Чому державна влада не думає про проблеми народу?

Якщо проаналізувати діяльність українських президентів, та зокрема української влади то можна переконатися, що з кожними виборами ми обираємо собі ще більш цинічних та жадібних "слуг" та "гарантів".

При чому вже не скільки обираємо, скільки не заважаємо їм самим вирішувати кому з оточення які обіймати посади. Про що красномовно свідчать результати останніх місцевих партійних виборів. Коли олігархічна верхівка України заборонила громадам обирати своїх місцевих представників, дозволивши їм проголосувати за партії якими вони керують. І що зробила громада?

2/3 українців розуміючи, що вже ні на що не впливають в цій державі, замість того щоб виходити на проти свавілля влади і вимагати відміни антинародного, антидемократичного закону вирішили просто не ходити на вибори!

Це якось завадило владі цим скористатися і переділити залишки України між собою? - Ні!

Це якось змінило стан громадян? - Так!

ЗМІ фіксують зростання бідності, тарифів та ще катастрофічно великого розриву між тим чого б повинна була отримати від влади громада, і що насправді ця "наша" влада робить.

При чому, не дивлячись на те, що люди вже не перший рік де інколи економлять навіть на їжі, вони все ще (не виходячи з патерну "хомо советікус) не перестають переконувати себе, що "держава про них думає". Вірять, що "треба ще трохи потерпіти", і все стане добре.

Людоньки, милі, НІ!

На сьогодні ніхто з тих, кого ви ніби обрали, навіть не зрозуміє вас, а не те що не намагатиметься допомогти.

Ви можете стояти навколішки під будь-якими дверима, звертатися до будь-якого начальства з проханнями, наголошуючи на бідність і невлаштованість населення - і він вас не почує!

Не почує, тому що не зрозуміє.

Йому взагалі на зрозуміло, про що люди говорять коли розповідають йому про свій біль. Бо "біль простих людей" і "біль представника влади" - це абсолютно різні речі.

Український чиновник навіть умовно середнього рівня - це доларовий мільйонер, який швидше за все, належить до верхівки "по праву народження".

Як і чому його повинні хвилювати проблеми людей, які "економлять на їжі"?

Що може їм відповісти людина яка слово економія не розуміє в принципі?

До того ж які проблеми ця "економія на їжі" незнайомої та не з близького оточення може створити особисто для нього?

Профіти? Бенефіти? - Ніяких.

То чому ж він повинен витрачати свій час на те, що не принесе ніякого прибутку?

Що ж хвилює представників українських начальницьких каст "правлячих сімей"?

Безперебійна робота корупційних схем, які він контролює і які гарантують йому стабільні надходження у власну кишеню? - Так, хвилює! Дуже хвилює!

Економія людей на їжі якось загрожує безперебійній роботі всього це справи? - Ні.

Чи може владу турбує лояльність беззубої та безхребетної громади, яка буде у всьому собі відмовляти заради "щасливого майбутнього"? - Ні. до того ж в нього є своя "громада на прикормі" яка завжди і "голос подасть" і на мітинг вийде, коли хазяїн накаже. 

Владу значно більше цікавить лояльність силовиків і своєї власної охорони!

А який зв'язок між лояльністю охорони і бідністю людей?

Зворотній.

Чим менше грошей у людей, тим багатіший чиновник і тим більше оклад в охоронця, який стає ще більш вмотивованим і ще більше цінує своє місце роботи.

Таким чином, мотивація людей, які говорять, що вони економлять на їжі, але при цьому задоволені тим, що "держава про них думає" - безглузда.

Як і абсолютною безглуздістю є ігнорування політичного життя країни!

Бідність та злидні як раз наслідок політичної та громадської безграмотності та інертності суспільства. Нехтування своїми обовязками, а до них входить зокрема запобігати проявам корупції та припиняти злочинне недбальство, покірність долі, призвела до тих наслідків які ми маємо сьогодні. 

Тільки коли у владних кабінетах замість доларових мільйонерів зявляться представники громади які добре розуміються на її проблемах - тільки тоді влада отримає можливість зрозуміти проблеми суспільства і розпочати якось на них реагувати.