Гренландія як відволікальний маневр: як Трамп позбавив Путіна можливості шантажувати світ стражданнями України

Січень 2026 року увійде в історію як місяць, коли світові ЗМІ забули про Україну. Поки російські ракети перетворювали українські міста на крижане пекло, заголовки газет кричали про Гренландію, Трампа і данський суверенітет.

Збіг? Можливо. Але послідовність подій змушує замислитися.

Хронологія: три удари за три тижні

Удар перший: Венесуела

3 січня 2026 року американський спецназ захопив Ніколаса Мадуро прямо в його резиденції в Каракасі. Операція тривала кілька годин. Диктатора, звинуваченого в наркотероризмі, доставили до Нью-Йорка в наручниках.

Для Путіна це був не просто захоплення союзника. Венесуела була частиною спільної системи тіньового флоту, яку Росія, Іран і режим Мадуро використовували для обходу санкцій. За оцінками експертів, ці три країни спільно експлуатували близько 1000 суден. Британський міністр оборони Джон Гілі назвав це "російсько-іранською віссю обходу санкцій, яка живить тероризм, конфлікти та страждання від Близького Сходу до України". Після захоплення Мадуро 17 танкерів терміново перереєструвалися під російський прапор за кілька тижнів — сама ця паніка показала, наскільки системи були переплетені.

Удар другий: тіньовий флот

7 січня американський флот захопив у Північній Атлантиці танкер Marinera — один із кораблів російського тіньового флоту. 15 січня — танкер Veronica в Карибському морі. Паралельно українські дрони атакували танкери в Чорному та Середземному морях.

До січня 2026 року нафтові доходи Росії впали на 27% порівняно з минулим роком. Флот із 600-1400 суден, побудований для обходу санкцій, опинився під системним тиском.

Удар третій: інформаційний вакуум

А потім почалася Гренландія. Трамп зажадав передати острів Америці. Погрожував військовою силою. Запровадив тарифи проти восьми європейських країн. Європа відповіла екстреними самітами, спільними заявами, військовими навчаннями в Арктиці.

Три тижні поспіль Гренландія домінувала у світових ЗМІ. Україна перемістилася на другу сторінку.

Що бачить Путін із Кремля

Путін побудував усю стратегію війни на ескалаційному домінуванні. Щоразу, коли Захід починав втрачати інтерес, Кремль піднімав ставки. Удар по енергетичній інфраструктурі взимку — класичний хід: створити гуманітарну катастрофу, щоб змусити європейців тиснути на Київ.

Січень 2026 року мав стати тріумфом цієї стратегії. Україна замерзає. Школи закриті до лютого. Понад 6000 житлових будинків в одному лише Києві залишилися без опалення після чергової атаки.

І що? Світові лідери збираються в Давосі — обговорювати Гренландію. Путін зі своїми ракетами опиняється на другій сторінці газет.

Кремль реагує розгублено. Прес-секретар Пєсков називає ситуацію "незвичайною, я б навіть сказав, екстраординарною". Путін демонстративно заявляє, що його це "зовсім не стосується", додаючи: "Думаю, вони самі розберуться". При цьому не втрачає нагоди підрахувати "справедливу ціну" — $200-250 мільйонів, за аналогією з продажем Аляски 1867 року. Очевидне бажання повернутися в центр уваги.

Ненавмисна стратегія?

Тут важливий нюанс: не обов'язково припускати, що Трамп спланував це як інформаційну операцію проти Путіна. Він говорив про Гренландію ще у 2019 році — це його давня ідея фікс.

Але радники могли використати цю одержимість у потрібний момент. Запустити її саме тоді, коли:

• Венесуела нейтралізована
• Тіньовий флот під ударом
• Путін готується вичавити максимум із зимової ескалації

Якщо це випадковість — це дуже вдала випадковість.

Парадокс європейської реакції

Найцікавіше — позиція Європи. Здавалося б, Гренландська криза відволікає від України. Але одночасно вона створює для Європи неможливу дилему: як захистити суверенітет Данії від Америки і при цьому розраховувати на американську допомогу Україні проти Росії?

Макрон прямо пов'язав два конфлікти: "Ані залякування, ані погрози на нас не вплинуть — ні в Україні, ні в Гренландії, ні будь-де ще".

Іспанський прем'єр Санчес попередив: якщо США застосують силу проти Гренландії, Путін стане "найщасливішою людиною у світі", тому що це "легітимізує його спробу вторгнення в Україну".

Парадоксально, але Гренландська криза змусила Європу чіткіше артикулювати принципи територіального суверенітету — ті самі принципи, які Росія порушила в Україні.

Мовчання як діагноз

Показова реакція самого Путіна. Людина, яка роками будувала стратегію на тому, щоб бути в центрі світової уваги, раптом опинилася глядачем чужої драми.

Російські коментатори не можуть втриматися від зловтіхи: "Трансатлантична єдність закінчилася". Але сам Путін незвично стриманий. Як зазначив Council on Foreign Relations, він дотримується головного правила конкуренції: "Ніколи не заважай ворогу, поки той руйнує сам себе".

А головна тема — це переговорна позиція. Це тиск на Київ. Це можливість диктувати умови.

Весь сенс зимових обстрілів — змусити світ дивитися на страждання українців і вимагати миру будь-якою ціною. Але світ дивиться на Гренландію.

Економічний вимір

За інформаційним шумом легко пропустити цифри. А вони показові.

Нафтові доходи Росії в листопаді 2025 року впали на 27% рік до року. Ключовий покупець — Індія — під тиском Трампа почав скорочувати закупівлі. Найбільший переробник Reliance Industries оголосив, що з грудня 2025 року більше не приймає російську нафту.

Експерти прогнозують падіння поставок до Індії на 50-70%. Паралельно США захоплюють танкери, Україна атакує їх дронами, ЄС запроваджує санкції проти операторів флоту.

Енергетичний сектор, який приніс російському бюджету 193 мільярди доларів у 2024 році, скорочується. Центробанк тримає ставку на 21%, інфляція наближається до 10%, економічне зростання падає до 0.9%.

Все це відбувається в тіні Гренландського цирку.

Висновки: цинізм чи стратегія?

Якщо розглядати січень 2026 року як сплановану операцію, картина складається так:

1. Удар по Венесуелі перекрив один канал обходу санкцій
2. Атаки на тіньовий флот знищили інший
3. Гренландська криза відвернула світову увагу від російського шантажу
4. Тиск на Індію скоротив головний ринок збуту

Чотири удари по економічній машині війни Путіна. І паралельно — знецінення його головного інструменту: здатності терором України тримати світ у напрузі.

Це цинічно? Безумовно. Українці продовжують гинути під ракетами, поки світ обговорює арктичну нерухомість.

Але якщо це стратегія — вона працює. Путін хотів заробляти бали на геноциді українців. Замість цього він спостерігає, як його війна стає вторинною.

Найжорстокіший удар по шантажисту — не контрудар, а ігнорування.

Примітка: Ця стаття представляє гіпотезу, засновану на аналізі відкритих джерел та хронології подій січня 2026 року. Автор не стверджує, що описана стратегія була навмисно спланована.