🛑 СРСР як матриця тотальної корупції: минуле, що стало майбутнім

В умовах інституційної монополії партії, абсолютної деформації правозастосування та штучного придушення політичної конкуренції радянська номенклатура перетворилася на герметичну касту неформальних бенефіціарів держави. Вони не просто пережили формальний крах СРСР, а й консолідували свої позиції у новому форматі.

🔍 Приватизація? Ні, контрольована передача активів під наглядом спецслужб

Демонтаж формального соціалізму та перехід до квазіринкової економіки відбувався не в умовах вільної конкуренції, а під жорстким контролем КДБ, яке на той час уже мутувало у “нові структури”, але зберегло свою суть, функції та безперервність влади.

Усі без винятку пострадянські олігархи – це або прямі ставленики спецслужб, або спадкоємці великих партійних босів. Під прикриттям імітаційної лібералізації відбувалася капіталізація правлячої еліти, яка, контролюючи силові органи, фінансові потоки та державний апарат, перетворила владу на персоналізовану корпорацію.

⚠️ Що це означає сьогодні?
Те, що ми спостерігаємо в Росії та її колишніх колоніях (СРСР), – це не історична випадковість, а закономірне продовження партійної лінії. Корумпована вертикаль, вбудована в державний механізм ще за радянських часів, мутувала, але не зникла.

💡 Ми не просто живемо в пострадянській реальності – ми досі перебуваємо всередині структури, закладеної в СРСР.
Ті ж механізми, ті ж бенефіціари – змінилася лише форма.

Головне питання: скільки ще проіснує ця мутація і хто її зрештою розірве? 🤔