19 мільйонів на комфортні наручники: як "Енергоатом" готується до арештів за рахунок українських платників податків

Поки Україна рахує гроші на дрони й генератори, а люди збирають на бронежилети для фронту, НАЕК "Енергоатом" знайшов дуже специфічну статтю витрат: 19,3 мільйона гривень на страховку наглядової ради на випадок "раптово прийдуть з обшуком".

Так, ви все правильно зрозуміли. Державна компанія офіційно застрахувала своїх управлінців від арештів, застави та кримінальних переслідувань. За бюджетні гроші. В розпал війни.

І це не фантастика — це реальний договір з "СК Колоннейд Україна" на 390 мільйонів гривень страхового покриття.

Що конкретно купили за наші гроші?

Читаємо умови полісу — і розумієш, що хтось дуже серйозно готувався не до роботи, а до зустрічі з правоохоронцями:

• 💰 До 500 тисяч гривень — на оплату застави або запобіжних заходів (на випадок, коли СБУ постукає в двері)
• 💰 100 тисяч гривень — на "відновлення репутації" (бо коли тебе затримують за корупцію, найголовніше — піар-компанія)
• 💰 50 тисяч гривень — на психологічну допомогу (щоб легше переживати слідчу камеру)
• 💰 10 тисяч гривень — на заміну автомобіля (коли твій Land Cruiser тимчасово конфісковано)

Територія покриття: весь світ, окрім США та Канади.
Наче натяк: там із корупцією не торгуються, екстрадиція працює занадто добре.

D&O-страхування? Не, це щось інше

У цивілізованому світі Directors & Officers Insurance — це захист від управлінських помилок, позовів акціонерів, корпоративних ризиків. Коли людина приймає рішення в інтересах бізнесу, але воно може мати наслідки.

У нас це перетворили на полюс "уникни відповідальності в'язниці".

Бо ключовий момент простий: страхування не може покривати умисні злочини. Але адвокатів на етапі розслідування, заставу та "супутні витрати" — може.

І ось народжується маніпуляція:

Ми не страхуємо злочини (то було б незаконно), ми страхуємо "витрати на захист у разі звинувачень".

Тільки питання: якщо ти чесний управлінець державної компанії під час війни — навіщо тобі така страховка?

Тендер "для своїх"

На конкурс прийшла одна компанія. Сюрприз? Ні.

Щоб узяти участь, треба було надати аналогічні договори зі страхування топ-менеджменту держструктур за 2019-2024 роки.

Угадайте, хто такі договори має?
Правильно — тільки та сама "Колоннейд Україна", яка вже страхує "Укрпошту", "Укренерго", "Магістральні газопроводи" та інших.

Монополія з відкритим обличчям.
Кінцевий бенефіціар — канадець Вівіан Прем Ватса. Входить до групи Fairfax Financial Holdings.

З 2019 року ця компанія отримала держзамовлень на 57 мільйонів гривень.

Ідеальна схема: створюєш вузький фільтр під конкретного гравця, оголошуєш тендер "для галочки" — і вуаля, конкуренції немає, все законно.

Логіка абсурду

Давайте ще раз:

Держава платить, щоб державні чиновники могли захищатися від відповідальності, коли держава їх затримує за розкрадання державних коштів.

Це не корпоративне управління. Це страховка від справедливості за наш рахунок.

Питання, які нікому не цікаві

1. Чому держкомпанія взагалі витрачає гроші на таке під час війни?
   Де пріоритети? Де логіка?

2. Якщо наглядова рада так боїться арештів — може, варто перевірити, чому?
   Чесним людям такі поліси не потрібні.

3. Чому страхова сума — 390 мільйонів?
   Це ж не атомна станція вибухнула. Це відповідальність п'яти людей. Скільки там планується "інцидентів"?

4. Чому покриття worldwide, але без США/Канади?
   Бо там екстрадиція працює, а в Дубаї — ні?

Що це означає реально

Коли топ-менеджмент стратегічної державної компанії страхується від кримінальних переслідувань — це не захист від помилок, це підготовка до наслідків.

Коли в умовах російської агресії, коли кожна гривня має йти на оборону, енергетика, відновлення — хтось витрачає мільйони на "психологічну допомогу" для потенційних фігурантів — це цинізм межує зі зрадою.

Це не корпоративна культура.
Це культура безкарності.

Висновок

Цей договір — не про управління ризиками.
Це про впевненість у тому, що тебе спіймають, але ти зможеш відкрутитися.

І найстрашніше — це все абсолютно легально.
Бо закон не забороняє. Бо "так роблять у світі". Бо "корпоративні стандарти".

Але коли "світові стандарти" стають прикриттям для підготовки до кримінальних справ, а "корпоративна етика" — синонімом юридичного бункеру за держкошт — це вже не управління, це організований цинізм.

Такі кейси не потребують страховки.
Вони потребують перевірки НАЗК, ДБР, АМКУ — і, можливо, тих самих органів, від яких так старанно страхуються.

Бо якщо ти боїшся наручників ще до того, як щось зробив — може, варто не робити замість того, щоб страхуватися?

Анна Сорока, "Наші гроші" — дякую за розслідування.
Але питання залишається:
Хто саме в "Енергоатомі" вирішив, що страх перед СБУ — це нормальна частина посадових обов'язків?

🎤 P.S. ГОЛОВНЕ, ПРО ЩО МОВЧАТЬ:

Купуючи цю страховку, наглядова рада фактично зізналася:

❌ Вони ОЧІКУЮТЬ кримінального переслідування
❌ Вони ЗНАЮТЬ, що їхні дії можуть призвести до арештів
❌ Вони ГОТУЮТЬСЯ до зустрічі з правоохоронцями

🤔 Бо якщо ти чесний — навіщо тобі страховка від СБУ?

Це як купити вогнегасник для грошей, які ти ще не вкрав 💰🔥

Або адвоката на випадок вбивства, яке ще не скоїв ⚖️

Страховка від злочину = визнання наміру злочину

🚨 ПРОСТИМИ СЛОВАМИ:

Якби вони були чесними — цей поліс їм ніколи не знадобиться

Якщо вони купили цей поліс — значить, ЗНАЮТЬ, що знадобиться

А це вже не підозра. Це самовикриття за 19 мільйонів бюджетних коштів! 🎯