🧠 Перезавантаження ідолів: як Путін замінив Леніна в головах росіян
У квітні 2025 року "Левада-центр" опублікував чергове дослідження про те, кого росіяни вважають найвидатнішими постатями усіх часів і народів. Результати — невтішні, але закономірні: Путін вийшов у топ-3, майже наздогнавши Леніна, і лише трохи поступається Сталіну. Колись вождь революції був беззаперечним символом величі — тепер його замінив вождь телевізійної війни.
Це не просто соціологія. Це — діагноз.
📉 Ленін знижується. Путін зростає. Символічна рокіровка
У 1989 році 72% росіян називали Леніна найвидатнішою постаттю. У 2025-му — лише 28%. Натомість Путіна вперше включили в опитування лише у 2008 році — і з того часу він стабільно набирає вагу. У новітній версії пантеону «великих» він уже обігнав Гагаріна, Петра I і навіть Пушкіна.
Відбувається не просто перетасовка прізвищ. Відбувається перепрошивка колективної свідомості, де місце революційного лідера, що творив утопію, зайняв автократ, що торгує минулим.
🛠 Кремль як інженер пам’яті
У Росії знищено незалежну гуманітарну освіту, перетворено історію на квазірелігійний ритуал, а минуле — на ресурс легітимності. Немає потреби змінювати думки мільйонів: достатньо просто прибрати альтернативи.
Так Путін став не лише продовжувачем традиції, а й симулякром Леніна, в якому поєднано:
міф про творця «державності»;
культ ворогів (від Бандери до НАТО);
вічну війну за «справедливий устрій» (тепер — проти Заходу, а не буржуазії).
Пропаганда не тільки возвеличила Путіна — вона інфікувала саму ідею «великої людини», перетворивши її на телевізійний образ, викарбуваний із брехні та насильства.
📺 Три джерела і три складові російської пам’яті
Опитування Левада-центру демонструє: росіяни формують уявлення про видатність із трьох джерел:
Шкільна програма (радянська або адаптована);
Телебачення (як головний медіум культу);
Відсутність вибору (коли інших імен просто не знають або бояться назвати).
Пушкін тримається в топі лише тому, що є обов’язковим на ЗНО. Ньютон і Ейнштейн — випадкові залишки шкільної фізики. І жодного з тих, хто справді змінив хід історії за межами Росії — від Конфуція до Мандели — в уяві мас просто не існує.
🎭 Коли культ замінює пам’ять
Путін не просто замінив Леніна — він успадкував його функцію:
Бути об’єктом некритичної віри;
Виправдовувати жертви «заради великої мети»;
Бути вічним — у скріпах, підручниках, портретах.
Ленін мріяв про світову революцію. Путін вдає, що її завершує. Один вірив у класову боротьбу, інший — у вічну імперську оборону. Обидва стали архітекторами тиранії, яку суспільство приймає як "історичну неминучість".
❌ Пам’ять як злочин
У нормальному суспільстві пам’ять — це критичне осмислення. У Росії — це інструмент дресури.
Майже половина населення шанує Сталіна. Кожен третій — Путіна. А кількість тих, хто не зміг згадати жодної видатної постаті, наближається до 50%.
Це не амнезія. Це — викорінення історичного мислення.
📌 Висновок
Коли країна втрачає здатність називати видатними тих, хто дарував світлу ідею, а не страх — вона стає колонією минулого.
Коли в пантеоні героїв — лише тирани й вожді — це не про велич. Це про інтелектуальну капітуляцію.
Путін переміг не на виборах. Він переміг у головах. І поки Росія не знайде іншого імені для своєї «величі», вона буде лишатися в’язнем телевізора. Навіть коли телевізора вже не буде.
