Фірташ закликає Україну капітулювати, щоб зберегти свій бізнес

Стаття Фірташа, в якій він віщує похмуре майбутнє України у разі відмови від Мінських домовленостей, ніщо інше як м'яке виправдання необхідності капітуляції країни заради примарних економічних вигод. При цьому він забуває сказати, що будь-яка "вигода країни" у тому чи іншому вигляді осідає у його кишенях.

Перш ніж писати про Фірташа, як і про будь-якого іншого мільярдера, необхідно зрозуміти, що в олігархів немає і не може бути батьківщини.

Позбавлені будь-якої прихильності і любові, ці люди вкрай цинічні і розважливі, а тому завжди поставлять особисту вигоду над інтересами будь-якої країни чи народу, який перебуває у них у рабстві.

Це якщо судити з погляду комерції та побутової романтики. Якщо ж згадати, звідки взялися українські олігархи та які спецслужби їх вигодували.

У тіні чи під крилом якоїсь спецслужби вони виросли, то сміливо можна сказати, що українських олігархів не існує в принципі. А ось серед російських олігархів дуже багато вихідців з України, правда, ніяк це на їхню українськість не впливає.

Бо що є сьогодні національність? Це неможливість чи нездатність пограбувати свою матір – свою батьківщину. А що робить буквально кожен олігарх, який називається українським? Виводить останню кров із без того змученого війною та корупцією тіла нашої батьківщини.

Беручи до уваги все вищесказане і заміняючи “український”, більш власне його діям, словам та інтересам живе у Відні - російський. Ми розберемо інтерв'ю, яке олігарх Дмитро Фірташ дав австрійській газеті Die Press.

Тези російського олігарха натурально лягають в інформаційний порядок денний Кремля навколо України. 

Він переконує найвище керівництво України в необхідності реальних зрушень у рамках Мінських угод, які, як ми пам'ятаємо, вивів на орбіту його маріонетка Петро Порошенко, і наполягає, що розпочате ним слід закінчити.

Тут ніби що ще кумедно.

Фірташ, напевно, найвпливовіший спонсор української політики. А тому й розмір його впливу на процеси в українській політиці важко переоцінити, бо вони були й залишаються дуже значними.

Він виступає спонсором Віталія Кличка з його УДАР, фінансував донедавна політичні піраміди Порошенка та Медведчука. Його люди є у всіх ключових політичних проектах, включаючи одіозну “Слугу Народу”.

Власне тому, коли він заявляє, що зараз відбувається переділ миру між США, Китаєм та Росією, а “Україна знаходиться в меню, але нам не дозволили сісти за стіл”, то він зовсім не дбає про незалежність країни або її інтереси. Він дуже сильно переживає, що Україна може піти з-під впливу Росії, і йому доведеться попрощатися з багатьма активами, а там дивись і на нього чекає його екстрадиція в США.

Тому Фірташ розповідає про нейтралітет, розуміючи, що це прямий шлях для України, назад у “В'язницю народів”. 

Пафосні заяви про те, що Україна має отримати гарантії безпеки - чистої води марення. 

Україна вже підписала Будапештський меморандум – де результат?

Фірташ дуже переживає за свого бізнес-ангела Путіна і дуже наполягає на тому, що Україна повинна не мати іноземних військових баз та зброї.

Тези про необхідність виконання Мінських угод, які стали наслідком мудрої політики його маріонетки Порошенко з тієї ж серії.

Фірташу треба навести лад у російській колонії, не закриття кордону з Росією він вимагає, не припинення війни та повернення території. Ні.

Він просто наводить лад. 

Він як ніхто розуміє, що Кремль допоможе йому здобути перемогу на місцевих виборах на окупованих територіях і поставити повністю підлеглих йому людей. І неважливо, наскільки їх не сприймають у Києві. Потужне лобі у всіх партійних списках допоможе йому проштовхнути будь-яку норму до українського законодавства.

Що стосується його слів про “Північний потік-2”, проект, який став трагедією для України, за його словами, то знову ж таки проблеми тут як такої немає.

Говорячи, що Україна втрачає чотири мільярди доларів від транзиту російського газу до Європи, він забуває, що після перерозподілу бюджету від цих грошей самим українцям нічого не лишається.

Аналогічно варто сприймати його слова про те, що за поточних цін 80 відсотків заводів в Україні доведеться закрити.

Перехід на альтернативні джерела енергії – це актуальний виклик часу і чим раніше Україна почне дрейф у бік від газу, вугілля та нафти, тим більше у нас шансів стати передовою державою світу, а не “країною – трубопроводом” або “країною – підземним сховищем”, як бачить Україну Фірташ.

У нас з'являється шанс стати енергетично незалежними, тим більше що ресурс у країни все ще є.

Іншими словами, Дмитро Фірташ своєю статтею чітко зазначив, що він є російським олігархом провідним бізнесом в Україні, і всі його інтереси пов'язані з російськими. А тому він бачить пряму загрозу своєму добробуту та можливості впливати на політику країни, якщо Україна стане членом НАТО.

Жодних інших причин переживати про що-небудь у нього немає. У поточній конфігурації його все влаштовує і готовий продовжувати паразитувати в Україні і далі.