Алібі з пропелером: чому «патріоти грошей» проміняли асфальт на оборонні закупівлі
Мені якось написав бот у справі Пашинського. Аргумент був простий і, мабуть, здавався його авторам залізним: він же не собі ці гроші в кишеню поклав, він усе вклав у виробництво зброї. Тобто людина нічого не взяла собі, все віддала людям, бо інакше оборонну промисловість і не профінансуєш. Звучить майже зворушливо. Майже.
Цю формулу варто розібрати уважно, бо вона не одноразова. Вона з'являється щоразу, коли людина з гучною справою раптом опиняється поруч зі зброєю. І працює вона дуже точно. Питання "звідки гроші" вона непомітно підміняє питанням "а що ти зробив для фронту". Після такої підміни розмова зазвичай закінчується, бо сперечатися з дроном незручно: ти ніби одразу опиняєшся по той бік окопу.
Але давайте чесно. Великі гроші не мають батьківщини, у них є тільки дохідність. Капітал іде туди, де він заробить, і робить це не з любові до країни, а з любові до себе. У цьому немає нічого дивного, дивно інше: чому ми щоразу погоджуємося вважати це патріотизмом. Людина, яка зробила статок у цікавий спосіб, не понесе його в оборонку, якщо не бачитиме там прибутку. Тож коли такий статок раптом "служить фронту", правильне питання звучить не "чи допомагає він армії", а "хто платить і скільки на цьому заробляє". Саме з цим питанням варто подивитися на історію, яка зараз розгортається навколо Юрія Голіка.
Почнімо з того, звідки він прийшов. Юрій Голік був радником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Офіційної посади в програмі "Велике будівництво" він не мав, проте саме його називають куратором цієї програми в області. Тобто формально людина нічого не підписувала, а фактично тримала руку на дорожніх тендерах, де перемагали фірми, близькі до Валентина Резніченка. Журналісти й антикорупційні органи розслідували змову на цих тендерах, і справу вже передали до суду.
Найпромовистіший доказ цієї історії лежить у телефоні самого Голіка. Правоохоронці вилучили з нього переписку, і журналісти її опублікували. У ній радник губернатора радиться щодо тендерів з Денисом Островським, засновником будівельної компанії "Стройінвест". А "Стройінвест" за часів Резніченка якраз і забирав великі державні замовлення на Дніпропетровщині. Тобто людина, яка мала б стежити за чесністю конкурсу, обговорювала його з тим, хто цей конкурс вигравав.
Після скандалу 2024 року Голік виїхав до Австрії. Їхав він не як фігурант гучної історії, а як волонтер благодійного фонду "Пісні, народжені в АТО". Поїздку пояснював закупівлями для ЗСУ і наголошував, що кордон перетинав і раніше. Зверніть увагу на цю деталь, бо вона ще повернеться: вже тоді армія стала поясненням, яке закриває незручні питання.
А тепер найцікавіше. Як дорожній куратор опинився в дронах? Сам Голік про це розповідає охоче. Останні великі інтерв'ю він дав про те, що разом із командою інженерів налагодив виробництво безпілотників. Публічно він тепер тримається на двох темах: дороги команди Резніченка і дрони. І тут варто подивитися, що стоїть за цим "налагодив".
Безпілотники Sting офіційно робить спільнота "Дикі шершні". Фонд зареєстрували 2023-го, і серед його засновників головний редактор "Бізнес.Цензор" Юрій Віннічук. У квітні 2024-го фонд переріс у ТОВ "Українські машини", і керівником товариства став той самий Віннічук. Саме ця фірма виграє державні тендери на Sting. А Голік, за публікаціями, займається модернізацією цих безпілотників, але виробником не значиться.
Отже, маємо дуже зручну конструкцію. Публічна роль у Голіка є, він розповідає про виробництво, викладає фото безпілотників "своєї" команди і поїздки. А юридичної присутності немає: договори підписує не він, тендери виграє не він, відповідальність за поставки несе не він. Слава патріота дістається йому, а документи лежать на інших. Таку модель уже бачили в "Великому будівництві", де радник без посади впливав на конкурси, в яких формально не брав участі.
Тепер подивімося, хто ці дрони купує, бо саме тут видно, навіщо все це. У липні "Українські машини" отримали замовлення від управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації: поставку Sting R4 з цифровою тепловізійною камерою на 4,4 млн грн. У лютому військова частина на Львівщині заплатила 2,3 млн грн за 24 дрони. Влітку Національна поліція на Сумщині замовила постачання Sting майже на 3 млн грн.
Придивіться до цього списку замовників. Обласна державна адміністрація, поліція, бюджетні кабінети. Це той самий світ, у якому Голік почувається як удома ще з часів доріг. Він знає, як там ухвалюють рішення, хто ці рішення готує і хто їх підписує. Тобто товар змінився, а покупець лишився той самий. Колись бюджет купував асфальт, тепер купує безпілотники, і продавці знову з того самого кола.
Може, хтось скаже, що дорожня історія закінчилася і людина просто змінила сферу? Але будівельна каса нікуди не зникла. "Стройінвест" Островського і далі забирає підряди. А у вересні 2026-го "Київзеленбуд" без жодної конкуренції віддав ремонт парку біля Будинку культури ДВРЗ компанії, яку розслідувачі ставлять в орбіту Голіка. Сума договору 88,56 млн грн.
Що саме купують за ці гроші? Роботи розписані до кінця 2027-го: доріжки, майданчики, полив, свердловина, відеоспостереження. І окремим рядком сухий фонтан за 10,72 млн грн. Цього року з місцевого бюджету на парк підуть 14,4 млн грн, а у 2027-му ще 74,16 млн грн. А якщо подивитися ширше, то, за підрахунками розслідувачів, із 2016-го фірми цього кола зібрали державних замовлень приблизно на 11,9 млрд грн. Справа про змову на тендерах уже в суді, а бюджет тим часом тече тим самим руслом.
Є в цій історії ще одне сусідство, яке краще за будь-який коментар. Голік має частку в "Креативному штаті Сенатор", що входить до мережі Creative States. Один з офісів мережі розташований у бізнес-центрі "Сенатор", який належить Олександру Спектору. Сам Спектор до квітня 2024-го був співвласником "Креативного штату Сенатор". Саме в просторах Creative States Голік і давав свої великі інтерв'ю про виробництво дронів.
А в червні 2026-го СБУ проводила обшуки у Спектора. Слідство підозрює, що через підконтрольні фірми він допомагав Віктору Медведчуку обходити санкції й виводити кошти. І це коло замикається ще з одного боку. Островський заснував в Австрії компанію ODM BAU & Investitions. Її справи веде адвокат Сергій Бахарєв, який працює також у Deverte Holding GmbH. А ця компанія стоїть серед засновників ТОВ "К.А.Н." з групи Спектора. Тобто історія про патріотичні дрони розповідається в стінах, пов'язаних із людиною, яку підозрюють у роботі на Медведчука.
Тепер найголовніше питання: чому саме дрони? Чому не агробізнес, не нерухомість, не логістика? Відповідь дуже проста, якщо дивитися на гроші, а не на гасла. Цей механізм я називаю економікою збитків: держава знімає ризик із приватного капіталу і перекладає його на платника податків, а прибуток лишається приватним. Війна в цій системі найзручніша стаття витрат, бо її вартість неможливо перевірити.
Оборонна закупівля дає патріотові грошей усе, про що звичайний бізнес може лише мріяти. По-перше, покупцем є держава, а держава платить завжди, навіть коли все інше зупиняється. По-друге, терміновість війни виправдовує закупівлю без конкуренції: фронт не може чекати, тож питання "чому саме ця фірма" здається майже блюзнірським. По-третє, собівартість безпілотника ніхто ззовні не перевірить, бо будь-яку цифру легко сховати за секретністю. І нарешті, найцінніше: образ "людини, яка робить дрони для фронту" сам відбиває всі незручні питання про старі гроші. Спитай його про переписку щодо тендерів, і почуєш про інженерів, тепловізори і хлопців на позиціях.
Тобто йдеться зовсім не про вкладення в оборону. Йдеться про перенесення того самого бізнесу на ринок, де контролю ще менше, а моральний щит міцніший. Дорога може тріснути, її можна обміряти, її можна сфотографувати і порівняти з кошторисом. А дрон полетів і не повернувся, і жоден аудитор не скаже, чи справді він коштував стільки, скільки за нього заплатили. Саме тому патріоти грошей так полюбили безпілотники. Не через те, що вони зараз потрібні Україні, хоча вони справді потрібні. А через те, що вони вигідні і що в цих людей є ті самі кабінети, які все купують.
Голік і далі веде свої сторінки в соцмережах. Він ставить дороги команди Резніченка за взірець іншим областям і не згадує, що його колишній начальник під слідством. Поруч викладає фото безпілотників і своїх поїздок. На питання про переписку з телефона, яку правоохоронці вилучили ще у справі "Великого будівництва", він публічно так і не відповів. І, схоже, вже й не мусить.
Бо тепер за нього відповідає дрон. Сухий фонтан за 10,72 млн грн і Sting для поліції на Сумщині оплачені з того самого бюджету і тими самими людьми, які роками ділили дороги на Дніпропетровщині. Справа про змову в суді, гроші й далі течуть знайомим руслом. От тільки фонтан так і лишиться фонтаном, а дрон уже перетворив свого "модернізатора" на патріота.
