🎰 Онлайн-казино, держава і довіра: чому легалізація азарту під час війни стає питанням суспільної безпеки
У будь-якій сучасній державі питання азартних ігор розглядається не лише як економічне, а насамперед як соціальне і моральне. Йдеться про потенційно вразливі групи громадян, про психологічну залежність, а також про контроль за походженням коштів, які потрапляють у гральну індустрію. В умовах війни — ці ризики зростають у рази.
Однак в Україні ситуація склалася інша. Після легалізації грального бізнесу у 2020 році держава відкрила ринок із мінімальним обсягом обмежень, і досі він фактично функціонує поза межами суспільної відповідальності.
На тлі повномасштабної війни, глибокого стресу в населення, зниження психологічної стійкості та погіршення фінансової безпеки, регуляторна бездіяльність у цій сфері має серйозні наслідки.
📌 Проблема не в самій індустрії — а в її повній дерегуляції
У більшості країн ЄС діють чіткі правила:
– максимальні ліміти ставок і програшів,
– інструменти моніторингу і блокування залежної поведінки,
– обов’язкова ідентифікація гравців,
– перевірка походження коштів,
– заборона на гру за чужі гроші,
– санкції проти операторів, які порушують правила.
В Україні цього не існує в практиці, попри те, що формально прописано у законодавстві.
Реклама казино — агресивна. Багато операторів використовують інфлюенсерів, телеграм-боти, псевдо-благодійність. Із боку регулятора відсутня системна протидія таким методам. Скарги громадян часто залишаються без розгляду.
📉 Головний ризик — використання чужих грошей
Одна з найбільш тривожних тенденцій — це випадки, коли гравці використовують не власні кошти:
– службові бюджети,
– благодійні внески,
– довірені інвестиції,
– навіть кредити, отримані від імені третіх осіб.
У розвинених країнах такі кейси вважаються ознаками шахрайства або недбалого нагляду з боку оператора, і компанії зобов'язані повернути кошти або виплачувати компенсацію. В Україні оператори не несуть жодної відповідальності, навіть якщо програні гроші були вкрадені.
💸 Податки — не аргумент
Часто прибічники легалізації посилаються на «значні податкові надходження». Однак у структурі доходів державного бюджету гральний бізнес становить незначну частку, а реальні вигоди часто компенсуються зростанням соціальних витрат на лікування залежностей, вирішення конфліктів, кримінальні провадження тощо.
Більше того, значна частина прибутку онлайн-казино виводиться в офшори. Оператори зареєстровані за кордоном або використовують складні схеми, що дозволяють мінімізувати оподаткування. Таким чином, держава не просто не отримує повноцінного доходу, вона ще й сприяє втраті національного ресурсу — фінансового та людського.
⚖️ Висновки
Держава має діяти не як спостерігач, а як активний гарант безпеки громадян. Особливо — в умовах війни, коли психологічна стабільність суспільства є частиною національної оборони.
На жаль, в Україні створено умови, за яких держава радше захищає інтереси грального бізнесу, ніж своїх громадян. Це породжує не лише фінансові втрати, а й відчуття беззахисності, недовіри до інституцій, і врешті-решт — руйнування соціального контракту.
Азартні ігри — це не про свободу вибору. Це про те, як держава визначає межу між особистою відповідальністю і публічним обов’язком захищати тих, хто уразливий.
