Чому світова економіка застрягла в безкінечній кризі — і це нікому не вигідно виправляти

Якщо вам здається, що ви вже це бачили — вітаю, ви не божеволієте. Ми справді живемо в кіно "День бабака", тільки замість дотепного Білла Мюррея у нас Goldman Sachs, а замість романтичної лінії — обвали фондових ринків.

• 2008 рік: банківський колапс, рятувальні пакети, "ніколи більше".
• 2020 рік: пандемічний шок, друкування грошей, "цього разу інакше".
• 2023 рік: Silicon Valley Bank летить під укіс, знову паніка, знову рятують.

І кожного разу один і той же сценарій: паніка → друкування грошей → "все добре" → активи злітають → багаті багатшають → через п'ять-десять років повторюємо.

Питання не в тому, чому це відбувається. Питання в тому, чому ніхто не зупиняє цей божевільний каруселі?

Відповідь вас здивує: тому що криза стала найприбутковішим бізнесом на планеті.

Як має працювати система (і чому вона зламалася)

Економіка як серіал з передбачуваним сюжетом

Італійський соціолог Джованні Аррігі провів все своє життя, розбираючи, як насправді працює світовий капіталізм. І знайшов дивовижну річ: за останні 700 років система працювала як годинник. Точніше, як серіал з чотирма сезонами, кожен з яких йшов за одним сценарієм.

Акт перший: Хтось винаходить нову форму капіталізму. 

• Генуя — банківську справу. 
• Голландія — акціонерні компанії. 
• Британія — промислові фабрики. 
• Америка — транснаціональні корпорації.

Акт другий: Ця країна стає багатою, дуже багатою. Гроші ллються річкою, будуються палаци та заводи, винаходяться нові технології.

Акт третій: Але успіх породжує підробки. Всі починають копіювати. Конкуренція зростає. Прибутки падають. Гроші більше нікуди вкладати.

Акт четвертий: Тоді капітал переходить у фінанси. Банкіри замінюють промисловців. Спекуляції замінюють виробництво. Нерівність зростає. Культура розквітає (бо багатії не знають, куди дівати гроші, крім як купувати мистецтво).

Фінал: Велика війна. Все горить. Зі звалища народжується новий лідер. І починається новий сезон.

Це працювало чотири рази. Генуя → Голландія → Британія → Америка. Кожен цикл коротший за попередній:

• Генуя: 290 років
• Голландія: 220 років
• Британія: 190 років
• Америка: мала б закінчитись десь у 2000-2020...

Але не закінчилась. Ми досі тут. І це проблема.

Японія, яку ми втратили

У 1980-х усе вказувало на Японію. Серйозно, усе.

Вони робили найкращі автомобілі, електроніку, напівпровідники. Вони скуповували Голлівуд і Рокфеллер-центр. Їхні банки контролювали 40% світових фінансових активів. Японці винайшли keiretsu — нову форму капіталізму, де банки, заводи та торговельні доми працюють як єдиний організм.

За логікою історії мав початись п'ятий цикл. Японський. Єна мала замінити долар. Токіо — Нью-Йорк.

Знаєте, що сталося натомість?

Вбивство на замовлення

1985 рік, готель Plaza в Нью-Йорку. Міністри фінансів п'яти найбагатших країн збираються на "дружню зустріч". Результат: Японію змушують зміцнити єну на 50% за два роки.

Уявіть: ви продаєте товар за 100 доларів, і раптом урядовці домовляються, що тепер ваш товар коштує 200 доларів. Просто так. Бо так вирішили.

Японський експорт стає неконкурентним. Компанії панікують. Щоб врятуватись, вони починають надувати фінансову бульбашку — грають на біржі та нерухомості. У 1989 імператорський палац у Токіо коштує більше, ніж уся нерухомість Каліфорнії.

1990 — бульбашка лопається. Nikkei падає з 39,000 до 15,000. І більше ніколи не відновлюється.

Починаються "втрачені десятиліття". Япония досі там. Економіка не росте. Молодь не народжує дітей. Люди працюють до смерті в офісах (karoshi — буквально "смерть від перепрацювання").

П'ятий сезон не відбувся. Режисери (читай: США) його скасували.

“Штрафне коло”: Коли система зависає

Зациклений на останній серії

Уявіть серіал, який завис на фіналі четвертого сезону. Герої готові померти або переродитись, але замість цього щоразу відкочуються на кілька серій назад. І так 45 років поспіль.

Ось що відбувається з капіталізмом з 1980-х.

За нормою, фінансова фаза має тривати 50-80 років, потім — бабах, велика війна, перезавантаження. Але ми вже 45 років у цій фазі, і нічого не змінюється.

Більше того, система навчилась не змінюватись. Кожна криза, яка мала б стати катарсисом, перетворюється на епізод, після якого все повертається на круги своя. Тільки гірше.

Схема нормального циклу:

Зростання → Криза → Колапс → Очищення → Новий лідер → Зростання

Схема штрафного кола:

Зростання → Міні-криза → Друкуємо гроші → Штучне зростання → Більша криза → Друкуємо ще більше → Нове коло на вищому рівні абсурду

Це як наркотична залежність економіки. Кожен раз потрібна більша доза, щоб отримати той самий кайф.

Цифри, які не брешуть

Скільки грошей ми друкуємо для "порятунку":

• 2000 (dot-com): $200 мільярдів
• 2008 (фінанси): $3.6 трильйона
• 2020 (COVID): $4.7 трільйона за МІСЯЦІ

Кожна доза в 10-20 разів більша за попередню. Класичний симптом залежності.

Скільки часу між кризами:

• 1987 → 2000: 13 років
• 2000 → 2008: 8 років
• 2008 → 2020: 12 років (але 2018-19 вже трусило)
• 2020 → 2023: 3 роки

Інтервали скорочуються. Система втрачає стабільність.

Куди йдуть гроші: 90% нових грошей осідають у фінансових активах — акції, нерухомість, криптовалюти. Тобто у кишенях тих, хто вже багатий.

Середня зарплата американця (з урахуванням інфляції):

• 1973: $54,000
• 2023: $56,000

За 50 років зростання — 3.7%. При тому, що продуктивність зросла на 250%.

Куди поділись решта? Подивіться на графік мільярдерів.

Криза як бізнес-модель

Найбільша таємниця Уолл-стріт

А тепер головне відкриття. Те, що пояснює, чому ніхто не хоче зупинити цю карусель.

Криза стала товаром.

Коли вчителька втрачає роботу під час рецесії — це для неї трагедія. Коли завод закривається — це катастрофа для міста. Але для Goldman Sachs або BlackRock це найкращий квартал у році.

Як це працює?

Анатомія прибутку з катастрофи

Крок 1: Підготовка Великі банки бачать кризу заздалегідь. Вони ж її часто й створюють — видаючи кредити тим, хто не зможе повернути, або надуваючи бульбашки. Але замість того, щоб зупинитись, вони готують інструменти для заробітку на обвалі.

Деривативи. Короткі продажі. Страхування дефолтів. Це все способи заробляти, коли ціни падають.

Крок 2: Обвал Бульбашка лопається. Паніка. Люди втрачають роботу, будинки, заощадження. Але для великих гравців — це час збору урожаю. Вони заробляють на падінні, а потім скуповують знецінені активи.

Крок 3: "Порятунок" Уряд друкує гроші для "стабілізації". Офіційно — щоб допомогти економіці. Насправді 90% йде великим банкам. Народний капіталізм для мас, соціалізм для еліти.

Крок 4: Нове зростання Активи злітають, бо гроші є лише у великих гравців. Вони купують все — від нерухомості до стартапів. Концентрація зростає. Система стає менш конкурентною.

Крок 5: Повторити через 5-10 років

Реальний приклад: 2008

• До кризи: Банки видають іпотеки всім підряд, пакують їх у складні деривативи, продають по всьому світу.
• Криза: Люди не можуть платити. Обвал. Lehman Brothers банкрутує.
• "Порятунок": $700 млрд taxpayer money йде банкам.
• Результат для банків: Goldman Sachs у Q4 2008 — рекордні $2.3 млрд прибутку на трейдингу.
• Результат для людей: 10 мільйонів втратили будинки. Середній класс досі не відновився.

Це не баг. Це фіча.

Чому система не може оновитись?

Три перешкоди, яких не було в історії

Окей, скажете ви, але чому просто не прийде новий лідер? Китай, наприклад?

Проблема в тому, що правила гри змінились. З'явились три фактори, яких не було в попередніх 700 років.

1. Ядерна зброя: Війна на паузі

Усі попередні переходи супроводжувались великими війнами:

• Генуя → Голландія: Тридцятилітня війна (8 млн жертв)
• Голландія → Британія: Наполеонівські війни (3-6 млн)
• Британія → США: Дві світові війни (100+ млн)

Війна була механізмом "очищення": знищувалися старі інститути, списувались борги, перерозподілялись ресурси. Жахливо, але працювало.

Тепер у нас ядерна зброя. Третя світова = кінець цивілізації. Тож механізм зламався.

Конфлікти є (Україна, Близький Схід), але вони локальні. Вони не змінюють глобальний порядок. Система застряла в напівкризі без катарсису.

2. Планета закінчилась

Усі попередні цикли базувались на експансії. Генуя фінансувала відкриття Америки. Британія завоювала 40% світу. Америка опанувала два океани.

Сьогодні планета поділена. Більше немає де експансувати. Більше того — ми вже переступили екологічні межі:

• Клімат: +1.2°C, йдемо до +2-3°C (катастрофа)
• Океани: закислюються, рибні запаси колапсують
• Біорізноманіття: шоста велике вимирання
• Вода: дефіцит у 40% населення планети

Капіталізм завжди працював на зростанні. Але як зростати на планеті, яка вже переповнена?

3. Штучний інтелект: Капіталізм без робітників?

Капіталізм 700 років працював на простій формулі:

• Капіталісти володіють заводами
• Робітники продають працю
• Робітники купують товари
• Прибуток

Але що буде, коли роботів замінять людей? Хто купуватиме товари? Як розподіляти багатство, якщо праця більше не потрібна?

ChatGPT, Midjourney, автономні автомобілі — це тільки початок. Через 10-20 років під ударом 40-60% робочих місць. Система не готова.

Наслідки для звичайних людей

Коли "тимчасове" стає постійним

Найгірше у штрафному колі — те, що воно нормалізує кризу.

Освіта: Борг студентів США — $1.7 трильйона. Люди виплачують 20-30 років. Це вже не інвестиція, а боргова кабала.

Житло: Інвестфонди скуповують будинки. 40% угод у деяких містах — це корпорації, не родини. Оренда злітає. Власний будинок стає мрією, а не нормою.

Робота: "Гіг-економіка" — це красива назва для відсутності гарантій. Uber, Fiverr, DoorDash — ви не працівник, ви "незалежний підрядник". Без лікарняного, відпустки, пенсії.

Пенсії: Пенсійні фонди інвестують у фондовий ринок. Коли ринок падає — ваша старість під загрозою. Ризик перекладено на вас.

Здоров'я: Медичний борг — понад $200 млрд у США. Люди оголошують банкрутство через хворобу.

Все, що раніше було базовими правами, стало фінансовими продуктами. І кожна криза б'є вас ще раз.

Психологічна криза покоління

Є така річ — "мілленіальський песимізм". Люди, народжені після 1980, не вірять у майбутнє.

Дані:

• 67% молодих американців: "Економіка несправедлива"
• 52% молоді позитивно до "соціалізму" (що б вони під ним не розуміли)
• Народжуваність впала історично
• Шлюби пізніше або взагалі ніколи
• "Lying flat" у Китаї, NEET в Японії, "quiet quitting" на Заході

Це не ліниві сніжинки. Це раціональна реакція на систему, де:

• Ти працюєш більше за батьків, а живеш гірше
• Дім недоступний без спадщини
• Освіта = борг, а не перепустка вгору
• Кожні 10 років все скидається

Коли система не обіцяє прогресу, навіщо грати?

Що далі: П'ять сценаріїв майбутнього

Сценарій 1: Японізація світу (50% ймовірність)

Усе продовжується, як є. Низькі ставки. Повільне зростання 1-2%. Криза кожні 5-10 років. Центробанки друкують гроші назавжди. Нерівність зростає. Молодь виїздить або здається.

Можливо, ми вже тут. Це не апокаліпсис. Це гірше — нескінченна осінь без зими та весни.

Термін дії: 20-30 років, поки боргове навантаження не стане абсолютно токсичним.

Сценарій 2: Прорив блокади — п'ятий цикл (20%)

Несподіваний технологічний прорив (термоядерна енергія? ШІ-революція?) або геополітичний шок створюють умови для нового циклу.

Китай або хтось інший знаходить нову організаційну форму капіталізму, яка вирішує нинішні проблеми.

Але: Жодних ознак цього зараз немає.

Сценарій 3: Контрольована дезінтеграція (25%)

Світ ділиться на блоки: США, Китай, ЄС, Росія+. Кожен зі своєю валютою, стандартами, технологіями. Деглобалізація.

Вигода: Більше автономії. Ризик: Блоки конкурують через експорт кризи один одному. Може ескалювати.

Сценарій 4: Системний колапс (5%)

Низька ймовірність, але катастрофічні наслідки:

• Фінансова паніка, яку неможливо зупинити
• Кліматична катастрофа
• Пандемія з 10%+ летальністю
• Обмежена ядерна війна

Результат: Розпад глобальних ланцюгів, повернення до локальних економік, можливо "темні віки 2.0".

Сценарій 5: Посткапіталістична трансформація (5%)

Найменш реалістичний, але найбільш обнадійливий:

• Автоматизація → Безумовний базовий дохід
• Від ВВП до добробуту як метрики
• Циркулярна економіка
• Демократизація капіталу (кооперативи, DAO)

Проблема: Потребує масової політичної волі та подолання опору еліт. Поки що не видно.

Що робити: Порадник виживання у штрафному колі

Для індивідів:

1. Розуміння = влада Якщо ви дочитали до сих пір — ви вже маєте перевагу. Більшість людей не розуміють, що криза — це не баг, а бізнес-модель. Розуміння дозволяє готуватись.

2. Диверсифікація

• Не тільки акції (вони корелюють у кризі)
• Реальні активи: земля, золото, навички
• Географічна: не всі яйця в один кошик
• Соціальна: мережі взаємодопомоги

3. Навички > Диплом Освіта коштує дорого і швидко застаріває. Інвестуйте в навички, які важко автоматизувати: критичне мислення, креативність, емпатія.

4. Локальні мережі Коли глобальні системи дають збій, виживають спільноти. Знайте сусідів. Підтримуйте місцеві бізнеси. Створюйте взаємодопомогу.

Для громадян:

1. Політична освіта Більшість політиків або не розуміють системи, або прикидаються. Тисніть на тих, хто розуміє. Підтримуйте структурні реформи, а не косметичні.

2. Регулювання фінансів Повернення Glass-Steagall Act (розділення інвестиційних і комерційних банків). Податок на фінансові трансакції. Заборона "too big to fail".

3. Переосмислення цілей Від ВВП до індексу щастя, добробуту, сталості. Економіка — це засіб, а не мета.

Для країн:

1. Валютний суверенітет Залежність від долара = залежність від американських криз. Регіональні валюти, цифрові валюти центробанків.

2. Стратегічна автономія Продовольча безпека. Енергетична незалежність. Технологічний суверенітет. Глобалізація працювала, поки працювала. Тепер — ризик.

3. Соціальна стійкість Країни з сильними соціальними мережами (Скандинавія) легше переживають кризи. Інвестиції в освіту, здоров'я, соціальний захист — це не витрати, а страховка.

Епілог: Ми живемо в точці біфуркації

Є таке поняття в теорії хаосу — точка біфуркації. Момент, коли система стає настільки нестабільною, що навіть маленький поштовх може відправити її в зовсім інший стан.

Ми зараз там.

Штрафний круг не може тривати вічно. Щось має зламатись — або на краще, або на гірше. Історія показує, що такі моменти визначають траєкторію на століття вперед.

Минулі покоління не мали вибору. Вони не розуміли логіки системи. Війни вибухали несподівано. Кризи здавались стихійними лихами.

Ми інші. Ми маємо знання. Ми розуміємо механізми. Ми бачимо, що криза — це не природна катастрофа, а штучний продукт.

І це дає нам щось, чого не було у попередніх поколінь — можливість свідомо обирати майбутнє.

Питання не в тому, чи зламається система. Питання в тому, на що вона перетвориться. І хто це вирішить — ми, чи ті, хто на цьому заробляє.

Годинник цокає. Штрафний круг прискорюється. І єдине, що гірше за швидку зміну — це її відсутність.

P.S. Якщо ви прочитали все це і думаєте: "Але ж економісти та політики це знають, чому нічого не роблять?" — пам'ятайте слова Аптона Сінклера:

"Важко змусити людину щось зрозуміти, якщо її зарплата залежить від того, щоб вона цього не розуміла."

Вони розуміють. Просто їхня зарплата — з іншого боку барикад.

***

Матеріал базується на аналізі праці Джованні Аррігі "Довгий двадцятий вік" та актуальних економічних даних. Всі факти перевірені, висновки — авторські.