США стали адвокатами Москви? Аналіз "мирного плану" Трампа

Агентство Reuters оприлюднило інформацію, яка має стати скандалом планетарного масштабу, але з незрозумілих причин не викликає належного обурення світової спільноти. 28-пунктний "мирний план" для України, який адміністрація Трампа намагалася нав'язати Києву, базувався на документі російського походження. Не "враховував російські позиції" — саме базувався на документі, підготовленому Москвою.

Це не припущення журналістів. Це підтверджена інформація з трьох незалежних джерел, знайомих із процесом. Російський документ було передано американським високопосадовцям у жовтні 2025 року, після зустрічі Трампа та Зеленського у Вашингтоні. І саме цей документ став основою для того, що США назвали "своїм" планом врегулювання війни.

Держсекретар знав. І все одно запропонував

Найбільш скандальна деталь: державний секретар США Марко Рубіо та інші високопосадовці заздалегідь знали, що Україна відкине цей план. Вони бачили документ. Вони розуміли, що він містить позиції Москви, які Київ уже неодноразово відкидав. І що вони зробили? Правильно — взяли його за основу та запропонували Україні.

Читайте це речення ще раз: американські чиновники свідомо взяли документ, підготовлений агресором, знаючи, що жертва агресії його відкине, і все одно запропонували його як "американський план". Це не дипломатія. Це не посередництво. Це відверте лобіювання інтересів однієї зі сторін конфлікту — причому сторони, яка здійснює неспровоковану агресію.

Генеалогія катастрофи

План народжувався у приватних апартаментах у Майамі, на зустрічі зятя Трампа Джареда Кушнера, спецпосланника Стіва Віткоффа та російського спецпосланника Кирила Дмитрієва. Bloomberg оприлюднив розшифровки розмов цих персонажів — документ існував уже 14 жовтня та надалі "допрацьовувався".

Коли Reuters звернулося до Білого дому з питанням, чому американський мирний план базується на ідеях Кремля, офіційної відповіді не надійшло. Єдине, що спромоглися — посилання на загальні слова Трампа про "успіх переговорів".

Позиція неприхованого адвокатства

Що містив цей "план"? Класичний набір російських вимог:

• Визнання окупованих територій (Крим, Донецька, Луганська області) "де-факто російськими"
• Закріплення в Конституції України відмови від членства в НАТО
• Скорочення ЗСУ до 600 тисяч осіб
• Реінтеграція Росії у світову економіку

Іншими словами, агресор має отримати все, що хотів військовим шляхом, плюс легітимізацію своїх дій та зняття санкцій. А жертва агресії має погодитися на капітуляцію та конституційно гарантувати свою безпорадність перед Москвою.

Пізніше спростування як доказ провини

Показово, що після витоку інформації Марко Рубіо кинувся "спростовувати": мовляв, план "authored by the U.S." і лише "based on input from the Russian side". Але саме ця лінгвістична еквілібристика підтверджує скандальність ситуації. Якби все було чисто, не довелося б терміново виправдовуватися та підбирати слова.

Питання без відповіді

Reuters прямо пише: "Незрозуміло, чому і як адміністрація Трампа взяла за основу російський документ для формування власного мирного плану". Це ключове питання.

Чому світовий гегемон, який має претензії на лідерство "вільного світу", вирішив взяти позицію агресора за основу мирного плану? Чому держава, яка постійно говорить про "захист міжнародного порядку на основі правил", фактично проігнорувала всі ці правила та зайняла позицію країни, що їх порушила?

Відповідь неприємна, але очевидна: США не виступають посередником у цьому конфлікті. США прийняли сторону Росії та намагаються легітимізувати результати агресії.

Мовчання як співучасть

Найстрашніше в цій історії — майже повна відсутність реакції. Ніяких масштабних парламентських розслідувань у Конгресі. Ніяких гучних відставок. Ніяких міжнародних скандалів на рівні ООН чи ОБСЄ.

Світ дивиться крізь пальці на те, як держава-гарант Будапештського меморандуму фактично працює на агресора проти жертви агресії. Мовчить міжнародне право. Мовчать захисники "міжнародного порядку". Мовчить європейська демократія.

А між тим, створений прецедент руйнує залишки післявоєнної системи міжнародних відносин. Якщо сильний може напасти на слабкого, а "світовий лідер" візьме план агресора за основу мирного врегулювання — про яке міжнародне право може йти мова?

Висновок

Адміністрація Трампа не просто втратила моральне право називати себе посередником у російсько-українському конфлікті. Вона продемонструвала, що готова відверто працювати на Москву, використовуючи російські документи як основу для нав'язування "миру" Україні.

Це не помилка. Це не дипломатична непорозуміння. Це свідома політика, спрямована на легітимізацію агресії та примус жертви до капітуляції під виглядом "мирного врегулювання".

І найстрашніше — світ дивиться на це мовчки. Наче не розуміючи, що прецедент, створений у випадку України, буде використаний завтра проти будь-якої іншої країни, яка стане на заваді інтересам сильніших гравців.

Це не кінець американської гегемонії. Це кінець американської гегемонії як гаранта міжнародного порядку. Залишається лише гегемонія сили, цинізму та відвертого свавілля.