“Фламінго”: зброя перемоги чи діагноз старої системи?
Уявіть собі прес-реліз в ЗМІ: "Україна запустила у серійне виробництво крилату ракету власної розробки. Вартість одиниці - за різними оцінками від 300 тисяч до мільйона доларів. Що в рази дешевше пресловутого американського Tomahawk, який коштує від 2 до 4 мільйонів доларів, чи німецького Taurus - вартість якого близько 3 мільйонів. Таким чином Україна виробляє стратегічну зброю в рази дешевше, ніж провідні держави НАТО"!
Цей прес-реліз не вийшов і не вийде. Хоча б міг завдати Кремлю в рази більше болю, ніж сама ракета!
Чому? Давайте я вам поясню. Але для початку пригадаємо звідки взявся "Фламінго"?
Як компанія з кіноіндустрії отримала третину дронового бюджету України
Fire Point заснували у 2022 році. Засновники - Єгор Скалига, Ірина Терех і Денис Штілерман. Люди які прийшли в мілтех зі світу кіно, архітектури й гейм-дизайну.
Наприкінці 2024 компанія представила FP-1 - далекобійний дрон з дальністю до 1600 кілометрів. На той момент виробничі можливості компанії дозволяли випускати 30 одиниць FP-1 на місяць. Але до середини 2025 компанія вже випускала понад 100 FP-1 на день.
Зокрема завдяки чому, у 2024 році Fire Point отримала від держави 13,2 мільярда гривень - майже третину всього дронового бюджету Міноборони. Один підрядник. Без відкритого конкурсу, без публічного обґрунтування вибору, без верифікованих результатів бойового застосування.
На цьому досягнення компанії не припинились. У 2025 році компанія отримала понад мільярд доларів держзамовлень і залучила фінансування від Німеччини, Великої Британії та Нідерландів. Загальна оцінка компанії виросла до 2,5 мільярда доларів. EDGE Group з ОАЕ подала заявку на купівлю 30 відсотків акцій компанії за 760 мільйонів, але АМКУ заявку відхилив.
У тому ж 2025 році компанія почала піар-кампанію, і привернула, на мою думку, зайву увагу до себе. Зокрема стало відомо, що Денис Штілерман - головний конструктор і фактичний бенефіціар компанії, мав російське громадянство і його родина після початку повномасштабного вторгнення ще якийсь час продовжувала жити в Росії. Саме тому, пояснює Терех, він роками не фігурував публічно як власник.
Тим не менше в листопаді 2025 Скалига офіційно передав йому практично 100 відсотків акцій.
Mezha.ua написала прямо: "Хто вирішив віддати більшість грошей саме цій компанії? Це, певно, найзагадковіша частина історії."
Публічна кампанія як захисний хід
Широка публіка дізналася про "Фламінго" у серпні 2025, коли журналіст AP Єфрем Лукацький опублікував фотографію ракети на виробничому майданчику. Сама компанія пояснює появу інформації у відкритому доступі політичним рішенням: вона мала зміцнити позицію Зеленського на переговорах із Трампом, який повторював, що "у Зеленського немає карт". Карти з'явилися. "Туз пік" відтоді став символічним елементом на нашивках компанії.
Але був і другий контур, про який ніхто як завжди і гадки не мав. Ніхто не знав, що саме тоді НАБУ готувалося оприлюднити "плівки Міндіча" - матеріали операції "Мідас" про корупційну схему в енергетичному секторі. Хто потрапить під удар і кому доведеться відповідати, ніхто не знав точно. Тим більше ніхто не здогадувався, що розслідування зачепить і "Фламінго".
У серпні 2025 року НАБУ ініціювало розслідування діяльності компанії Fire Point. Слідство встановило факти маніпуляцій із вартістю комплектуючих та обсягами постачання дронів FP-1. Згідно з даними аудиту, станом на грудень 2024 року ціна за одиницю сягнула 58 тисяч доларів, що за регламентом мало стати підставою для перегляду умов контракту. Проте закупівлю провели без тендерних процедур, що призвело до ймовірних збитків бюджету у розмірі щонайменше 16,7 мільйона доларів.
Дуже показово, що розслідування НАБУ торкалось тільки дронів, і ніяк не чіпало питання ракети "Фламінго". У січні 2025-го НАБУ подало запит до Держфінмоніторингу щодо руху коштів Fire Point. Відповіді досі немає - вже 15 місяців.
У листопаді 2025 року, на тлі посиленого тиску, Fire Point сформувала наглядову раду, запросивши до неї ексдержсекретаря США Майкла Помпео, вочевидь, у ролі політичного "щита". Проте цей крок не заспокоїв міжнародних партнерів. У лютому 2026 Данія, що фінансувала будівництво заводу твердого ракетного палива для "Фламінго", заговорила про замороження проекту. Причиною стали сумніви щодо структури власності та технологічних стандартів компанії. Завод, запуск якого планували на 1 грудня 2025 року, так і не запрацював. Попри це, власникам Fire Point досі не висунуто жодних офіційних обвинувачень.
Вартість ракети могла стати зброєю
"Фламінго" коштує, за різними оцінками, від 300 тисяч до мільйона доларів за одиницю - точних даних у відкритому доступі немає, і це само по собі симптоматично. Навіть якщо брати верхню межу з повноцінною маржею монополіста - це в рази дешевше за Tomahawk або Taurus. Те що при цьому виробник заробляє на ракетах, і виправдано і зрозуміло, і правильно! Ні для кого не потребувало б виправдань, що людина яка вирішила стратегічне завдання для України отримує за це гроші. Саме так і має працювати оборонна промисловість.
Але цього не сталось! Всі дані про вартість української ракети засекречені!
Що за суттю є найбільш безглуздим з усього що супроводжує інформаційний шум навколо "Фламінго"!
Чому?
Поясняю.
Структура держзамовлення в РФ влаштована так, що в ціну продукції системно закладається корупційна складова обсягом 40-70%. Це підтверджується масивом даних із відкритих джерел та внутрішньою документацією, що стала публічною. Російський ВПК демонструє наднизьку економічну ефективність, оскільки монопольний контроль однієї структури над ціноутворенням дозволяє диктувати умови, вигідні лише кураторам галузі. Фактично, корупційна націнка є фундаментом усієї системи: її усунення позбавило б бенефіціарів головного стимулу для виконання оборонних замовлень.
Це не означає, що публікація ціни "Фламінго" зупинила б завод у Казані чи Єлабузі. Не зупинила б. Але є інший вимір цього питання - і він не менш важливий.
Коли російський бюджетний комітет бачить, що їхня ППО витрачає ракету за 2 мільйони доларів, щоб збити українську ракету за 300 тисяч - це створює внутрішній тиск, який важко ігнорувати навіть у закритій системі. Це не зброя прямої дії. Але це постійне нагадування про асиметрію, яку система не може пояснити своїм же бенефіціарам.
Є і третій вимір - західний. У США навіть секретні розробки на кшталт бомбардувальника B-21 Raider мають орієнтовну вартість за одиницю, доступну Конгресу і платникам податків. Це не наївність - це основа політичної стабільності програми. Конгрес голосує за фінансування тільки тоді, коли розуміє за що платить.
Прозорість доходів Fire Point могла б залучити не 760 мільйонів від арабів, яким АМКУ відмовив, а мільярди від глобальних інституційних фондів, які принципово уникають "мутної" бухгалтерії. Вони ховають прибутки, бо бояться внутрішнього аудиту та перевірок більше, ніж хочуть використати цю економічну перевагу. Це страх перед системою, де "занадто багато заробив на оборонці" досі звучить як вирок, а не як успіх.
Ви можете сказати, що ціна ракети це державна таємниця і ніхто так не робить? Нічого подібного!
Японія у 2024 році публічно підписала контракт на 400 ракет Tomahawk на загальну суму 1,7 мільярда доларів, і ціна за одиницю розрахована і показана. Будь-який японський платник податків знайде цю цифру за п'ять хвилин. Це усвідомлена політика держави, для якої прозорість оборонних витрат є частиною суспільного договору, а не загрозою безпеці.
Замість того, щоб використати ціну як зброю, Україна засекретила її за звичною схемою. Важливо розуміти: це не продуманий крок задля безпеки, а застарілий рефлекс держапарату. Ми бачимо логіку системи, яка звикла до "тіні", де непрозорість роками захищала приватні вигоди під виглядом державної таємниці. Ця модель була відтворена автоматично, попри її очевидну шкоду для національної стратегії.
Питання, що залишається без відповіді
Оборонний бюджет України кожен рік зростає. Це гроші платників податків, союзників і European Peace Facility. Механізм їх розподілу між підрядниками - непрозорий за замовчуванням і закритий законом. Держфінмоніторинг блокує запит НАБУ з січня 2025-го - вже 15 місяців без відповіді.
Fire Point - найбільш амбітний проект українського ВПК, і один з найбільш корисних. Але система розподіляє мільярди без конкурсу, без прозорого аудиту і без публічного обґрунтування вибору - і це породжує неминучі питання незалежно від того, наскільки хорошою є кінцева продукція. І поки ці питання без відповіді, вони підривають довіру до всього: і до "Фламінго", і до оборонної промисловості, і до союзників, які фінансують програму, не отримуючи звітності.
Україна створила зброю, яка здатна долетіти до Уралу, але виявилася безсилою перед власною бюрократичною тінню. Замість того, щоб зробити ціну "Фламінго" вироком для російських казнокрадів і доказом нашої ефективності для Заходу, ми обрали комфортну тишу. Україна могла б виграти битву бюджетів, показавши світу, що свобода - це ще й економічно вигідно. Але поки що ми лише довели, що навіть найсучасніша ракета не здатна пробити броню старих схем. На жаль, у війні на виснаження перемагає не той, хто має таємниці, а той, хто вміє рахувати кожен цент - і не боїться про це говорити.
