Чи загрожує прогресу людства "комфортний лівий концтабір"?

Останні десятиліття показали суттєве зростання кількості жінок у академічній, професійній та суспільній сферах. Це явище супроводжується трансформацією культурних цінностей, зокрема, в англомовних країнах. Окремі аналітики та дослідники, такі як Кори Кларк та Арнольд Клінг, вказують на те, що жінки, отримуючи більший вплив, змінюють парадигму суспільних норм.

Свобода слова - не потрібна

Згідно з дослідженнями Кори Кларк, жінки не схильні вважати свободу слова фундаментальною цінністю суспільства.

У 2019 році 59% жінок заявили, що інклюзивність важливіша за свободу слова, тоді як 71% чоловіків дотримувалися протилежної думки.

Це проявляється у підтримці таких ідей, як цензура, уникнення конфронтацій, заборона мовлення для опонентів, якщо їх погляди вважаються образливими. На додаток, жінки частіше вважають, що "мова ненависті" є формою насильства, і, відповідно її використання потребує покарання.

Цей підхід спричиняє зсув від традиційної чоловічої культури, яка цінувала відкриті дебати та свободу висловлювання особливо у суперечливих питаннях. Арнольд Клінг зазначає, що чоловіча культура прагне досягати істини через жваву дискусію, тоді як жіноча культура більше орієнтована на уникнення ризику будьякої конфронтації під час дискусії або розчарування в результаті "програшу" в ній. А тому виступає за забезпечення "психологічної безпеки". Фактично жінки вважають, що можна і варто пожертвувати істиною заради психологічної безпеки, бо жодна істина не варта виходу з того комфортного стану покою в якому перебуває особа.

Рівність та індивідуальні досягнення

Традиційна чоловіча культура вважала, що нагороди повинні бути пропорційними до зусиль та досягнень. Такий підхід підштовхував винахідників до нових ідей. Чоловіча культура вважала диференційовані винагороди заслуженими та справедливими, оскільки вони засновані на індивідуальних досягненнях та результатах особистості. 

Нова жіноча культура вважає диференційовані винагороди несправедливими, вони вважають, що всі мають отримувати порівну, незалежно від індивідуальних внесків. Це відповідає ідеалістичному прагненню створити "справедливе" суспільство, де ніби усуваються соціальні бар'єри для меншин, жінок та інших уразливих груп.

Такий підхід, хоча і спрямований на вирівнювання можливостей, часто супроводжується критикою, зокрема з боку представників чоловічої культури, які вважають, що він знижує мотивацію досягати будь-яких, навіть не найкращих результатів та заохочувати інновації. У суспільстві, де рівність ставиться вище за індивідуальні заслуги, зменшується роль конкуренції та збільшується ризик утвердження сірої недолугої посередності як норми.

Також важливим моментом є, що чоловіча культура шукала людей, які демонструють найбільшу професійність та компетентність. Нова жіноча культура прагне до “справедливості”, яка полягає у перевазі тих, хто “перебуває у вразливому становищі”: жінок, представників меншин, інвалідів. Про наслідки такої "справедливості" не варто і казати.

"Безпечне" суспільство чи новий "безпечний" тоталітаризм?

Жіночий підхід до управління та соціальної організації асоціюється з бажанням створити безпечне середовище для всіх його учасників за будь-яку ціну. Жінки забувають просту істину: "Обираючи безпеку між свободою та безпекою ти втратиш і свободу і безпеку".

Критики жіночоого погляду, зокрема Клінг, вказують, що така модель може мати елементи "лівого тоталітаризму". Вона обмежує свободу слова, пригнічує конкурентність та еволюційні цінності, які підтримують відкриті дебати і високі досягнення. Замість цього просувається ідея суспільства, де немає місця для яскравих особистостей чи нестандартного мислення, що в довгостроковій перспективі може негативно вплинути на динамізм та інноваційний потенціал.

Соціальні зміни, пов'язані зі зростаючою роллю жінок, призводять до трансформації цінностей, які формували нашу цивілізацію.

Відкриті дебати, індивідуальні досягнення та конкурентність, які були основою людської культури, поступаються місцем новим цінностям – інклюзивності, рівності та психологічній безпеці.

Жінки часто нехтують законами еволюції, забуваючи, шо людина в стані спокою, безпеки та комфорту стрімко деградує. Еволюційний розвиток людства вимагає динаміки прогресу, а не статичної рівності. Жіночий підхід до "комфортної сірої посередності" ставить пріоритет на уникнення ризиків, який призведе до результатів які ми наочно бачили в фільмі "Ідіократія".

Жіночий світ більш лівий, справедливий, безпечний. Це світ однакових сірих посередностей. У ньому немає яскравих особистостей, талантів, диваків, індивідуальностей, змагальності. При цьому це тоталітарний світ – жінки, діставшись влади, не схильні до компромісів.

Нажаль, або навпаки ні, але людина є не тільки вкрай адаптивною, а й лінивою істотою. Створюючи комфортні, безпечні умови для людства слід розуміти, що у таких умовах суспільство буде еволюціонувати. Прикладом такої відсутності розвитку можуть служити певні племена, які за тисячі років не еволюціонували ні на йоту, бо в них були вкрай безпечні умови існування. На островах де вони мешкали не було хижаків які б загрожували їх життю, та й погодні умови не вимагали від людей замислитись над одягом. Вони саме існували у цілковитій безпеці. 

Таким чином, гіпертрофована людяність жіночого світу може привести нас до парадоксального результату: через століття ми ризикуємо жити в "ідіократії" – суспільстві, де владу отримають ті, хто найменше пристосовані до її ефективного використання. Цей сценарій є серйозним викликом для збереження динамізму та життєздатності людської цивілізації.