Прихована математика правосуддя. Чому угода Пашинського зі слідством стала збитковою для держави

Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з колишнім виконувачем обов'язків глави Адміністрації Президента, за якою 1 млрд 100 млн гривень мають піти до державного бюджету та на потреби Сил оборони, пише Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Прізвища прокурори за звичкою не назвали, але Центр протидії корупції озвучив те, що й так читалося з першого рядка: йдеться про Сергія Пашинського. Народний депутат чотирьох скликань від "Батьківщини" і "Народного фронту", колишній голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, а нині голова Національної асоціації оборонної промисловості, з березня по червень 2014 року він тимчасово керував Адміністрацією Президента. Саме ці чотири місяці і стали предметом угоди.

Що ж саме визнав Пашинський? За даними САП, у березні-червні 2014 року він використав службове становище, щоб заволодіти арештованими нафтопродуктами, і це спричинило тяжкі наслідки: держава втратила понад 817 млн гривень. Окремо йому інкримінували участь у злочинній організації. Вину він визнав повністю, за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем) і ч. 1 ст. 255 (участь у злочинній організації), а також погодився дати слідству викривальні свідчення проти інших учасників.

Щоб зрозуміти масштаб, варто нагадати, про яку саме нафту йдеться. У 2014 році суд наклав арешт на 97 тисяч тонн нафтопродуктів групи "Східно-Європейська паливно-енергетична компанія" Сергія Курченка, молодого олігарха з оточення Віктора Януковича, який згодом утік до Росії. Пальне ввезли з порушенням законодавства, воно підлягало націоналізації і мало піти на потреби армії, яка саме тоді вперше за незалежність зустрілася з війною. Але, за даними СБУ, Міністерство оборони отримало лише 1,6% так званих "нафтопродуктів Курченка". Решту пального армії продали, закупивши його в тієї ж групи компаній, яка, своєю чергою, брала товар у Росії та Білорусі. А свою групу компаній фігуранти забезпечували такою ж номенклатурою вдвічі дешевше, ніж постачали Збройним силам. Уявіть собі цю картину: країна, в якої щойно забрали Крим, купує пальне для власних солдатів удвічі дорожче, ніж його отримують ті, хто цим пальним розпоряджається.

Цікаво, що цифра збитків у цій справі за два роки помітно схудла. У лютому 2024 року, коли Національне антикорупційне бюро, САП і СБУ оголошували підозри, йшлося про 967 млн гривень збитків за 2014-2018 роки. В обвинуваченні залишилося 817 млн, і лише за березень-червень 2014-го. Так само змінилася і кваліфікація: у первинній підозрі фігурувала ч. 5 ст. 191, тобто привласнення майна в особливо великих розмірах, а до суду справа дійшла вже як "зловживання службовим становищем". Привласнення, отже, перетворилося на зловживання, і різниця тут зовсім не стилістична.

Тепер про гроші, якими Пашинський розплачується за визнання. Найбільша частина, 600 млн гривень, піде до загального фонду державного бюджету як відшкодування збитків, встановлених під час судового розгляду. Платити він буде не одразу, а поетапно, протягом двох з половиною років від дня, коли вирок набере чинності. Ще 400 млн гривень мають надійти фонду "Повернись живим": або грошима, або озброєнням на ту ж суму за погодженим із фондом переліком, яке треба доставити на баланс фонду чи безпосередньо військовим частинам упродовж 6 місяців. Ще 100 млн гривень отримає благодійний фонд "Спільнота Стерненка" на закупівлю зброї для Сил оборони, і тут строк найкоротший: 30 днів. Окремо суд призначив основне покарання, штраф у 850 тисяч гривень, і додаткове: ще 17 тисяч гривень штрафу та заборону обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування протягом одного року.

Отже, людина, яка визнала участь у злочинній організації та зловживання, що коштувало державі понад 817 млн гривень, як основне покарання отримала штраф у 850 тисяч. За сьогоднішнім курсом це близько $18,9 тисячі. Додатковий штраф у 17 тисяч гривень потягне приблизно на $378, тобто на пристойну вечерю в київському ресторані. Річна заборона на держпосади для людини, яка в держпосадах уже сім років не значиться, виглядає скоріше як формальність.

Конфіскації майна не буде взагалі. Пояснення в САП юридично бездоганне: конфіскацію як додаткове покарання за ст. 255 запровадили законом лише в червні 2020 року, тобто вже після того, як злочин було вчинено, а закон, що посилює відповідальність, зворотної сили не має. З цим не посперечаєшся. Але саме тому варто подивитися, як у цій справі спрацював час.

А час спрацював чудово, щоправда не на державу. У березні-червні 2014 року офіційний курс гуляв між 10 і 12 гривнями за долар, отже 817 млн гривень збитків тоді означали приблизно $70-80 млн. Сьогодні Національний банк встановив курс 44,97 гривні за долар. За ним уся сума угоди, 1,1 млрд гривень, дорівнює приблизно $24,5 млн. Та частина, що повертається саме державі як відшкодування, 600 млн гривень, це близько $13,3 млн, і вона менша за визнані збитки навіть у номінальних гривнях. Різниця між тим, що держава втратила в доларах 2014 року, і тим, що отримає в доларах 2026-го, становить близько $50 млн. У гривнях, щоправда, усе зійшлося, і навіть із запасом. А якщо врахувати, що 600 млн виплачуватимуться частинами ще два з половиною роки, без жодної згадки про індексацію, і згадати прогноз економіста Сергія Фурси про 50 гривень за долар наприкінці 2027-го, то останні транші важитимуть ще менше.

І тут варто придивитися до строків, бо угода, як завжди, цікава, навіть більше. Благодійні фонди отримають свої гроші швидко: 100 млн гривень "Спільноті Стерненка" мають надійти за 30 днів, 400 млн "Повернись живим" за 6 місяців. Держава ж свої 600 млн чекатиме два з половиною роки, частинами і без індексації. Отже, фонди отримують гроші майже за нинішнім курсом, а весь валютний ризик угода залишила бюджету. Той самий ризик, що вже з'їв дві третини доларової вартості збитків, і далі працюватиме проти держави. Потерпілою в цій справі є саме держава, але в черзі за грошима вона стоїть останньою. Чудова демонстрація того, де і як антикор насправді бачить нашу державу.

Чи так це влаштовано всюди? Зовсім ні. Навіть в українському Цивільному кодексі звичайний боржник, який прострочив гроші, за ст. 625 сплачує борг з урахуванням індексу інфляції плюс 3% річних. Тобто пересічний громадянин, який на рік затримав платіж за договором, відповідає за знецінення гривні, а учасник злочинної організації, який затримав розрахунок з державою на 12 років, не відповідає. У Великій Британії Закон про доходи від злочинів 2002 року прямо вимагає, щоб вартість отриманого злочинним шляхом майна рахувалася на момент рішення суду з поправкою на зміну вартості грошей, і суд бере більшу з двох сум: тодішню вартість з індексацією або те, у що це майно перетворилося сьогодні. У США на відшкодування потерпілим понад $2,5 тисячі нараховуються відсотки, якщо засуджений не сплатив усе протягом 15 днів після вироку. Логіка всюди одна: злочинець не може заробити на тому, що правосуддя працювало повільно. В Україні ж дванадцять років очікування фактично стали для засудженого дисконтом.

Окремо варто розібратися, звідки в угоді про визнання винуватості взагалі взялися благодійні фонди. Стаття 472 Кримінального процесуального кодексу чітко перелічує, що має містити така угода. Це формулювання обвинувачення, беззастережне визнання вини, обов'язки щодо співпраці у викритті інших злочинів, умови відшкодування збитків, погоджене покарання, а також наслідки укладення і невиконання угоди. Перерахувань приватним фондам у цьому переліку немає. Тому їх оформлюють як "добровільне" зобов'язання обвинуваченого, а суд перевіряє їх через рамку "інтересів суспільства". Проблема в тому, що визначення цього поняття в законі немає, і його зміст фактично творить судова практика. Отже, механізм, через який лише у 2025 році за угодами на потреби армії пішло понад 321 млн гривень, створили прокурори й суд, а не парламент.

Формально примусу тут немає: угоду ініціювала сторона захисту. Але тоді виникає просте питання, на яке ні НАБУ, ні САП, ні ВАКС публічно не відповідають. Хто і за якими критеріями обирає, який саме фонд отримає гроші? Чому не державний канал, якщо в Міністерства оборони є власна система закупівель? Якщо відповідь звучить як "фонди працюють швидше і чесніше", то це визнання, що державні закупівлі для армії повільні або корупційні. Тоді це варто сказати вголос, а не ховати в умовах вироку.

До самих фондів претензій немає. І "Повернись живим", і "Спільнота Стерненка" публічно заявляють, що не утримують з армійських грошей адміністративних витрат. Непрозоре місце в іншому. 400 млн гривень Пашинський може не перерахувати грошима, а "забезпечити постачання озброєння за узгодженим переліком цієї ж вартості". Хто оцінюватиме цю вартість? Хто буде постачальником? Хто перевірить, що ціна ринкова? Нагадаю, Пашинський очолює Національну асоціацію оборонної промисловості. Угода не виключає, що вирок буде виконано поставкою від близьких до нього виробників за їхньою ж ціною. Про будь-який контроль такої оцінки ні САП, ні суд не повідомили.

Для порівняння варто згадати й іншого фігуранта цієї ж справи. 5 вересня 2025 року ВАКС затвердив угоду з ним: 8 років позбавлення волі, від відбування яких його звільнили з випробувальним строком на 3 роки, також без конфіскації. Він перерахував 40 млн гривень Силам оборони і зобов'язаний сплатити до бюджету ще 110 млн протягом трьох років. Разом це 150 млн гривень, або близько $3,3 млн за сьогоднішнім курсом. Виходить цікава арифметика: рядовий учасник схеми отримав бодай умовний строк, а колишній глава Адміністрації Президента як основне покарання отримав штраф.

Нагадаю хронологію. Підозри учасникам злочинної організації вручили 12 лютого 2024 року, тоді ж у Пашинського пройшли обшуки. 26 лютого ВАКС відправив його під варту, але вже наступного дня він вийшов із СІЗО під заставу понад 272 млн гривень. Його бізнес-партнерові Сергію Тищенку суд визначив заставу в 363 млн. Вирок Пашинському ухвалила суддя ВАКС Оксана Гуцал, яку президент Володимир Зеленський призначив на посаду 21 серпня 2026 року, а до того вона працювала в Оріхівському районному суді Запорізької області. Якщо Пашинський не виконає умов угоди, САП обіцяє звернутися до суду з клопотанням скасувати вирок і розглянути справу в загальному порядку.

Ніхто не заперечує, що гроші для "Повернись живим" і "Спільноти Стерненка" перетворяться на реальну зброю для фронту, і це добре. Питання в іншому: який сигнал отримує кожен, хто сьогодні розпоряджається державним майном? Сигнал простий. Візьміть зараз, у твердій валюті. Почекайте десять-дванадцять років, поки гривня зробить свою справу. Потім визнайте вину, поверніть номінал частинами і пожертвуйте на армію, щоб замість засудженого учасника злочинної організації виглядати донором відомих військових фондів. По суті, це не вирок, а рекламний буклет корупційної оборудки з гарантованою дохідністю.

З нами ви завжди в прибутку.