Президента виникла гостра потреба зберегти обличчя колишній очільниці уряду та знайти для неї статусне місце.
Міф про посольство: інформація про можливе призначення Свириденко пані послом до США була лише штучно вкинутим у медіа приводом, який не мав під собою реального підґрунтя.
Амбіції щодо «Нафтогазу»: сама Свириденко не проти була очолити «Нафтогаз», і цю ідею підтримував Володимир Зеленський. Проте проти виступив Давид Арахамія (який категорично заперечував проти кандидатури як особисто, так і через її приналежність до команди Андрія Єрмака), а також чинний прем'єр Сергій Корецький, який прагне зберегти контроль над енергогігантом за своєю командою.
Ситуація зайшла в глухий кут, а конкурс на нового очільника «Нафтогазу» був заморожений (Корецький заявляв, що до запуску процесу повергнуться лише після опалювального сезону).
Роль Милованова та розблокування конкурсу
Вихід із паливної кризи знайшов Тимофій Милованов, працевлаштувавши Свириденко на посаду очільниці KSE Business School. Цей статусний маневр дав змогу формально «обнулити» питання її амбіцій щодо «Нафтогазу» та задовольнити всі зацікавлені сторони.
Показово, що вже в день призначення Свириденко до KSE питання проведення конкурсу на голову «Нафтогазу» було різко розблоковано. У політичних колах досі сперечаються: чи була ця ініціатива черговою спробою Милованова продемонструвати лояльність до влади, чи його просто попросили загасити гарячу кадрову пожежу.
