Геополітична ізоляція Ірану та банкрутство Росії як союзника: аналітичний огляд

В умовах ескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном дедалі чіткіше проявляється нова геополітична реальність: Росія, яка тривалий час позиціонувала себе як гарант безпеки та впливовий гравець у регіонах Близького Сходу, виявилася безпорадною у захисті власних союзників. Парадоксально, але саме Ізраїль, реалізуючи силові операції проти іранської інфраструктури на Близькому Сході, зруйнував уявлення про силу російського «геополітичного щита». Ця стаття аналізує геостратегічні наслідки для Росії, Ірану та ширшої системи міжнародних союзів, ґрунтуючись на свідченнях, зафіксованих у відкритих джерелах.

Росія як фіктивний гарант безпеки

Після повномасштабного вторгнення в Україну Росія намагається зберегти ілюзію багатополярного світу, в якому вона начебто є рівноправним гравцем поруч зі США та Китаєм. У цьому контексті її союз із Іраном мав не лише воєнно-технічне, але й символічне значення — як свідчення "антизахідної коаліції". Проте на практиці, коли Ізраїль систематично завдавав ударів по іранських цілях у Сирії та безпосередньо по іранській території (наприклад, квітнева атака на об'єкти в Ісфагані, 2024 р.), Росія не зробила жодного кроку для стримування агресора або демонстрації підтримки союзника [див.: Al Jazeera, April 2024; Reuters, May 2024].

На тлі цих подій навіть Китай, традиційно обережний, направив спостерігачів у регіон і зробив кілька заяв щодо неприпустимості розростання конфлікту [Xinhua, 2024]. Росія ж обмежилася стандартною дипломатичною риторикою та пропозицією "стати посередником", яка не була сприйнята жодною зі сторін серйозно.

Іран як геополітичний самітник

Іран, розраховуючи на альянс із РФ та підтримку від Китаю, фактично залишився сам на тлі повітряних та інформаційних ударів з боку Ізраїлю. Попри формальне членство в Шанхайській організації співпраці (ШОС) і неодноразові заяви про стратегічне партнерство, Росія не спромоглася забезпечити жодної форми реальної допомоги. Ба більше, Москва жодного разу не застосувала свій вплив у ООН чи Радбезі для захисту інтересів Ірану — на відміну від наполегливої дипломатичної кампанії, яку вона веде навколо війни проти України [UNSC Records, 2022–2024].

Іран опинився в ролі "донорського союзника", який постачає безпілотники та ракети Росії, але не отримує взаємної підтримки в критичні моменти. Це викриває асиметричність відносин: Тегеран грає роль васала, якого Москва використовує для власної війни, не обтяжуючи себе жодними зобов’язаннями перед ним.

Порівняння з Україною: союзники vs клієнтели

Контраст між позицією Ірану та Україною є промовистим. Київ, попри обмежені ресурси, зумів збудувати широку коаліцію підтримки, що охоплює США, ЄС, Велику Британію, Канаду, Японію та низку держав Глобального Півдня. Після кожної ескалації агресії з боку РФ, партнери України активізують постачання зброї та дипломатичний тиск. У випадку Ірану — навіть традиційно нейтральні країни Перської затоки, як-от ОАЕ чи Бахрейн, зайняли пророзійську, тобто де-факто проізраїльську позицію, підтримавши право Тель-Авіва на "захист від іранської агресії" [Brookings, 2024; The National, UAE, 2024].

Фактично було доведено: жодна зі світових сил, включно з Росією та Китаєм, не готова втягуватись у конфлікт через Іран. Його стратегічне значення в очах Пекіна і Москви — вторинне. І навіть потенційне падіння режиму в Тегерані не є для них "casus belli".

Наслідки для Путіна: банкрутство як стратегічного союзника

Політичне банкрутство Путіна як міжнародного актора стало очевидним: він не здатен ні захистити союзників, ні гарантувати стабільність у своїх сферах впливу. Війна проти України вичерпала більшість ресурсів РФ, і вона більше не може дозволити собі навіть інформаційно підтримати Тегеран.

Це має прямий вплив і на саму війну в Україні: без поставок іранських безпілотників Shahed та балістичних ракет російські арсенали вичерпуються швидше, ніж поповнюються. У разі внутрішньої дестабілізації Ірану або розриву військово-промислової кооперації, стратегічні плани Кремля щодо війни зазнають суттєвих ускладнень [Institute for the Study of War, 2025].

Висновки

Росія — не гарант безпеки, а паразит у системі союзів. Ізраїль, по суті, завдав удару не лише по Ірану, а й по геополітичному авторитету Кремля, продемонструвавши, що "антизахідна коаліція" існує лише на папері. У протистоянні з Україною це відкриває нові вікна можливостей: Росія залишається без ракет, без справжніх союзників, із дедалі більшою втомою Китаю та крахом міфу про її глобальний вплив.

Бібліографія

• Al Jazeera. Iran blames Israel for attack on Isfahan military site. April 2024.

• Reuters. Israel strikes Iranian targets in Syria. May 2024.

• Xinhua News. China calls for calm in Middle East crisis. April 2024.

• United Nations Security Council Reports, 2022–2024.

• The National (UAE). Gulf states back Israel’s right to defend itself. May 2024.

• Brookings Institution. Iran’s regional isolation and implications. June 2024.

• Institute for the Study of War. Russia’s dependency on Iran for drone warfare. January 2025.