Економіка війни: як Путін перетворює Росію на банкрута

Аналіз федерального бюджету РФ на 2026-2028 роки показує системну трансформацію російської економіки у воєнно-феодальну модель з катастrofічними наслідками

Володимир Путін щойно підписав федеральний бюджет Росії на 2026-2028 роки — документ, який розкриває справжню стратегію Кремля на найближче майбутнє. Цифри промовляють красномовніше за будь-які заяви офіційної пропаганди: Росія остаточно перетворюється на мілітаризовану економіку з передбачуваним колапсом соціальної сфери та наростаючим борговим тягарем.

Від балансу до мілітаризації: що змінилося за три роки

У 2023 році Росія ще зберігала видимість збалансованої економіки. Загальний бюджет становив $323 млрд, з яких на оборону виділяли $68 млрд — рівно стільки ж, скільки на соціальну політику (пенсії, допомоги, дитячі виплати). Освіта та медицина отримували по $13 млрд кожна. Це була економіка, яка принаймні формально намагалася зберігати баланс між військовими та цивільними потребами.

Бюджет-2026 демонструє радикальний розрив із цією моделлю. Загальні витрати зросли до $441 млрд, але структура видатків зазнала драматичної трансформації:

• Війна: $129,3 млрд — майже вдвічі більше, ніж соціальна політика
• Соціальна політика: $75 млрд
• Освіта: $19,5 млрд
• Охорона здоров'я: $16,7 млрд
• Обслуговування держборгу: $39 млрд

Темп зростання оборонних витрат становить 90% за три роки. Освіта й медицина отримали символічний приріст до $36,2 млрд разом, але при累ulative інфляції понад 50% це означає реальне скорочення фінансування.

Ключова метрика: куди пішло зростання бюджету

Найбільш показовий індикатор — частка соціально орієнтованих витрат у загальному бюджеті. Сукупне фінансування освіти, охорони здоров'я та соціальної політики (все, що стосується добробуту населення) впало з 47,7% до 40,4% від загального бюджету.

Це при тому, що сам бюджет виріс на $118 млрд. Простими словами: весь приріст бюджету повністю поглинутий оборонними витратами та обслуговуванням боргу. Жодної копійки з додаткових $118 млрд не пішло на поліпшення життя росіян.

Боргова пастка: плата за санкції

Окрема катастрофа — вибухове зростання витрат на обслуговування держборгу. У 2023 році вони становили $15 млрд, у 2026-му сягнуть $39 млрд — зростання на 260%. До 2028 року ця стаття досягне $49 млрд, з'їдаючи майже 10% всього бюджету.

Це не інвестиції в економіку — це виплата процентів за кредити, взяті під тиском санкцій та необхідності фінансувати війну. Російська держава потрапила в класичну боргову спіраль: позичає під високі відсотки, щоб фінансувати війну, яка руйнує економіку, через що змушена позичати ще більше.

Горизонт планування: війна як стратегія

На трирічний плановий період оборонні витрати стабілізуються на рівні $129-136 млрд щороку з фіксованою часткою 29-30% бюджету. Це ключовий сигнал: Кремль розраховує на тривалу конфронтацію та закріплює оборону як системний пріоритет на роки вперед.

Соціальна політика залишиться на поточному рівні — у номінальному вираженні близько $70-75 млрд, але в реальному вираженні продовжуватиме стискатися через інфляцію. Освіта й медицина отримають символічні індексації, які не компенсують навіть офіційне подорожчання життя.

ВПК як чорна діра: куди насправді йдуть гроші

Оборонна таємниця перетворює військовий бюджет на ідеальний інструмент для приховування фінансових потоків. Коли $130 млрд щороку йдуть на "оборону", реально неможливо перевірити, скільки з них витрачається на танки та ракети, а скільки — на палаці, яхти та офшорні рахунки.

Стан облоги ("країна в кільці ворогів") стає не наслідком зовнішньої загрози, а свідомо вибудуваною ідеологічною конструкцією. Вона дозволяє виправдати:

• Репресії: "зрадники допомагають ворогу"
• Економічну деградацію: "тимчасові труднощі через санкції"
• Відсутність перспектив: "зараз не час для реформ, спочатку треба перемогти"

Фундаментальна вразливість моделі

Путінський бюджет демонструє класичну спіраль мілітаристського виснаження:

1. Більше витрат на війну → менше на розвиток економіки
2. Економіка слабшає → потрібно більше запозичень
3. Борговий тягар зростає → ще менше на інвестиції
4. Соціальна напруга → більше репресій → додаткові витрати на силові структури

Критична різниця між інвестиціями та спалюванням капіталу:

Інвестиції в інфраструктуру → вища продуктивність → більші податкові надходження
Інвестиції в освіту → кваліфікована робоча сила → технологічний розвиток
Інвестиції у ВПК під час програшної війни → згорілі танки біля Авдіївки → нульова віддача

Коли ви витрачаєте 30% бюджету на виробництво речей, які негайно знищуються на фронті, ви не створюєте нічого, що генеруватиме майбутні доходи. Це буквально спалювання національного багатства.

Історичні паралелі: СРСР і Третій Райх

Модель, яку вибудовує Кремль, має чіткі історичні аналоги. СРСР у 1980-х витрачав понад 20% ВВП на військові потреби, що стало однією з причин колапсу системи. Нацистська Німеччина 1943-1945 років також максимізувала військове виробництво, поки не вичерпала людські та економічні ресурси.

Обидві системи трималися на комбінації ідеологічного ентузіазму та жорстоких репресій. Обидві впали, коли економічна база виявилася неспроможною підтримувати військову машину.

Реальна картина: понад 40% на війну

Офіційні 30% бюджету на оборону — лише верхівка айсберга. Якщо додати витрати на силові структури (ФСБ, Росгвардія, ФСВНГ), секретні статті, замасковані військові програми в цивільних міністерствах та обслуговування боргу, взятого на фінансування війни, реальна частка мілітаризованих витрат уже зараз перевищує 40% і продовжить зростати.

До 2028 року можна очікувати ситуації, коли 60-70% бюджету йтиме на війну та виплату боргів за війну. Що залишиться на освіту, медицину, інфраструктуру? Крихти, які танутимуть через інфляцію, розганяну тією самою мілітаризацією.

Парадокс асиметрії: чому Україна може витримати довше

Найбільша іронія ситуації полягає в асиметрії фінансового тягаря. Україна, отримуючи західну військову та фінансову допомогу, не несе повного тягаря самостійного фінансування ВПК. Натомість Росія спалює власні економічні ресурси, намагаючись військовою силою компенсувати стратегічні прорахунки.

Чим довше триватиме війна, тим швидше вичерпуватиметься російська економічна база. Путін намагається "компенсувати" військові невдачі накачуванням ВПК грошима, але це не компенсація — це прискорення неминучого колапсу.

Висновок: вибір зроблено

Російська держава зробила чіткий вибір: максимізація оборонних витрат при мінімізації соціальних зобов'язань у реальному вираженні. Зростаючі витрати на обслуговування боргу обмежують будь-які інвестиції в розвиток економіки.

Сукупний ефект — економіка остаточно переводиться на режим довгострокового конфлікту, що історично означає уповільнення зростання та поступове зниження якості життя при номінальному дотриманні державних зобов'язань перед населенням.

Бюджет-2026 — це не фінансовий план розвитку. Це стратегія керованого занепаду, де війна стає не засобом досягнення цілей, а самою метою, яка виправдовує існування системи. Питання лише в тому, скільки часу піде на вичерпання ресурсів, і якою ціною для російського суспільства це обернеться.