Формула Московського Імперіалізму: Історико-політичний аналіз

Московський імперіалізм є унікальним явищем в історії державності та геополітики, коріння якого сягає специфічного самосприйняття московської політичної еліти. Ця концепція ґрунтується на релігійно-монархічному месіанстві та утвердженні глобального домінування Москви як центру світобудови.

Основні постулати Московського Імперіалізму

  1. Московський цар = Цар царів, намісник Бога на Землі
    Від XV століття московська політична традиція розвиває концепцію «Третього Риму», ідею, яку Москві подарувала Венеція (нагородивши її ворожнечею з власними ворогами та претензією на панування над ними). Згідно з цим наративом, московський правитель є єдиним законним спадкоємцем Візантійської та Римської імперій. Ця ідея закріпилася через титул московського царя як «Царя і Великого князя всієї Русі», а згодом – «Імператора Всеросійського». Сучасна форма цієї концепції проявляється у політичній сакралізації посади глави держави, зокрема – Путіна.

  2. Москва = столиця світу, "пуп землі", центр світобудови
    У політичній міфології Москви її статус вважається вищим за статус інших столиць, а її роль у світовій історії – центральною. Це виражається у постійних спробах геополітичного реваншизму, що виправдовуються уявленням про Москву як «фортецю традиційних цінностей».

  3. Путін = Цар Московської Імперії (єдиний законний правитель Землі)
    Політичний режим Путіна експлуатує концепцію автократичної стабільності, де його лідерство представляється не лише легітимним, а й єдино можливим. В офіційній риториці стверджується, що лише він здатний забезпечити «справедливий» світовий порядок.

  4. Світ = «законна» власність царя Москви
    У межах цього світогляду державний суверенітет інших країн вважається незаконним, несправжнім і тимчасовим явищем, що підлягає перегляду на користь Москви. Це проявляється у територіальних претензіях та концепції «Русского міра».

  5. Росія = Сукупність колоній Москви
    В імперській моделі Росія – це не унітарна держава, а мережа залежних територій, що перебувають у різному ступені підпорядкування Москві. Національні республіки та регіони не мають політичного суверенітету і розглядаються лише як ресурсні придатки центру.

  6. Світ = майбутня Росія, майбутні колонії Москви
    Експансіоністська доктрина Кремля передбачає, що врешті-решт увесь світ має бути інтегрований у московську політичну систему, що проявляється у спробах підриву демократичних інститутів по всьому світу.

  7. Москва ≠ Росія (Москва – метрополія, все інше – колонії)
    Усередині країни Москва функціонує як центр видобутку ресурсів, а всі інші регіони розглядаються як периферія. Це проявляється в економічній диспропорції та політичному централізмі.

  8. Народи колоній Москви = власність царя, ресурс такий самий, як нафта і газ
    Політична система розглядає населення залежних територій як ресурс (рабів), що підлягає жорстокій експлуатації. Це проявляється у примусовій мобілізації, демографічній політиці та пригніченні національних інтересів і культур.

  9. Україна = колишня (втекла) колонія Москви, яку треба повернути
    У російській пропаганді Україна ніколи не розглядалася як незалежна держава. Ще з моменту окупації Київської Русі Москвою була сформована концепція, згідно з якою України не існує, а є лише Малоросія – відстала, провінційна, «заблукала» частина Великоросії – Московської імперії. У рамках цієї концепції українська мова, традиції, культура і релігія вважалися похідними від московських або взагалі фікцією. Це пояснює безперервні та настирливі спроби реінтеграції України до сфери впливу Москви, як це було у 1918 році та повторилося у 2014-му.

  10. Усі колишні колонії Москви = АнтиРосія (точніше АнтиМосква)
    Народи, що звільнилися, розглядаються як ворожі сили, чий суверенітет підлягає перегляду. Це пояснює агресивну риторику щодо Балтійських країн, Грузії та інших пострадянських держав. Водночас у самій Москві заперечують той факт, що АнтиМосквою ці країни стали вимушено, у відповідь на щоденну загрозу своїй незалежності з боку Кремля.

  11. Москва = АнтиСвіт (спочатку АнтиРим)
    Вся московська імперська ідеологія будується на протиставленні себе решті світу, що проявляється в антизахідній риториці та відмові від міжнародних норм.

  12. Москва хоче перетворити весь світ на одну велику колонію → одну велику «Росію»
    Геополітична стратегія Кремля заснована на підкоренні всіх держав світу, а кінцева мета – створення глобальної (православної) імперії під управлінням Москви.

  13. Місія Путіна – повернути Москві статус столиці світу
    В основі зовнішньополітичної доктрини лежить ідея реставрації Москви як домінуючого центру влади, що проявляється у військових кампаніях, інформаційних операціях та навіть у риториці її правителів. Вони розглядають світ як свою власність, а інших світових лідерів – як божевільних узурпаторів, що тимчасово захопили владу на територіях, які їм нібито належать.

Формула Московського Імперіалізму – це систематизований набір шизофренічних ідей, що, за власною логікою Москви, виправдовують її експансіоністську та репресивну політику. Москва, позиціонуючи себе як центр світу, насправді стала його антагоністом – АнтиСвіт, що протистоїть глобальній системі безпеки та міжнародному праву.