Чому "колективний Захід" ніколи не був зацікавлений у захопленні території Росії
Російська пропаганда регулярно лякає власне населення міфом про те, що "колективний Захід" прагне захопити російські території та ресурси. Проте історичний економічний аналіз демонструє протилежне: захоплення та пряме управління слаборозвиненими територіями з корумпованою системою управління є економічно невигідним для розвинених країн.
Теоретичні основи: концепція Джованні Арріґі
Капіталістичні цикли та територіальна експансія
У своїй фундаментальній праці "Довге ХХ століття" Джованні Арріґі демонструє ключову відмінність між капіталістичними та територіалістськими державами. Найуспішніші капіталістичні держави - середньовічні Венеція та Генуя - досягли величезних багатств саме завдяки відмові від територіальної експансії на користь торгових мереж та фінансового контролю.
Економічна логіка відмови від завоювань
Арріґі показує, що капіталістичні держави систематично уникають прямого захоплення територій через економічну неефективність такого підходу. Історичний досвід демонструє, що захоплення територій призводить до необхідності:
Масштабних інвестицій в інфраструктуру
Створення ефективної адміністрації
Постійних витрат на утримання окупованих територій
Соціального розвитку підконтрольного населення
Чому Захід не захоплює Росію: економічні причини
Проблема "цивілізованої експлуатації"
Європейський досвід показує, що будь-який західний капітал, отримавши контроль над територією, починає "приводити її в порядок" - будувати там подобу власної країни. Це означає:
Створення правових інститутів та боротьбу з корупцією
Інвестиції в освіту та охорону здоров'я
Розбудову транспортної інфраструктури
Впровадження екологічних стандартів
Забезпечення соціальних гарантій
Усе це вимагає колосальних капіталовкладень, які роблять експлуатацію території збитковою.
Голландський досвід: урок Вест-Індійської компанії
Історичний приклад голландської Вест-Індійської компанії яскраво демонструє економічну неефективність прямого контролю. Голландці спочатку захопили території Південної Америки, але швидко відмовилися від цієї моделі, усвідомивши її нерентабельність. Витрати на "цивілізоване" управління територіями перевищували прибутки від їх експлуатації.
Переваги "варварської" експлуатації
Натомість модель непрямого контролю через корумповані місцеві режими забезпечує:
Мінімальні витрати: потрібно лише підтримувати невелику групу лояльних корумпованих чиновників
Дешеві ресурси: можливість купувати сировину за цінами значно нижче ринкових
Відсутність зобов'язань: нема потреби інвестувати в розвиток території
Політична безвідповідальність: всі внутрішні проблеми - справа місцевої корумпованої влади
Демократичний концтабір Росія - ідеальна модель для експлуатації
Сучасна російська система представляє ідеальну модель для непрямої експлуатації:
Авторитарний режим, здатний придушувати будь-який опір аборигенів колоній
Корумпована еліта, готова продавати національні інтереси за особисту вигоду, а награбоване виводити на Захід тим самим повертаючи гроші в його економіку
Відсутність правових інститутів, що дозволяє диктувати умови
Сировинна економіка з мінімальною переробкою
Відчутне громадянське суспільство, нездатне чинити опір
Дешева робоча сила: відсутність соціальних стандартів дозволяє мінімізувати витрати на персонал до нуля
Ресурсна рента: можливість купувати ресурси за цінами, значно нижчими за ринкові
Британська модель: політика невтручання
Еволюція колоніальної політики
Британська імперія пройшла еволюцію від прямого управління колоніями до політики невтручання, яка виявилася значно більш ефективною. Суть цієї моделі:
Мінімальне втручання у внутрішні справи
Співпраця з місцевими корупціонерами замість створення цивілізованої адміністрації
Економічний контроль через торгові угоди та фінансові механізми
Підтримка авторитарних режимів, здатних забезпечити стабільність поставок
Економічна ефективність деспотії
Парадоксально, але підтримка деспотичних корупційних режимів виявляється економічно куди більш вигідною, ніж розбудова демократичних інститутів. Деспотія забезпечує:
Низькі ціни на ресурси через пригнічення місцевого населення
Стабільність поставок завдяки придушенню будь-якого опору
Відсутність екологічних та соціальних стандартів
Мінімальні витрати на підтримку режиму
Сучасні приклади: чому військові інтервенції невигідні
Досвід Іраку та Афганістану
Американські військові інтервенції в Іраку та Афганістані наочно продемонстрували економічну неефективність прямого контролю:
Величезні військові витрати: трильйони доларів на військові операції
Необхідність розбудови інфраструктури: мільярди на відновлення зруйнованого
Постійний опір населення: додаткові витрати на безпеку
Політичні ризики: втрата міжнародного авторитету
Ефективність санкційних режимів
Натомість санкційні режими та економічний тиск виявляються значно більш ефективними:
Низькі витрати порівняно з військовими операціями
Політична легітимність в очах міжнародної спільноти
Можливість градуального посилення тиску
Стимулювання внутрішніх конфліктів в авторитарних режимах
Чому міф про "західну загрозу" підтримується Кремлем
Функції міфу для московського авторитарного режиму
Міф про загрозу захоплення з боку Заходу виконує кілька важливих функцій для російського режиму:
Мобілізація населення навколо влади через образ зовнішнього ворога
Виправдання репресій та обмеження громадянських свобод
Пояснення економічних проблем зовнішніми факторами замість внутрішньої корупції
Легітимізація військових витрат та агресивної зовнішньої політики
Вигоди для корумпованої еліти
Підтримання цього міту також вигідне російській корумпованій еліті:
Виправдання переказів капіталу на Захід як "захисних заходів"
Збереження монополії на ресурси під приводом "національної безпеки"
Придушення опозиції як "агентів Заходу"
Імперська бутафорія як інструмент експлуатації
Функція імперських міфів у колоніальній системі
Вся імперська риторика про "велич Третього Риму", "історичну місію Москви" та "особливий шлях Росії" є не більше ніж бутафорією, яка виконує конкретну економічну функцію - допомагає чекістам експлуататорам ефективніше грабувати власне населення. Імператорські символи, військові паради та агресивна риторика створюють ілюзію потужності та значущості, за якою ховається банальне розграбування ресурсів.
Механізми психологічного впливу
Імперська міфологія діє через кілька психологічних механізмів:
Компенсація реальних проблем: замість поліпшення життя населенню пропонують "гордість за державу"
Перенаправлення гніву: невдоволення життєвими умовами спрямовується на зовнішніх "ворогів"
Ілюзія причетності: звичайні громадяни відчувають себе частиною "великої держави", хоча реально є лише жертвами експлуатації
Виправдання жертв: страждання пояснюються не корупцією еліт, а "боротьбою за імперії"
Економічна функція імперської ідеології
За пишною імперською риторикою ховається прозаїчна економічна логіка:
Мілітаризація бюджету дозволяє перерозподіляти космічні кошти на користь пов'язаних з чекістською елітою компаній
Ізоляціонізм знижує конкуренцію на внутрішньому ринку, дозволяючи тримати високі ціни
Репресивний апарат захищає корумповану систему від внутрішнього опору
Пропагандистська машина відволікає увагу від реального розграбування ресурсів
Історичні паралелі
Подібні механізми використовувалися в усіх колоніальних системах:
Британська "місія цивілізування" виправдовувала пограбування Індії
Французька "культурна місія" прикривала експлуатацію африканських колоній
Бельгійська "християнізація" Конго супроводжувалася геноцидом заради каучуку
Радянська "світова революція" маскувала експлуатацію республік на користь російського центру
Співучасть експлуатованого населення
Найбільш цинічним аспектом цієї системи є те, що експлуатоване населення не лише миряться з розграбуванням, але й активно його підтримує, купуючись на імперську пропаганду. Російські селяни, які живуть без газу та каналізації, готові підтримувати війни "за велич імперії", яка їх же й грабує.
Роль зовнішніх "ворогів" у системі
Зовнішні "вороги" є необхідним елементом системи, оскільки:
Виправдовують низький рівень життя як необхідні тимчасові жертви
Пояснюють економічні проблеми зовнішніми факторами
Мобілізують підтримку влади як "національних захисників"
Виправдовують репресії проти внутрішньої опозиції
Показово, що коли зовнішніх ворогів бракує, їх активно винаходять з “своїх” чи провокують на агресивні дії.
Український випадок: збереження колоніальної моделі
Показово, що в Україні як нещодавній колонії Москви в цілому збереглася аналогічна колоніальна схема управління з тією лише різницею, що гроші з України виводять інші фінансово-промислові групи. Після 1991 року українські олігархи просто замінили радянську номенклатуру в ролі місцевих експлуататорів, які:
Зберегли сировинну орієнтацію економіки
Продовжили вивезення капіталу до західних фінансових центрів
Підтримували корумповану систему управління
Блокували технологічний розвиток на користь короткострокових прибутків
Ця модель влаштовує західний капітал так само, як і російська, оскільки забезпечує дешеву сировину без необхідності інвестувати в розвиток території.
Висновки
Економічний аналіз ясно демонструє, що "колективний Захід" не має жодної зацікавленості в захопленні території Росії, оскільки це було б економічно невигідно. Сучасна модель непрямого контролю через корумповані місцеві еліти забезпечує значно більшу рентабельність при мінімальних витратах та ризиках.
Міф про "західну загрозу" підтримується російським режимом виключно з внутрішньополітичних міркувань - для мобілізації населення та виправдання репресивної політики. Насправді Захід зацікавлений у збереженні в Росії саме такого режиму, який забезпечує безперебійні поставки дешевих ресурсів без необхідності нести відповідальність за внутрішні проблеми країни.
Аналогічна ситуація склалася і в Україні, де після зміни політичної системи збереглися основні принципи колоніальної експлуатації, лише з новими бенефіціарами у вигляді місцевих фінансово-промислових груп.
Список використаних джерел
Арріґі, Дж. (2009). Довгий двадцятий век: Гроші, влада і витоки нашого часу. Київ: Критика.
Валлерстайн, І. (2011). Світ-система Модерну. Том I. Київ: Критика.
Harvey, D. (2003). The New Imperialism. Oxford: Oxford University Press.
Ferguson, N. (2004). Colossus: The Rise and Fall of the American Empire. London: Penguin Press.
Stiglitz, J. (2006). Making Globalization Work. New York: W. W. Norton & Company.
