🛡️ Хрестовий похід Путіна: як Кремль перетворив війну в Україні на «православну реконкісту»
Коли Володимир Путін говорить про Україну, він мислить не категоріями геополітики чи міжнародного права. Він мислить мовою сакральної географії.
Щоби зрозуміти логіку цієї війни — і дивну дипломатію Кремля — потрібно визнати: російська влада давно не сприймає світ у політичних термінах. У їхньому уявленні світ поділений на «православні землі», «католицькі території» та «мусульманські зони». І будь-яке втручання у ці «церковні зони» сприймається не як дипломатія, а як святотатство.
Саме з цього архаїчного мислення виросла риторика про «священну війну за Київ» — православний хрестовий похід у версії XXI століття.
Київ як втрачене Єрусалим
Для Путіна і його оточення Київ — це не просто столиця, а втрачений Єрусалим, духовна колиска, яку треба повернути до «істинної віри». Ікони, молитви, священники на фронті — це не елементи декору. Це — догма.
При цьому Кремль ігнорує очевидний факт: Москва ніколи не була духовно тотожною Києву. Навпаки — в історії саме Москва підкорялася Києву, а не навпаки.
Історично Київська митрополія перебувала в юрисдикції Константинопольського патріархату і була уособленням духовної Русі. Москва з’явилася пізніше — як периферійне місто, що захопило митрополичу кафедру силою.
«Об’єднання» Москвою Русі — це узурпація
Російська історіографія стверджує, що Москва «об’єднала руські землі». Насправді ж вона підкорила їх через війну і церковне насильство. Константинополь, наляканий Османською імперією, мовчки допустив цю узурпацію — і це стало катастрофою для східного християнства.
Сьогодні Росія подає це викривлення як «історичну спадкоємність» і використовує його як підґрунтя для претензій на Україну, Молдову, Грузію та Балкани.
Але по суті це — сакральна імперська ідеологія, замаскована під «боротьбу за віру».
Чому Лавров відмовив Ватикану — і обрав Стамбул
🔸 Ватикан — це «чужа територія»
У 2022–2023 роках Ватикан пропонував себе як посередника для мирних переговорів між Росією та Україною. Незважаючи на заявлений нейтралітет Святого Престолу, Росія відмовилася. Причина була не дипломатичною, а релігійною:
«Католицизм — це чужа територія».
Для Москви участь католицьких структур у справах «православного світу» — це втручання ззовні. У світогляді Сергія Лаврова МЗС РФ і РПЦ — це єдиний фронт, який послідовно усуває будь-яку «духовну конкуренцію» з боку Ватикану.
🔸 Чому Туреччина — «можна»?
Парадоксально, але Туреччина — мусульманська держава — виявилася прийнятною. Чому?
Бо Стамбул — це історичний Константинополь, символічна православна столиця. У геополітичній уяві Кремля Царград (Стамбул) — це сакральний центр, у якому православні можуть вести обрядову дипломатію.
Отже, Лавров веде переговори в Стамбулі — але не в Римі.
Це не просто війна — це реставрація сакральної імперії
Росія веде не просто війну за території. Вона намагається реставрувати сакральну імперію, у якій Москва — Третій Рим, а Київ — її символічна давня столиця.
Це пояснює:
Чому Томос і автокефалія ПЦУ викликали такий гнів у Москві.
Чому Лавров проводить переговори лише в «правильних місцях», але не у Ватикані.
Чому війну супроводжують молитви, ікони та «десанти священників».
Кремль називає це «традиційними цінностями».
Але насправді — це релігійна одержимість, безумство, яке прикриває узурпацію, брехню і війну.
